“Коли воїн довіряється, він просто хоче виговоритися”, – прикарпатський військовий капелан Володимир Духович

У День військового капелана, 12 жовтня, повітряне командування “Захід” Повітряних сил ЗСУ поділилося історією прикарпатського капелана Володимира Духовича.

Про це інформує “Галка” з посиланням на повітряне командування “Захід”.

Він двадцять років служив священником у прикарпатському селі, знаходячи спокій у молитвах і щоденній праці з людьми. Та коли почалася війна, серце покликало Володимира ближче — до тих, хто боронить. Перший візит до військовослужбовців у 2019 році став переломним: він зрозумів, що має бути кориснішим — піти туди, де найважче, де найбільше потребують любові й підтримки. Так Володимир став капеланом.

Найбільше його вразили не події, а люди.

“Хлопці, виснажені, по кілька тижнів у бліндажах. Один із них, ледве тримаючись на ногах, посміхнувся і сказав: “Ще постоїмо”. В їхніх очах — іскорка надії. Це справжні титани, яких тримає Божа любов і сила духу”, — розповідає капелан Володимир.

Його головна місія — слухати.

“Коли воїн довіряється, він просто хоче виговоритися. Я сиджу поруч — іноді мовчу, іноді молюся. Не суджу, а чую серцем. Бо іноді достатньо лише одного щирого слова, короткої молитви чи мовчазної присутності, щоб повернути людину до життя і дати сили йти далі”.

Володимир вірить: поки в серцях воїнів жевріє іскорка віри й любові — Україна вистоїть. І він буде поруч, щоб слухати, підтримувати й надихати. Бути капеланом — це боротися не лише за перемогу у війні, а за перемогу в душі. Берегти людяність серед темряви, щоб навіть на війні залишатися людиною.