Олег Куцин – командир «Карпатської Січі» та «Легіону Свободи», член Всеукраїнського об’єднання «Свобода», голова Закарпатської обласної організації. Завітавши на Прикарпаття до родичів, знайшов час для інтерв’ю з “Галкою”. У ньому він розповів про атмосферу в зоні воєнних дій, про статус роти, яку очолює та про стосунки із мешканцями Сходу. Також він прокоментував зміни до Основного Закону України, які хоче прийняти влада та події 31 серпня під парламентом.
Читайте також: В обласній раді – нова депутатка
– Олеже, традиційне запитання до бійців, котрі повернулися зі Сходу – яка нині ситуація в зоні АТО?
– На сьогодні активна фаза завершилася. Війна продовжується у інформаційному просторі, і дуже активно працюють розвідувально-диверсійні групи. Та ми тотально програємо в першому цьому плані. З квітня, відколи я на фронті, там нічого не змінилося. Телебачення, яке ми дивимося – проросійське, а український «ТЕТ», який там транслюється, не має політичних направлень. Все інше –«сєпар-тв», як ми його називаємо.
Інколи заїздять політики, клянуться,що будуть цю ситуацію змінювати. Хапаються за телефони і дзвонять мало не до президента. Та це залишається на рівні балаканини.
Залишається неушкодженою вишка, яка передає з Донецька частоти, канали. Будь-який міномет може туди попасти, якщо дати відповідну команду. Один раз була атака, але вишка стоїть. Думаю, на це впливають олігархи, в першу чергу Ахметов. Є багато непрямих доказів. Еліта, яку поставив там Порошенко, домовилася з місцевими елітами, що вони будуть найменш лояльні до держави. Це видно по попередніх виборах. Була можливість спілкуватися з мерами міст, керівниками районних центрів, які сказали, що влада дістала вказівку працювати на Клюєва.
Якщо нова влада буде духом проросійською, то не знаємо, яка ситуація там закрутиться завтра.
– «Карпатська Січ» не так давно ввійшла у склад 93-ї механізованої бригади. Як думаєте, то був правильний крок?
– Створилося військове товариство, набувся досвід, зокрема організаційний. Ми змогли організувати бойовий підрозділ без всяких штампів. Були мінуси, все робилося на коліні, бо ми в більшості не військові й робили певні помилки. Ми зуміли витворити механізм, який воював без держави та захищав державність. Також створили таку комунікацію, що змогли захищати певну частину території, незалежно від того, дає щось держава, чи не дає. Влада мала би зацікавитися і цей досвід перейняти.
Як на мене, то армія українська ще не збудувалася і , а жаль, ще не будується. Недавно ще розвалювалася радянська армія, яка у свій час була наповнена агентами ФСБ. Зараз відсіяли проросійсько налаштованих офіцерів, відсіялися ті, які бояться воювати. Залишилася нормальна когорта офіцерів, які набули військового досвіду, але й вони не вмотивовані. Основна їхня мотивація, маю на увазі середнє покоління – це добути до пенсії, отримати соціальне забезпечення, військовий статус у суспільстві, і ніяких розмов про військову традицію, про перемогу, про те, що війна ця може відновитися. Часто таке зустрічаю й на це важко дивитися.
– Ви хочете бути не штурмовою ротою, а окремим батальйоном?
– У «Карпатської Січі» є визнання, але не те, що хотілося. Нам пропонують різними шляхами влитися до якогось підрозділу, що розчинить нас дуже швидко. Про це активно говорять, але ми стараємося залишитися окремим підрозділом. Наш статус на сьогодні ще не визначений. Ми є зведена штурмова рота, яка створюється наказом командира бригади. Тобто, нас розіпхали в штати різних військових підрозділів. Таким самим наказом можна за 5 хвилин підписати наказ і все розформується. Такий статус дає багато мінусів у плані управління, бо все харчування, офіційне обмундирування йде через офіційні підрозділи. На зведену штурмову роту окремого постачання немає. Вже п’ятий місяць цього немає.
Думаю, тут задіяні політичні моменти. Влада боїться націоналістів, боїться патріотів. Прикро, але ще жодного рішення щодо нас не прийнято.
У нас є потенціал. Нас біля 350 людей: легалізувалися 100, ще 150 готові перевестися до нас з інших підрозділ. За чотири місяці їх призвали на місцях в армію, а вони хочуть до «Січі» приєднатися. Вже допомагають нам будувати фортифікації, проходять вишколи, навчання й чекають якогось статусу. Тобто, ми можемо реально сформувати батальйон, але нам цього поки-що робити не дають, мотивуючи тим, що немає вільного штату.
– Є проблема визнання добровольців учасниками бойових дій?
– Мені здається, що ця влада не визнає добровольців учасниками бойових дій. Ведеться перемови від однієї роти «Правого сектору», які хотіли б пов’язати своє майбутнє з нами. У нас навіть євреї є. Був випадок, що в одному окопі китаєць у бійців «Карпатської Січі» брав інтерв’ю, один був з Санкт-Петербургу, інший єврей. Є й представники з Прикарпаття – з Надвірної, Яремче, Городенки, Долини, Івано-Франківська.
– Голова обласної ради Василь Скрипничук, який не один тиждень був добровольцем у зоні АТО, у пригоді вам ставав?
– Сильно ним не поганяєш, роки беруть своє. Але Василь Михайлович має організаційний досвід і нам дуже допоміг. Організував бібліотеку, в канцелярії сильно став в пригоді. Та коли було потрібно, то виходив на передову з автоматом, на чергування. Бо у мене є принцип – я не роблю винятків. Кожен має піти від рядового в окоп і підтвердити своє офіцерське звання. Бійцям це подобається, адже голова обласної ради стоїть у строю як рядовий, виконує команди, не встидається брати швабру в руки та мити різні приміщення. І навіть був покараний, бо спочатку не зрозумів нашої дисципліни.
– А за що був покараний?
– Я йому дав наряд за те, що приїхавши на початках у “Карпатську Січ” він засидівся за розмовою допізна з одним з моїх заступників після команди відбій. Пізніше жодних зауважень до Скрипничука не було.
– Як командир «Легіону Свободи» ви знаєте, скільки «свободівців» вже взяли участь у російсько-українській війні?
– Станом на липень було 1200 бійців, які взяли участь у війні у складі різних підрозділів.
– Як ставиться до вас місцеве населення?
– Мародерство і п’янство у нас виключене. Ми маємо буди прикладом – випрасувані, підшиті. Це справляє на населення враження. Виконуємо культурно-просвітницьку роботу – ходимо по школах, на концерти, до нас приїздили “Тінь Сонця”, “Гайдамаки” та менш відомі гурти. Організовували також прощу. Сотні людей ходили у синьо-жовтих одежах із прапорами.
Люди все бачать, по-своєму оцінюють. У нас репутація є. Багато хто побачив, що це дурниця – чутки про те як п’ють дитячу кров, чи інше. Та в душі москаль все одно залишається москалем. Є села, які зберегли свою українську сутність, а інші ні. Москаль – він хоче Росії і все.
Було в Пісках – півроку допомагали одній сім’ї, де хворів хлопчик – медикаментами, хлібом. Та один командир сказав перевірити всіх місцевих, і там при будові знайшли комплект для виготовлення ліхтариків, які подають сигнал сепаратистам для обстрілів.
Тому українське суспільство повинне скинутись по зарплаті, найняти вагони і відправити таких на Урал. Можливо неправильно так казати, але я так вважаю. Грабувати, ґвалтувати – це російські методи війни. Є й випадки, що знаходимо спільну мову. Проблема в тому, що там українського інформаційного простору не було. Там ситуація 50/50, є прихильники української держави, є ті, хто проти.
– Недавно у Верховній Раді проголосували за зміни до Конституції. Говорять про визнання терористичних угрупувань та їх ватажків. Як ви дивитесь на мир, досягнутий у такий спосіб?
– Мир таким шляхом – це є поразка, це гірше поразки. Навіть Молдова стільки собі не дозволила, маючи схожу рану на своєму тілі. Маючи проросійську групу в себе не дозволили записувати окремий статус для Придністров’я. Вони борються за те, щоб повернути цю територію у свій склад. А ми беремо й закріпляємо свою поразку у Конституцію – це у ніякі рамки не вписується. Для націоналістів мир можливий в одному випадку – коли ми переможемо. Перемир’я може бути стратегічним, тактичним, але не слід оголошувати перемир’я і підписувати договір про поразку. Наші демократичні лідери хотіли миру, підписували договори,що закінчувалося голодомором або знищенням нашої держави. ВО «Свобода» в цілому, підрозділ і я вважаємо, що це ганьба. Ми знаємо, як вони знущалися з наших полонених, з «свободівців». І зараз ці Моторроли, Гіві отримають легальний статус, будуть офіційними особами, будуть отримувати з державної казни зарплати. Їхні вийдуть на пенсії, соціальні виплати. Для мене це просто не припустимо.
От Хорвати зуміли зціпити зуби, перечекати декілька років, перебудувати армію, відвоювати свою державність. В першу чергу нелояльних до їх держави сербів спакували і відправили.
– Зачепимо події 31 серпня – заворушення під Верховною Радою. Міністр Внутрішніх Справ Арсен Аваков опублікував дослідження тих подій і натякнув, що Тягнибок, ви виїздили до Січі, де зародилися передумови того заворушення. Що ви про це думаєте?
– Повна дурня. Людина, яка має бути на вершині правосуддя,перший порушує КУ, розголошує таємницю слідства! Тай не може бути колективної відповідальності, а тільки індивідуальна, а він робить винною всю партію. Це десятки тисяч членів суспільства, тисячу з них воювало, десятки поклали життя, які витягли на своєму горбі Майдан і його привели до влади. Він нас всіх оголошує злочинцями. Людина, яка кидала гранату є міліціонером. Тоді ми пополам маємо нести відповідальність. Він має міліцейське посвідчення. Вже рік та людина перебувала не під впливом “Свободи”, а під його впливом. Його командири командували ним у батальйоні “Січ”, де воював цей офіцер. Там нема ніодного офіцера-свободівця. Є масу питань, але він їх не задає.
Будемо говорити про компетентність міліції. Людину з гранатою знімали три камери. Міліція бачить, як він готує теракт, стоять і це фільмують. Вона має попередити теракт. Виглядає, ніби це спланована акція.
При Авакову складений ескадрон, який організовує провокації проти націоналістів. Це явна політична акція, спрямована на те, щоб дискредитувати перед виборами одну із політичних сил. Ми розуміємо чому. Команда Авакова, Яценюка і Порошенка були з нами у Парламенті і на Майдані, вони розуміють, що з нами домовитися неможливо. Ми можемо в інтересах України йти на певні поступки, але є принципи, які ми не порушимо ніколи. Є межа, нижче якої в наших домовленостях ми не опустимося й не будемо торгувати Україною, її інтересами, землею і так далі. Їм така партія не потрібна.
Ця атака на добровольчі батальйони і партію “Свободу” є однією із домовленостей Порошенка-Путіна по припиненню сьогоднішнього вогню. У Порошенка вибори зараз ідуть, у Путіна міжнародні саміти, стоїть питання про продовження, чи припинення санкцій. Їм обом було вигідно призупинити війну. Думаю, Путін поставив Порошенку вимогу – розігнати добровольчі підрозділи, бо він розуміє, хто витягує цю війну на Сході, і забрати з політичного поля патріотів – «Свободу», найбільш структуровану політичну силу. Впевнений у цьому на 90 %.
– Незабаром вибори. Чи можливі вони на підконтрольних сепаратистам території?
– Вибори вже призначили, та не у всіх населених пунктах. Не думаю, що вони поміняють ситуацію. Всі сьогоднішні мери і депутатські корпуси брали участь у сепаратистських заходах, зокрема референдумах. Вони були на гачку і управлялися. Завтра ми покладемо нових людей, але ту саму філософію. Їх легітимізують, але це буде та сама антиукраїнська влада. Помилкою є влаштовувати там вибори.
Я за хунту у гарному розумінні цього слова. У нас є багато офіцерів, військових, які мають прекрасний адміністративний досвід. Я працював керівником району, помічником депутата Верховної Ради, директором заводу, зараз я у Збройних Силах. То чому б мене не призначити керівником якогось села? Думаю, я б там навів порядок. У мене близько 60% бійців – це люди з вищою освітою. Такі як Скрипничук, який має величезний управлінський досвід. Свободівців, які працювали керівниками обласних рад, можна призначити керівниками військово-цивільних адміністрацій.
ФОТО ТИЖНЯ
