Косів розраховує на етнографічний туризм, але потребує інвестицій у дороги та школи — Юрій Плосконос
Косівська громада — гірська, дотаційна і унікальна. Тут проживає 32 тисячі людей, 85% із яких — у населених пунктах зі статусом гірських. І кожен двадцятий мешканець — майстер народного мистецтва.
Про виклики і перспективи громади під час престуру в Косівську громаду, організованого регіональним відділенням АМУ в області, розповів міський голова Косова Юрій Плосконос, пише Галка.
“Гірський статус — це прокляття”
“Статус гірської громади створює дуже багато викликів — дороги, берегоукріплення, водовідведення, проблеми з повенями і паводками. Все це тягне за собою величезні видатки”, — каже Плосконос.
З 15 населених пунктів громади лише два не мають гірського статусу. Дороги місцевого значення перебувають на балансі держави, але за п’ять років держава не виділила жодної копійки на їх утримання.
“За п’ять років ми власним коштом зробили 1700 метрів капітального ремонту. А в нас — десятки кілометрів таких доріг. Ми вже витратили понад 20 мільйонів на утримання доріг, які на балансі держави”, — констатує мер.
Водночас громада свідомо готується до майбутнього.
“Ми робимо всі підготовчі роботи — берегоукріплення, водовідведення, заміну труб. Коли закінчиться війна і почнеться будівництво доріг, нам залишиться просто постелити асфальт”, — пояснює Плосконос.
Кожен двадцятий — майстер
Попри виклики, у громади є потужна перевага — збережені традиції та ремесла. У Косові та навколишніх селах працює близько 1500 майстрів.
“При населенні 32 тисячі кожна двадцята людина є майстром у сфері традиційних мистецтв”, — наголошує мер.
Саме тому громада бачить свій розвиток у етнографічному туризмі.
“Немає перспектив для промисловості — немає логістики, вільних земель, робочої сили. Натомість є чисте повітря, незаймана природа і гостинні підприємливі люди, які зберегли традиції”, — каже Плосконос.
Окрім ремесел, громада розвиває гастрономічний, сімейний та активний туризм.
Цікаво, що близько половини місцевих майстрів — приїжджі.
“Не той гуцул, що народився, а той, що угуцулився”, — цитує Плосконос місцеве прислів’я.
Збереженню традицій сприяє місцевий заклад із 150-річною історією — косівська Килимарка.
Бюджет на межі
Фінансова ситуація в громаді непроста. Бюджет — дотаційний, базова дотація минулого року склала 39 мільйонів гривень. Майже 60% усіх надходжень іде на освіту — 18 шкіл і вісім садочків, 3300 учнів.
Ще значна частина — на медицину: Косівська ЦРЛ обслуговує два райони — Косівський і Верховинський.
“Якщо порахувати освіту, медицину, культуру, соціальну сферу і утримання апарату, на все про все залишається 25-30 мільйонів на рік. Це кошти розвитку. Але враховуючи потреби — це ні про що”, — відверто каже Плосконос.
З цих 30 мільйонів 8 громада спрямовує на підтримку Збройних сил.
Харчоблоки і несподівані рішення зверху
Окремою болючою темою стала урядова постанова №400 про безкоштовне харчування дітей з 1 по 11 клас з 1 вересня 2026 року. За підрахунками Косівської громади, лише за перше півріччя це коштуватиме додатково 4 мільйони гривень, за рік — близько 8 мільйонів.
“Ідея правильна, але рішення прийняли без комунікації з громадами. Ніхто не запитав, в якому стані харчоблоки, чи є санітарні норми, чи є гроші. А тепер заднім числом збирають аналітику”, — каже виконавчий директор Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України Юрій Стефанчук.
У шести з семи ліцеїв громади харчоблоки не відповідають сучасним вимогам. Проєктно-кошторисна документація на реконструкцію головного харчоблоку — 15 мільйонів гривень. Громада подала заявку в DREAM, але не потрапила до переліку об’єктів фінансування.
Вплив переселенці
На початку повномасштабного вторгнення громада прийняла понад 7 тисяч зареєстрованих переселенців. Зараз залишається понад тисяча — і це, за словами мера, принесло несподіваний позитив.
“Переселилися підприємливі люди, соціально активні, які працюють віддалено. Вони вдихнули нову кров у громаду”, — каже Плосконос.
Одним із прикладів є підприємство з Каховки, яке релокувалося до Косова з 10 працівниками, а зараз дає роботу 58 людям — переважно місцевим.
“Вони залишилися тут. Їхні діти залишилися. За дітьми прийшла освітня субвенція, яка дала зарплату вчителям”, — пояснює мер ланцюжок позитивних наслідків.
Також завдяки переселенцям у громаді відновили Пласт — традиційний осередок культури, якого не могли відродити роками.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
