Коцкович vs Коцаба: прикарпатці здивовані, наскільки різними бувають журналісти
20 Січ, 2015 11:06
Прикарпатці провели паралель між двома постатями прикарпатської журналістики.
Читайте також: Обвинувачений у держзраді Руслан Коцаба зміг виїхати з України завдяки матері
Так, громадський активіст Михайло Андрійович опублікував на своїй сторінці у Facebook фотоколаж, у якому протиставив двох івано-франківських журналістів: Наталку Коцкович, котра пішла добровольцем служити в зоні АТО, а також Руслана Коцабу, котрий, називаючи себе військовим журналістом, закликав українців відмовлятися від мобілізації.
“Дві паралелі… які пересіклися в супереч теорії. З одного боку Наталка Коцкович (на мою думку, Н. Коцкович – один з прототипів сучасних Софій Галєчко). Проросійські інформаційні ресурсиси спробували її розвінчувати “як дівицю, котра “шукає на війні мужа”. Легше на війні віднайти загибель. Борони Боже кожного від того. З іншого боку – повний дегенерат Кацаба. Котрого, не виключно, розкручують ті ж таки інформаційні ресурси як “приклад” для наслідування” – пише Михайло Андрійович.
Так, франківчанка Леся Пушик, котра вже довший час була знайомою з Русланом Коцабою, зауважила, що розчарована позицією франківського журналіста, адже знає його з хорошого боку:
“Руслане, ми знайомі багато років. Я завжди всім казала, що ти втратив роботу в рибінспекції, бо правда, ти не хабарник, хто знає ситуацію зрозуміє. Однак сьогодні я тобі кажу: “Руслане, ти за нас, чи за москальського Мєдвєдя”! Ганущак, кореспондент Азову, працював зі мною на телебаченні. Людина високої моралі, шаленого таланту і неймовірної витримки. Саме він знімав того дня на майдані , коли Небесна сотня змінила наше і твоє життя. Наталя Коцкович, також журналістка 3-студії, можливо молода і гаряча, однак свідомо вирішила свою долю (хай Бог її оберігає). Руслане, мені соромно, правда, твоя думка, як і кожного, має право на життя, однак, мені соромно за тебе! Захищати країну – це справа кожного. Можливо пафосно, але правдиво. Твій “СПІЧ”про мобілізацію пахне сепаратизмом” – пише Леся Пушик.