Кожен з нас носить в собі майстерню, – прикарпатська художниця Христина Стринадюк
19 Лис, 2018 17:51
Команда OGOGO! поспілкувалась з франківською художницею, ілюстрації якої бачили чи не всі містяни. Христина Стринадюк ілюструвала календар із зображенням архітектурних пам’яток і об’єктів для ініціативи “Франківськ, який треба берегти”. Насправді ж межі творчості Христини набагато ширші – вона є художньою співавторкою кількох книг, робить футболки та звісно ж картини.
Мені 25, я закінчила Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, Львівської національної Академії мистецтв, відділ графічного дизайну. По закінченню переїхала до Івано-Франківська. Ні вік людини, ні який заклад вона закінчила (або і не закінчила) мені “не важать”. Знаю юних людей, які роблять круті речі і чудових старших художників, які самотужки вчились тому, що вміють. Щодо мене, академічна школа дала мені хорошу базу, основи (зокрема рисунку і живопису), прищепила любов і повагу до народної творчості, заклала міцний фундамент і впевненість у власних силах як мисткині, повернула мене до джерел. Але по закінченні бакалаврату, я обрала шлях самоосвіти й пошуку, відчуваючи, що академічна школа забирає в мене творчу свободу, ставить в рамки. Саме тоді я почала активно розвиватись в ілюстрації і усвідомлювати, що саме я маю робити. Як ілюстраторка, з видавництвами «Фонтан казок» і «Легенда» зробила кілька книжок.
Це повністю ілюстрована мною «За руку з черепахою» Василя Карп’юка та кілька обкладинок.
На цьому етапі я зрозуміла, що ілюструвати мені до вподоби. Крайня книга, для якої малювала — перший том антології «Це зробила вона», видавництва «Видавництво».
Серед 50-ти ілюстрацій важливих і помітних українок, мальованих знаними вітчизняними митцями, є й моя — портрет Соломії Павличко.
-Коли почали малювати і як вчилися цьому?
-Малюю, як і багато хто — з дитинства. Початком так званого професійного шляху вважаю свої 13, коли вирішила навчатись в художній школі. Звідтоді завжди знала, що малюватиму. Не знала, як називатиметься моя професія, але що частиною її буде малювання — була певна. Можливо то звучить трохи самовпевнено, але я з дитинства була цілеспрямованою і чітко знала чого хочу від життя. То в мене від тата.
-Як називається техніка, у якій малюєте?
-Завжди тяжіла до графіки і до змішування стилів і технік. Якщо йдеться про так званий традиційний живопис — то це акварель (в інституті я дізналась, що акварель — якраз різновид графіки, тому нам, здебільшого, не дозволяли малювати живопис аквареллю).
Акварель я міксую з графікою, лінійним малюнком, це моє улюблене поєднання. Що стосується так званої digital illustration — це теж мікс традиційної техніки з графікою на комп’ютері (переважно растр). Можу зробити багато заготовок монотипій, відсканувати їх в хорошій якості, а потім в графічних програмах доопрацьовувати ідею. Ну і є гравюра — на лінолеумі, так званий лінорит.
Більше читайте на OGOGO!