“Кожна нитка рятує життя”: як франківські “Маскувальні Феї” невтомно плетуть захист для воїнів (ФОТО)

Від експонатів до захисних сіток: як музейники Франківська стали на волонтерську варту

“Вже пройшло більше року, як ми долучилися до “Маскувальних Фей”. Одного дня ми подумали, що, можливо, мало допомагаємо фронту. І оскільки в нас є великий колектив, то можемо плести сітки”, – розповідає Галина Беднарчик, директорка Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Музейна локація є закритою, тобто плетінням займаються переважно працівники закладу. За півтора року роботи вони виготовили 85 захисних сіток.

“Ми вже сплели 85 сіток, от ця, що дівчата зараз плетуть – 86-та по рахунку. Плели ми вже сітки різних сезонів: і зимові, і весняні, і осінні, тобто ми вже знаємо специфіку різних сезонів”, – ділиться директорка.

Музейні працівники зазвичай плетуть самостійно – в середньому щодня цим займається близько п’яти осіб. Час, необхідний для виготовлення однієї сітки, варіюється залежно від її розміру.

“Минулого місяця ми мали замовлення на досить великі сітки. Ми сплели тільки дві сітки, але вони були десь пів кілометра квадратних за площею. А якщо менші сітки, наприклад 4 на 6 метрів, то можемо їх за декілька днів сплести”, – пояснює Галина Беднарчик.

“400 квадратних метрів на місяць”: продуктивність волонтерів на Промприладі”

На відміну від музею, філія “Маскувальних Фей” на території “Промприладу” працює відносно недавно – з осені 2024 року. Локацією керує Тетяна Марчук. Ця локація має дивовижні показники продуктивності:

“Приблизно 400 квадратних метрів сіток сплітаємо за місяць. Бувають великі сітки, їх менше в кількості, але більше у метражі”, – розповідає Тетяна.

Кількість волонтерів тут змінюється протягом дня:

“Зранку зазвичай декілька людей, під вечір люди до нас приєднуються після роботи, і кількість збільшується. Наприклад, від трьох до 10-12”.

Філія виконує замовлення переважно для 102 окремої бригади територіальної оборони. 

Кожна нитка рятує життя

Маскувальні сітки використовуються військовими для різних цілей: маскування техніки, бліндажів, КПП та інших об’єктів. Волонтери зазначають, що це витратний матеріал, який постійно потребує оновлення. Музейна локація передає сітки для різних бригад, переважно тих, що перебувають ближче до фронту або на “нулі”.

“Сітка – дуже розхідний матеріал. Вона легка, і коли попадають якісь речовини, які вибухають, вона згорає, сплавляється. Вона намокає, розлазиться, рветься. Це така штука, що треба постійно”, – пояснює Галина Беднарчик.

Тетяна Марчук розповідає, як відбувається підготовка сіток відповідно до потреб військових:

“Ми безпосередньо не отримуємо інформацію від замовника. Військові звертаються до наших координаторів і з ними уточнюють всі деталі – куди потрібно, чи це маскування боєкомплекту, чи техніка, чи бліндаж. Звісно, вони не скидають фотографії позиції, але хоча б навколо природу і які нам потрібні кольори”.

Руки та кошти – найгостріші потреби маскувальних фей

Основними викликами для “Маскувальних Фей” є нестача фінансування та людських ресурсів.

“Є велика потреба зараз у весняних сітках, але, на жаль, не вистачає рук і не вистачає коштів для закупки матеріалів”, – зазначає директорка музею.

Тетяна Марчук підтверджує:

“Основні проблеми, база – це руки, котрі працюють, і матеріал, з яким ми працюємо. Основа і спанбонд. Ми замовляємо основу з Польщі, є основа з Харкова. І потрібно постійно її поповнювати”.

Кількість замовлень постійно зростає:

“Я пам’ятаю, минулого року на місяць плелося приблизно 2,500 квадратних метрів з усіх локацій, то тепер понад 6,500 квадратних метрів”, – додає Тетяна.

Волонтери також зазначають, що протягом останнього часу допомога від містян зменшилася.

“Зараз насправді дуже зменшилася і допомога, і збори йдуть дуже повільно. Ми самі бачимо, що колись збирали і більшу кількість коштів за менший час. А зараз можливо, ситуація політична на це впливає”, – каже Галина Беднарчик.

Особливо складним періодом для волонтерів є зміна сезонів, коли необхідно швидко перелаштуватись на плетіння сіток іншого кольору.

“На даний час є потреба в сітках весняного забарвлення. Це зелені, коричневі, оскільки змінюються ландшафти, тому що хлопці перебазовуються, і змінюються сезони з зими на весну”, – каже Галина Беднарчик.

Тетяна Марчук додає:

“Зміна сезону завжди найважча. От, наприклад, ми переходимо з зимового на весняний, нам потрібно багато нового спанду. Зараз буде більше коричневих кольорів, більше зелених, більше такого бруду. І зараз дуже гостра потреба в цьому. Ми б дуже не хотіли, щоб робота призупинялася, бо хлопці чекають”.

Додаткові джерела фінансування

Щоб забезпечити постійне фінансування, волонтери шукають різні способи залучення коштів. У Івано-Франківському краєзнавчому музеї, наприклад, організували сувенірну крамницю.

“Починали ми з того, що продавали сувенірні гільзи. Нам хлопці привозять відстріляні гільзи, ми їх розфарбовуємо і продаємо, і за це маємо таку скриньку, збираємо гроші і переважно даємо їх на дрони. Купляли також ліки, які долучали до сіток, тобто робили такі бокси”, – розповідає директорка музею.

Асортимент крамниці постійно розширюється:

“Потім одна з працівниць почала робити браслети з бісеру. І потім що хто має приносить і так постійно назбируємо, збираємо, додаємо. На сторінці музею проводимо різного роду розіграші”.

Мотивація та зворотний зв’язок

Найбільшою мотивацією для волонтерів є подяка від військових, які використовують сітки на фронті.

“Часто підходять і військові, дякують. І нам це найприємніше чути, коли кажуть: ‘Дякуємо, робите дуже важливу справу’. Що ще треба? Коли людина, яка прийшла з фронту, каже слова вдячності – це найтепліші слова”, – ділиться емоціями Галина Беднарчик.

Тетяна Марчук підтверджує важливість такого зворотного зв’язку:

“Дівчата скидають нам звіти. Хлопці по можливості звітують. Нам це дуже приємно, це велика мотивація для нас. Зворотний зв’язок є, і він нас дуже підтримує”.

Уроки плетіння та волонтерська спільнота

Навчитися плести сітки може кожен, хоча спочатку це може здаватися складним.

“Спочатку в нас були і кумедні випадки, і всякі різні ситуації, бо комусь виходило одразу майже, комусь не виходило дуже довго, хтось взагалі пішов, бо сказав, що не може. Але насправді, воно приходить з часом”, – згадує Галина Беднарчик.

Тетяна Марчук додає:

“У нас ще не було людей, котрих ми не змогли навчити. Декому дається трошки легше, декому потрібно більше часу, але я думаю, що кожен може. Головне – бажання. Плетіння сіток – це один з найдоступніших методів волонтерства. Звісно, не всі мають можливість донатити, а тут потрібно тільки годинка часу і руки”.

Міжнародна підтримка: чеські музиканти долучилися до плетіння сіток

Волонтерський рух привертає увагу не лише українців, але й іноземців. Директорка музею розповідає цікаву історію:

“Цього року до нас прийшли волонтери, попросилися плести, вони з Чехії. Два хлопці, які займаються професійною музикою. І так два тижні плели з нами сітки. Іноземні хлопці, які добре не знали української, але ми з ними на сітці знайшли спільну мову. І от настільки здружилися, що хлопці пообіцяли ще вернутися і як буде потреба, допомагати”.

Постійна потреба у підтримці

Наразі волонтери проводять новий збір коштів для закупівлі матеріалів на весняні сітки.

“Є зараз відкритий збір на основній сторінці благодійної організації. Дівчата запрошують долучатися, там треба 222 000 гривень – 200 тисяч на кольори, а 20 тисяч на основу, плюс ще там деякі дрібниці до того”, – каже Галина Беднарчик.

Обидві волонтерки наголошують, що найбільша потреба зараз – це руки та кошти на матеріали. Вони запрошують всіх охочих долучитися до плетіння сіток або підтримати збір коштів.

“Нам дуже потрібні ручки, і нам потрібна основа, щоб ми могли ті ручки залучити і далі плести сітки”, – підсумовує Тетяна Марчук.