Сьомий місяць війни. Щомісячний дефіцит державного бюджету України складає майже п’ять мільярдів доларів. У проєкті бюджету наступного року передбачено 50% витрат на оборону. Тим часом Марцінків купує банк!
Лише плановий дефіцит бюджету Івано-Франківська складає понад 100 млн. грн. Лише планова заборгованість міського бюджету складає 282 млн. грн.
Я не буду ще чорніше розмальовувати ситуацію з фінансами у міській скарбниці. Бо якщо ДО війни чиновники та й сам Марцінків плакали на всіх ефірах та сесіях про фінансові труднощі. Бюджет, казали вони, не просто виживання. Бюджет кризовий.
Зеленський забрав всі кошти, казали в мерії. А на освіту треба два мільярди! Це більш ніж половина бюджету, на хвилинку.
Ще наприкінці першого терміну Марцінків розігнав шалені темпи просирання коштів громади. Ключових причин є дві. Перша – відкати. Друга – піар.
Масштаби витрат напередодні виборів вражали: одночасно робилися десятки дворів, вулиць, будувалися садочки, ще й міст от-от принаймні насунуть до правого берега. Більше ста об’єктів робилися АВАНСОМ, без передоплати – нечувана історія. Виграю вибори – віддам, казав підрядникам Марцінків.
А сотні мільйонів, позичені на автобуси? А купівля ЛРЗ та десятки мільйонів дотацій на комунальні підприємства?
Івано-Франківськ під орудою Марцінківа став банкрутом ще до того, як міський бюджет центральна влада навантажила додатковими витратами.
Війна, як би це цинічно не звучало, допомогла меру списати чи не всі свої «подвиги». Чому не будується міст? Війна. Чому не ремонтуються дороги? Війна. Чому не вистачає коштів на зарплати освітянам? Війна.
І цю, так би мовити, ідилію сам же Марцінків і знищив. А виною всьому – його наркоманська залежність від піару на бюджеті.
З початком військового стану уряд заборонив капітальні видатки. Для всіх. Аби такі як Марцінків не витрачали гроші, яких стало дуже мало, на непов’язані з обороною та життєзабезпеченням видатки.
Якщо ви не знали, то Україні діє система єдиного казначейського рахунку. Тобто всі гроші державного та місцевого бюджету лежать в одній тумбочці. Це зроблено для того, аби балансувати доходи і витрати.
Так от, Марцінків на шостий місяць війни придумав, як ці гроші з тумбочки вкрасти!
Приклад №1 – це перейменування капітальних ремонтів на поточні. Капітальні, тобто перестилати асфальти і бруківки на час війни заборонені. Поточні, тобто щось засипати, підшаманити, підфарбувати – можна.
Приклад №2 – радикальне збільшення витрат на благоустрій. Уряд вирішив, що такі витрати припустимі, адже має вивозитися сміття, мають прибиратися дороги і так далі. АЛЕ Марцінків за цією ж статею вже спустив мільйони на клумби чи обрізку дерев. А знаєте чим вигідна ця стаття? Та тим, що вже за день-два ніхто не зможе встановити, обрізали тут щось чи ні.
І тепер приклад №3, на щастя – невдалий. Марцінків вирішив купити банк. Так, саме банк, точніше приміщення банку.
Три останні роки у пошуках грошей на латання дірок і на той самий міст місто методично продавало комунальне майно. І це загалом вірно. АЛЕ за півроку війни, коли дефіцит коштів лиш зростає, коли тисячі людей втратили роботу, коли зупинилися бізнеси, а ті що працюють отримали право на податкові канікули – Марцінків купує банк!
Ще раз. Не облаштовує бомбосховища, не закуповує дизельні станції для лікарень чи садків, не створює якісь енергетичні чи матеріальні резерви, не виділяє кошти на елементарне теплозбереження.
Та блін, можна і треба купити буржуйки!
Але ні. Марцінків купує банк.
І зверніть увагу, як він це робить. Безумовно купувати нерухомість в той час, як гроші потрібні на війну заборонено. Нагадую, тумбочка одна. Навіть якщо там ваші гроші, їх має всі підстави позичити держава на важливіші видатки, ніж бруківка.
Так Марцінків малює схему, за якою купуватиме не безпосередньо міський бюджет, а КП «Електроавтотранс». А це – об’єкт критичної інфраструктури! Йому зараз можна витрачати кошти в обхід всіх заборон!
Так це ще не все. Вартість приміщень банку невідома, адже це аукціон. І замість початкових 30 мільйонів приміщення продають вже за 40. І що ви думаєте? Марцінків наказує торгуватися! Що йому плюс-мінус 10 мільйонів.
Ціна злітає до 70 мільйонів і навіть у Марцінківа здригнулася рука. Банк купили підприємці з Києва.
Навряд чи треба ще щось говорити. Я вже казав, що це крадіжка, мародерство, це зрештою шахрайство. І за цим дійсно мають слідкувати не стільки журналісти, скільки правоохоронні органи.
Але в мене просто як мешканця Івано-Франківська просте питання. Ну якщо ти вже маєш ці мільйони, чоловіче. То добудуй міст! Перестань купувати заводи і пароходи. Згадай хоч на мить, що ти обіцяв і просто зроби це.
Читайте також: Мінус двісті мільйонів: майже всі комунальні підприємства Івано-Франківська безнадійно збиткові, — фактчек “Галки”
ФОТО ТИЖНЯ
