Скляні банки та пляшки не розкладаються, тому стають справжньою катастрофою для звалищ. Одній пляшці потрібно приблизно 1 мільйон років для розкладання.
Можна докласти зусиль і віддавати скловироби на переробку. А можна творити з них склянки та підсвічники, інформують “Вікна”.
Олег і Денис Кіндрацькі — еко-свідомі молоді калушани, які знають, як дати друге життя звичайним скляним пляшкам. Із використаних ємностей хлопці майстерно виготовляють склянки та підсвічники.
18-річний Олег — майбутній музикант. Навчається на третьому курсі Калуського фахового коледжу культури і мистецтв. Його молодший брат, Денис, — учнень 9-го класу Калуського ліцею імені Дмитра Бахматюка.
Ідеєю хлопці надихнулися в соціальній мережі TikTok. Згодом вирішили й самі поекспериментувати. Спочатку вдома — на кухні, а потім — у власному гаражі.
“Я гортав соцмережу і побачив, що дівчина йде на майстер-клас у одну з тернопільських майстерень, яка займається абсайтингом (перетворення сміття в речі мистецтва) пляшок. Мені стало цікаво, тож, вирішив пошукати в інтернеті інформацію. Переглянув багато відео, як поколоти пляшку. Виявилося, що є дуже багато способів, однак не кожен з них дієвий”, — розповідає 18-річний Олег Кіндрацький.
До креативної справи Олег залучив брата. Наполегливість та старання хлопців не пройшли дарма, і ось перші набори склянок готові до вжитку. Для того, щоб повноцінно реалізувати задум. хлопці витратили близько двох місяців.
Спершу пляшки старанно миють. Також важливо, щоб ємкості були без клею, етикеток та подряпин. В результаті чисті, сухі пляшки групують і виготовляють партію скляних виробів.
Перший етап — за допомогою склоріза зробити насічки. Завдяки роботі нагрівального пристрою пляшку обрізають. Останнім, найбільш трудомістким етапом, є процес шліфування майбутнього виробу.
Процес виготовлення свічки в склянці — практично ідентичний. Наповненням служить натуральний бджолиний віск та декілька крапель аромаолії.
Для молодих калушан процес виготовлення скляних виробів приносить задоволення і став хобі. Проте вони не проти ідею комерціалізувати.
“В майбутньому хотілося б співпрацювати з рестораном чи кафе для того, щоб на постійній основі постачати склянки чи підсвічники. Ми можемо виробляти широкий асортимент. Так, ми плануємо вести інстаграм, працювати над контентом. Однак для нас це не є основним видом діяльності. Це хобі, яке значного прибутку не принесе. Але хотілося б усе це продавати”, — каже Олег Кіндрацький.
Денис Кіндрацький каже, що бачив у Інстаграмі як із різних видів скла виготовляють тарілки. Проте для реалізації цієї ідеї потрібен чималий фінансовий ресурс.
Еко-свідомі калушани хочуть співпрацювати з тим, хто допомагатиме зі збором склотари. А ще — вважають доречним співпрацювати на рівні міста і мають оригінальну ідею для влади:
“Зараз впроваджують соціальну картку — так звану картку калушанина. Не хотілося б, що це зупинилося просто на безкоштовному проїзді на автобусі. До прикладу, людина приходить із склотарою, її вносять в облік. За кожнихі 10-20 пляшок — безкоштовний проїзд на рівні міста і ми даруємо склянку або підсвічник”, — ділиться ідеєю Олег Кіндрацький.
Також брати підтримують ідею будівництва сміттєпереробного заводу в Калуші.
ФОТО ТИЖНЯ
