На адресу видання www.galka.if.ua надійшов лист про історію будівництва одного будинку. Текст і фото, читача видання. Лист наводимо повністю.
«Знайомтеся, це Я. Принаймні, так мене бачать мої творці у далекому майбутньому.
Моє начало припало на літо-осінь минулого року. А вирости мені довелося б навпроти старших будиночків, очі-в-очі, закривши їм навіки і дорогу Об’їздну, і сонечко. Ніхто не знає, скільки пережито у всіх тих будиночках, вздовж дороги, скільки надій… Що відчули мої нові сусіди?… Нічого, крім розпачу. Коли неподалік обгородили величезну територію для розміщення платної стоянки – люди обурилися: перекрили Об’їздну дорогу живим ланцюгом, викликали журналістів, телекамери… Нічого не добилися… Поруч із однією стоянкою тихенько обгородили ще одну.
А коли виріс зелений парканчик, почав ритися котлован на місці мого зародження, ніхто не вийшов, ніхто не протестував – зрозуміло, що це марно. Люди просто спостерігали з вікон, як відбирали в них клаптик зеленої землі!
Падолист, в Києві Майдан. Уся увага там, холод, дощ, люди стоять за свої права, за право жити добре, за припинення продажності, за право бути почутими. Майдан вистояв!!!
А як же Я… Можливо через складну ситуацію в Україні, а може через страх забудовників, мій котлован так і стояв без змін. Цілу зиму сніг, дощ посипали,поливали його від душі.
Весна. На моєму місці – справжнє озеро. Тільки сусіди втішилися, що можна рибу запускати, як з’явився «творець». Як же смішно було спостерігати, як мужчинка в голубій сорочці кружляв поміж будинками, виглядаючи кожну каналізацію, щоб злити воду з озерця… З болотом! З ґрунтовими водами! А чи знає він, що за часів царя Гороха, на місці цього самого котлована текла річечка, і підземні води не раз просочувалися у підвали будинків, які знаходяться далі від неї? А чи осліп він, чи не бачив проектів, що біля самої проїжджої частини проходять газопровід, теплотраса та всі інші комунікації. В кількох метрах від мене майбутнього…
Блискавична думка прийшла на думку розважливому чоловіку, що ще недавно заглядав у каналізації: викачати всю воду (з болотом,грунтом,сміттям) на ДОРОГУ! Браво! Спека, машини їздять і жваво поливають зустрічні машини калабанями…
Два місяці проходить боротьба мужчинки з стихією. Він воду викачує, дощі її доливають, і так n-ну кількість разів. А народ регоче, від розпачу. А що їм залишається робити…
Не вкладається в голові, який Мегамозок у цієї особи.
Останнє викачування води супроводжується завезенням бетонних стовпців, і машини, яка їх буде забивати для укріплення фундаменту… прямо на воду. Слів не вистачає… Невже не бачиш, що сама природа не хоче моєї появи ТУТ!!! Я не хочу такого життя, яке нікому не потрібне, ще на стадії планування. І як тут мені жити, між трубопроводами і жильцями, яких я зажену в темряву, які вже мене ненавидять???
Є надія, що вистачить розуму моєму «творцю» не продовжувати мою будову. Не буде в мене щасливого спокійного життя.
Я хочу звернутися до всіх забудовників: ЛЮДИ, перед тим, як рити, озерніться навколо, подивіться на свої майбутнє дітище з боку старших будиночків, як їм буде сусідувати з вашою 10-ти,16-ти поверхівкою. Чи ваші пайовики зможуть жити в будинку, якого НЕ ХОЧУТЬ, НЕ ЛЮБЛЯТЬ навколо. Одумайтеся!»
ФОТО ТИЖНЯ
