Мет — американець, якого доля привела в Україну, де він познайомився зі своєю дружиною, одеситкою Анжелікою. Нині подружжя мешкає на Косівщині, де вони створили невеличку ферму, що стала не тільки їхнім домом, а й місцем відпочинку та реабілітації для ветеранів. Партнеруючи з добровольчим госпіталем “Брасс” в Івано-Франківську, вони надають військовим можливість відновитися серед природи та відчути тепло, яке дарують тварини.
Про історію американця та його дружини розмовляємо з Анжелікою.
-Розкажіть, будь ласка, яка історія вашого знайомства та скільки часу Мет уже живе в Україні?
-Мет приїхав в Україну у 2020 році як турист. Він завжди багато подорожував, і ось доля привела його до нас. Пандемія коронавірусу затримала його тут довше, ніж планувалося, і з часом він вирішив залишитися. Познайомилися ми в Одесі. Потім переїхали до Ужгорода і ось зараз ми живемо на Косівщині.
Наразі не плануємо кудись переїжджати принаймні найближчі років 10. Мет захоплюється українською автентичністю та свободою, яка тут панує.
-Які переваги ваша родина бачить у житті саме в Україні?
-В Україні набагато простіше відкрити бізнес, ніж у США. Наприклад, фермерство тут має менше бюрократичних перешкод. В Америці це було б набагато складніше через безліч перевірок та регулювань. Тому ми обрали саме Україну для свого життя і бізнесу.
-Чим ви займались до цього?
-У Мета була невелика компанія з прокату лімузинів у США. Я ж грала на саксофоні та викладала англійську мову.
-Як виникла ідея займатися фермерством? Ви мали досвід у цій сфері?
-Жодного досвіду у фермерстві у нас не було. Мет навіть молоко домашнє непастеризоване вперше спробував в Україні. В США такі продукти просто так продавати не можна.
Все почалося, коли ми переїхали з Одеси до Ужгорода у 2021 році. Ми завжди хотіли завести домашніх тварин. Почали з козлика, а потім перейшли до вівець і навіть осликів. Ми настільки прив’язалися до тварин, що не уявляємо життя без них. Але там ми жили в такому дачному районі, усі ділянки розташовувались впритул одна до одної і деяким сусідам не хотілось жити поруч з тваринами, виникали якість суперечки. В Ужгороді у нас був ресторан, але через постійні блекаути його довелось зачинити.
Усі пазли склались до фермерства.
Тепер наша ферма переїхала з нами на Косівщину, де ми створюємо комфортне середовище для всіх. Ми довго шукали саме таке місце.
-Як зараз виглядає ваша ферма? Чим саме ви займаєтеся?
-Зараз ми повністю присвятили себе нашій фермі. Також ми здаємо в оренду наші будиночки через Airbnb.
У нас небагато тварин, але ми плануємо розширення. Зараз є 6 овець, 7 кіз, три ослики і 10 гусят. Також маємо бджолиний вулик. Продаємо свічки з вощини, віночки з сіна та інші фермерські вироби через нашу сторінку в Instagram. І ще плануємо виробляти гіпоалергенні іграшки з овечої шерсті, коли з’явиться трішки більше вільного часу.
-У вас є помічники?
-Ми абсолютно все робимо самі.
-Як до вас прийшла ідея про таку реабілітацію військових на природі?
-Ця ідея з’явилася якось природно. Батько Мета ветеран, ми багато розмовляли про різне. Ще одного разу до нас приїхав військовий зі своєю дівчиною, і їм дуже сподобалося у нас. Вони рекомендували нас друзям, і це надихнуло нас зробити більше для ветеранів. Ми звернулися до госпіталю “Брасс” і запропонували безкоштовне проживання для військових у наших будиночках. Ми віримо, що тварини можуть ментально підтримати людей так, як це не зробить інша людина, і наші військові дуже цього потребують.
-Як відбувається процес реабілітації на вашій фермі?
-Наші гості можуть насолоджуватися природою, відпочивати душею й тілом, смажити барбекю, плавати в річці та гратися з тваринами. Ми також плануємо розширити можливості відпочинку, щоб зробити його ще цікавішим.
-Чи радився Мет з батьком щодо цієї ініціативи?
-Батько Мета приїжджав до нас в Україну вже тричі і підтримує нашу ідею. На цій фермі ще не був, але уже планує наступну подорож. Він підтвердив, що таке місце може бути дуже ефективним для реабілітації.
Також ми звертались до нього про допомогу. Як ветеран, він мав змогу придбати в спеціалізованих магазинах форму та інші необхідні речі. Пересилав нам в Україну і ми допомагали військовим.
-Що батько Мета розповідав про реабілітацію військових у США?
-Наприклад, він розповідав, що під час війни у В’єтнамі суспільство не до кінця розуміло, для чого була потрібна ця війна, і ця невизначеність зберігається досі. Тоді на ветеранів не дивилися як на героїв.
Ті часи були складними для багатьох ветеранів. Нерідко траплялися випадки, коли, повернувшись додому, ветерани знаходили у своїх домівках інших чоловіків, тобто дружини їх залишали й будували життя з іншими. Ветеранів часто ігнорували, позбавляючи їх підтримки та поваги. Це призвело до того, що багато з них опинилися на вулиці, стали наркозалежними.
Тільки з часом суспільство почало розуміти важливість допомоги ветеранам, і було розроблено реабілітаційні програми. Сьогодні в США існує багато пільг для військових, знижок та безкоштовної медичної допомоги. Проте, навіть зараз у країні не вистачає великих спеціалізованих центрів, і саме серед ветеранів залишається найвищий відсоток суїцидів.
-Чи вивчає Мет українську мову?
-Мет розуміє українську, може говорити окремі фрази та слова, але йому ще важко спілкуватися повноцінно. Однак на ринку він справжня зірка, з усіма спілкується та жартує. *Сміється*
-Які ваші плани на майбутнє?
-Ми плануємо розширити ферму, побудувати більше будиночків і залучити інвесторів. Хочемо також додати квадроцикли для активного відпочинку і збільшити кількість тварин, зокрема плануємо завести страусів та альпак.
Авторка: Христина Михайлович
Читайте також: Ключовий ресурс це команда, – керівник добровольчого хірургічного шпиталю Станіслав Онищук
ФОТО ТИЖНЯ
