12 квітня у Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» відбувся майстер-клас з Ебру, який провела майстриня з студії пісочної анімації та творчого розвитку «Планети мрій» м.Львів – пані Аліна Васюта.
Читайте також: У франківському готелі знайшли старовинні гроші (ФОТОФАКТ)
Практикуючий психолог, арт-терапевт, психотерапевт за методом символдрами. Закінчила Закарпатський державний університет факультет практичної психології і соціальної педагогіки. Має великий досвід роботи як із здоровими дітьми так і з дітьми з особливими потребами та їх батьками, інформують на сайті Долинської міськради.
На початку заходу пані Аліна розповіла про історію ебру, яка сягає в далеке минуле настільки глибоко, що сьогодні не можна з упевненістю сказати, хто ж винайшов цей цікавий стиль.
Одні вважають, що ебру з’явилося в Індії, інші джерела стверджують, що це надбання Туркестану. Більшість істориків і мистецтвознавців сходяться на думці , що техніка зародилася в Туреччині, оскільки саме там знаходиться найпервісніший твір ебру, датований 1554 роком.
Розвиток і поширення стилю прямо пов’язане з історією Великого Шовкового шляху. Саме через нього ебру потрапило в європейські країни, де одразу ж отримало назву «турецький папір». Європейці використовували цю техніку для прикраси книг і цінних документів . Ебру особливо згодилося тим, хто робив на різнобарвному візерунчастому папері важливі записи (укази, свідоцтва), оскільки підробити такий документ було неможливо.
Так само немає ясності і з походженням назви «ебру». Існує декілька версій, що пояснюють етимологію цього слова. Одні припускають, що ця назва походить від арабського «ab-ru», що перекладається як «вода для обличчя». Інші стверджують, що швидше від «ebre», що означає «хвилеподібний». Більшість же сходиться на тому, що, скоріше, ця назва пішла від перського «ebri», що в перекладі з фарсі означає «хмара».
Для виготовлення ебру неодмінно потрібно володіти терпінням, тому що процес цей трудомісткий, має кілька етапів і створюється за допомогою компонентів, які суттєво відрізняються за своєю суттю, але чудово доповнюють один одного.
Для першого етапу в невелику прямокутну посудину ми влили спеціально приготовлений густий розчин з води та агару, який має слабкі склеювальні властивості. Таким чином, була досягнута необхідна в’язкість води. Далі в цю суміш додавали натуральні фарби, які не розчиняються у воді, а залишаються на її поверхні, змішуються між собою і утворюють химерні і неповторні візерунки. Створивши свої шедеври, на цю суміш накладали папір і через 5-10 секунд, обережно знімаючи, залишали, щоб висохнули.
Наймолодші учасники майстер-класу отримали солодкі гостинці від музею.
ФОТО ТИЖНЯ
