“Мама віддала Україні чотирьох із п’яти дітей”: історія загиблого захисника Степана Росоловського з Рогатинщини

28 листопада на 39-му році життя загинув житель села Вільхова Степан Росоловський з позивним “Рататуй”, який два роки захищав Україну на фронті.

Про це пише Галка з посиланням на Рогатинську міську раду.

Додому “на щиті” повертається житель села Вільхова Степан Росоловський. 28 листопада 2025 року на 39-му році життя серце воїна зупинилося під час виконання бойових завдань на Харківщині.

Степан Росоловський (позивний “Рататуй”) народився 29 березня 1986 року. Закінчив Васючинську школу. Зростав у багатодітній родині. Праця стала його вірною супутницею по життю.

Він був світлою людиною з великим серцем, повним любові. Співчутливий, добрий і справедливий. Мріяв жити у країні, де справедливість була б не просто нормою закону, а формою поваги до людини і запорукою її достойного життя. Тож коли настав час, чітко знав яка його місія.

Степан не боявся ніякої роботи. Трудився на підприємствах краю та за кордоном. Підтримував сім’ю, як міг. Служіння було проявом його любові. А оскільки мав тої любові дуже багато, то щедро віддавав її не тільки своїм рідним, а всім, кому вона була потрібна. Навіть маленькому кошеняті, якого привіз з фронту додому і віддав мамі на піклування.

Мама Тетяна віддала Україні чотирьох із п’яти своїх дітей. Старший син Євген — інвалід війни, ветеран АТО. Дочка Роксолана та сини Святослав і Степан стали на захист України з початку повномасштабного вторгнення.

За десятки місяців тривог, в очікуванні телефонного дзвінка, мати вигляділа всі свої очі, дожидаючи дітей з війни додому. Дочекалася. Але Степан повертається назавжди…

Два роки на фронті

Мобілізований до лав Збройних Сил України у 2023 році. Служив солдатом третього відділення гранатометного взводу першого механізованого батальйону 151-ї окремої механізованої бригади.

Під час запеклих бойових дій 2024 року отримав поранення. Після лікування та реабілітації, не задумуючись, повернувся до “своїх”. Знав — там його місце. Два роки захисник достойно служив Вітчизні. Останнім часом виконував бойові завдання на Харківщині.

“Ніколи не жалівся, — каже мама Тетяна. — Навіть у той фатальний день жартував, заспокоював”.

А вже за кілька годин після розмови, яка стала останньою, серце воїна зупинилося. 28 листопада 2025 року захисник помер.

Про дату та час прощання з захисником буде повідомлено додатково.