Ми робили фільм для масового глядача, який хоче делікатес, – режисерка стрічки “Брати.Остання сповідь”

Іванофранківці 19 вересня мали змогу побачити новий український фільм «Брати. Остання сповідь». На допрем’єрний показ у «Космосі» завітали представники знімальної групи. Вони розповіли, як працювали над стрічкою та чого чекати від неї глядачам.

Читайте також: Галицькі "Карпати" здолали дублерів "Волині" і вийшли на друге місце в чемпіонаті

За сюжетом фільму, жінка, яка пише книжки про святих, потрапляє до гірського села. Опиняється у товаристві двох старих важкохворих братів. Вони розповідають їй історію свого протистояння, любові і ненависті один до одного.

«Глядач проживає цю історію емоційно, так, як проживає її письменниця, – зазначила режисерка Вікторія Трофіменко. – В цій історії дуже важливо було передати стан сповіді, щирість».

Письменницю зіграла Наталка Половинка, відома як авторка оригінальної методології роботи з голосом, лауреатка Шевченківської премії. За цю роль вона отримала звання найкращої актриси на Московському фестивалі. Івано-франківський глядач знайомий з її роботою завдяки виставам «Солодка Даруся» і «Нація», в яких Половинка працювала над пісенною режисурою.

«Можливо, ви не впізнаєте такі Карпати, які ви знаєте, але ви побачите їх такими, якими ми їх рідко помічаємо. Там дуже багато похмурого колориту і багато світла. Побачимо твердість людських характерів і разом з тим – людяність, за якою ми всі скучаємо», – сказала про фільм Наталка Половинка.

Вікторія Трофіменко написала сценарій фільму на основі повісті “Джмелиний мед” шведського автора Торґні Ліндґрена. Його скандинавські горці в українській адаптації стали гуцулами. На думку сценаристки, між ментальністю мешканців гір, неважливо якої саме країни, немає різниці. Проте до роботи над фільмом вона не бувала у Карпатах і саме завдяки йому почала захоплюватися гуцулами.

Зйомки «Братів» відбувалися поблизу Синевирської поляни. За словами Вікторій Трофіменко, ландшафт вибрали такий, що підкреслює суворість братів. Однак працювати там було доволі складно.

Для зйомок на одній з гір спорудили хутір. Побудували сходи, щоб діставатися до будиночків. Щодня вся знімальна група долала вісімсот сходинок. Крім актора, якому довелося набрати вагу для ролі. Його підвозили на конях.

Одяг та реквізит для зйомок надали місцеві мешканці. Також у фільмі звучать автентичні інструменти в поєднанні з класичною музикою. Директор групи “Перкалаба” Олег Гнатів був консультантом фільму щодо гуцульської культури.

Мову персонажів намагалися максимально наблизити до гуцульського діалекту. Тому підбирали таких акторів, які могли б його відтворити. Зокрема, львів’янина Ореста Ягиша та Романа Луцького з Івано-Франківська.

Режисерка стверджує, що фільм апелює до мислячих людей, він створений з повагою до глядача, до його розуму.

«Ми робили це для масового глядача, який хоче, щоб до нього ставилися з повагою. Не як для глядача, який прийшов на фаст-фуд, а для того, який хоче делікатес», – зауважила Вікторія Трофіменко.

Фільм “Брати” був відібраний водночас на три кінофестивалі класу “А” — в Індії, Китаї та Росії. Надалі автори збираються подавати його на “Оскара” від України.

В івано-франківських кінотеатрах фільм «Брати. Остання сповідь» можна буде переглянути з 24 вересня.