Одна з найпоширеніших гінекологічних патологій, яка зустрічається у жінок різного віку — міома тіла матки. Часто це доброякісне утворення не викликає жодних симптомів і виявляється випадково під час профілактичного огляду. Однак у деяких випадках міома чи лейоміома чи фіброміома ( це все є назви одного захворювання ) може суттєво впливати на якість життя жінки, її репродуктивне здоров’я та стати перешкодою до вагітності.
Про те, що таке міома, чому вона все частіше зустрічається у молодих жінок, які симптоми можуть на неї вказувати, коли достатньо спостереження, а коли потрібна операція — для читачів “Галки” пояснює акушер-гінекологиня Олена Бажан лікувально-діагностичного центру “Мед-Атлант” в Івано-Франківську.
– Що таке міома тіла матки?
– Міома тіла матки — це доброякісне новоутворення, що виникає з мʼязевих волокон в тілі або шийці матки. Найчастіше вона розвивається з однієї клітини, тому її називають моноклональною. Це пухлиноподібне утворення може з’являтися в різних ділянках матки та супроводжуватись певними клінічними проявами й характеристиками.
– Наскільки це поширене захворювання?
– На сьогодні ми спостерігаємо стрімке зростання кількості випадків міоми — особливо серед молодих жінок. Якщо раніше міому діагностували переважно після 30 років, то тепер близько 30% пацієнток починаючи із 18-19 років мають міому. Часто це невеликі утворення, але інколи до нас звертаються зовсім юні пацієнтки з уже великими пухлинами, що потребують оперативного втручання.
– Які основні причини виникнення та хто в групі ризику?
– Основна причина — гормональний дисбаланс, зокрема підвищений рівень естрогенів або порушення співвідношення естрогену й прогестерону. М’язові клітини тіла матки мають рецептори до цих гормонів, і коли їхня чутливість або концентрація змінюється, це провокує гіперпродукцію м’язової тканини, а отже — ріст міоми.
Серед причин підвищеного рівня естрогену:
- надмірна вага (жирова тканина функціонує як ендокринний орган і продукує естрогени),
- інсулінорезистентність,
- відсутність вагітностей або пізнє материнство,
- відсутність регулярного статевого життя або його пізній початок,
- хронічні запальні процеси;
- перенесені втручання на матці (гістероскопія, вискоблювання, біопсії тощо),
- спадковість.
Також міома часто поєднується з іншими гормонозалежними станами — ендометріозом, кістами молочних залоз, порушеннями менструального циклу або захворюваннями щитоподібної залози.
– Чому міома все частіше трапляється у молодих жінок?
– Це питання активно вивчається науковою спільнотою. Причин може бути кілька:
гормональний дисбаланс, пов’язаний із частим застосуванням гормональної контрацепції в молодому віці,
- відкладене материнство,
- харчування, що містить багато продуктів із ксеноестрогенами,
- стрес, який також може впливати на ендокринну систему.
Можна простежити аналогічну тенденцію і в інших захворюваннях: гіпертонія, інфаркти, інсульти стають усе частішими серед молодих.
– Які симптоми можуть свідчити про наявність міоми тіла матки?
– Так, міома дуже часто дає про себе знати, але бувають і безсимптомні випадки. Ми вважаємо міому симптомною тоді, коли жінка скаржиться насамперед на порушення менструального циклу. Це можуть бути тривалі менструації, сильні кров’янисті виділення або місячні, що трапляються двічі на місяць.
Якщо міома досягає розміру понад 5 см, вона може тиснути на сусідні органи. Наприклад, на сечовий міхур — тоді з’являються часті позиви до сечовипускання або навіть ознаки, схожі на цистит. Якщо тиск йде на пряму кишку — можуть бути закрепи або відчуття дискомфорту під час дефекації.
Також спостерігаються порушення з боку статевої функції — болі під час статевого акту, а іноді й відсутність бажання.
Симптоми багато в чому залежать не лише від розміру, а й від локалізації міоми. Наприклад, вузлик у товщі м’язового шару може не проявлятися навіть за значного розміру. Але якщо він росте в порожнину матки, навіть маленький (1–2 см) вже викликає симптоми — порушення циклу, рясні виділення, анемію. Жінка починає скаржитися на випадіння волосся, загальну слабкість, сонливі, блідість, знижену працездатність.
Інколи міома росте на поверхні тіла матки й тисне на інші органи в черевній порожнині. У моїй практиці були випадки, коли розмір пухлини сягав розміру дитячої голівки. Такі жінки часто не мають жодних скарг до певного моменту. Іноді вони випадково дізнаються про пухлину під час обстеження — наприклад, дівчина у 25 років приходить без скарг, не планує вагітність, і під час УЗД ми вже бачимо велику міому.
– Чи бувають випадки, коли міому можна просто спостерігати?
– Так, звичайно. Все залежить від розміру пухлини та її локалізації. У певних випадках ми можемо говорити про консервативне ведення – тобто або спостереження, або призначення медикаментозної (зокрема гормональної) терапії. Але є ситуації, коли ми не маємо права просто спостерігати, бо це може призвести до серйозних ускладнень для здоров’я жінки.
Ми можемо дозволити собі спостерігати міому, якщо її розмір не перевищує 5 см, вона локалізована в товщі м’язового шару матки, не має клінічних проявів (тобто жінка не скаржиться), і якщо найближчим часом вона не планує вагітність. Також важливо, щоб не було жодних порушень з боку сечовипускання, кишківника чи статевого життя.
Але навіть у таких випадках ми пояснюємо жінці, що спостереження — це не пасивне чекання. Пацієнтка має регулярно — кожні пів року — приходити на огляд, і ми ведемо ретельний контроль. Також варто пам’ятати, що консервативне лікування не завжди ефективне. Згідно з протоколами МОЗ, ми можемо призначати гормональну терапію, ставити внутрішньоматкову систему, як-от Мірену. І справді бувають хороші результати — вузли зменшуються в розмірі. Але буває й інакше — пухлина, навпаки, починає стрімко рости.
Це пояснюється наявністю рецепторів у тканині міоми, які дуже чутливо реагують на гормони й можуть стимулювати зростання пухлини. Тому ми дуже уважно підходимо до вибору лікування.
Є й випадки, коли у жінки маленький вузлик — 2–3 см — і вона планує вагітність. Технічно ми його видалити не можемо, тому просто спостерігаємо, але з регулярним моніторингом. У таких жінок обов’язково мають бути візити до лікаря кожні пів року, контрольні УЗД, і за потреби — дообстеження.
Також важливо пам’ятати, що міома — це гормонозалежна пухлина. Часто вона поєднується з патологіями ендометрію — поліпами, гіперплазією, інколи навіть з онкологічними захворюваннями. Тому, особливо у жінок після 40 років, ми завжди наполягаємо на тому, щоб проводити гістологічне обстеження ендометрію. Це дуже важливо для визначення правильної тактики лікування.
– Коли спостереження вже недостатньо? Які випадки вимагають лікування або оперативного втручання?
– Оперативне втручання при міомі тіла матки — доволі поширене. Великий відсоток наших пацієнток, яких ми оперуємо, мають саме цю патологію. Насамперед, обов’язково підлягає хірургічному лікуванню так звана субмукозна міома — це коли вузол проростає в порожнину матки. У таких випадках ми проводимо гістероскопію. Це малотравматична процедура, яка виконується під загальним знеболенням. Пацієнтка за кілька годин після операції вже може повертатися додому. У більшості випадків нам вдається повністю видалити вузол.
Також оперативного втручання потребують міоми з вираженою симптоматикою — коли жінка має скарги на болі, порушення циклу, тиск на сусідні органи. У таких випадках, залежно від розміру вузлів, репродуктивних планів жінки та інших факторів, ми індивідуально підбираємо метод лікування. Часто виконуємо лапароскопічну міомектомію — малоінвазивну операцію з видаленням вузлів при збереженні матки.
– Розкажіть детальніше про ці методи лікування у “Мед-Атлант”?
– У клініці ми використовуємо дві основні сучасні методики — лапароскопію та гістероскопію. Лапароскопія — це “золота класика” світової гінекології. Вона дозволяє видалити вузол або навіть кілька вузлів із мінімальним втручанням в організм. Жінка швидко відновлюється — зазвичай вже наступного дня вона може повернутись додому, а через 3–4 дні — до звичного життя.
Гістероскопія використовується при субмукозному розташуванні вузла — тобто коли міома росте в порожнину матки. Це теж малоінвазивна методика, яка дозволяє повністю видалити утворення й зберегти репродуктивну функцію. Жінки після таких втручань успішно вагітніють, виношують і народжують дітей.
Також у світі застосовуються методики емболізації маткових артерій, фокусованого ультразвуку та інші, але наразі у нас в Україні найбільш активно використовуються лапароскопія і гістероскопія, як ефективні та протокольно затверджені методи.
– Як міома може вплинути на репродуктивне здоров’я?
– Міома часто стає перешкодою до настання або збереження вагітності. Якщо вузол деформує порожнину матки, то унеможливлюється правильне прикріплення ембріона. Часто жінки втрачають вагітність на ранніх термінах. Відомі також випадки, коли під впливом високого рівня естрогенів під час вагітності міома починає стрімко рости — це може призвести до деформації плода.
Якщо вузол локалізується в нижньому сегменті матки, поблизу шийки, він може фізично перешкоджати проходженню дитини через природні родові шляхи — у таких випадках доводиться вдаватися до кесаревого розтину. Великі міоми також можуть впливати на скоротливу здатність матки, що підвищує ризик ускладнень під час пологів.
– А як щодо вагітності після хірургічного лікування?
– Маємо дуже гарні результати. Після лапароскопічної міомектомії жінки цілком можуть завагітніти та народити здорових дітей. Звісно, є певні застереження. Після серйозних втручань на матці ми рекомендуємо ретельно планувати вагітність, уникати надмірних фізичних навантажень, а пологи часто відбуваються шляхом кесаревого розтину — але більшість таких вагітностей проходять успішно. І для багатьох жінок це шанс на довгоочікуване материнство.
– Що порадите жінкам, які дізналися про наявність міоми, але не мають жодних скарг чи симптомів?
– Раджу не нехтувати. Багато жінок, дізнавшись, що в них є міома, вважають: “Раз немає скарг — значить усе добре”. А ще часто кажуть: “У моєї мами була, у бабусі була — і нічого”. Насправді ж кожен випадок індивідуальний і потребує комплексної оцінки. Не лише самої міоми, а й загального стану пацієнтки: чи є порушення з боку щитоподібної залози, чи є надмірна вага, підвищений цукор, чи нормальний гормональний фон. Це все має значення.
Рекомендую хоча б раз на пів року приходити на обстеження, щоб стежити за динамікою вузла. Якщо вузлик не росте — ми можемо його спостерігати. Але як тільки бачимо стрімке збільшення розміру або зміну структури, це вже є підставою для серйознішого обстеження й можливо — лікування. Адже, хоча міоми зазвичай доброякісні, бувають випадки, коли вони переходять у саркому — злоякісне утворення. Таких випадків у загальній популяції — 1–2%, але останнім часом ми бачимо, що ця цифра зростає. Можливо, через стрес, війну, спосіб життя.
Крім того, є таке поняття, як проліферуюча міома — це проміжна форма між доброякісним і злоякісним процесом. Такі міоми теж потрібно забирати. Тому варто бути уважними. Якщо вузол невеликий — 1–2 см — і не росте, ми спокійно спостерігаємо. Але якщо він за рік збільшується на 50–60%, це вже чітке показання до лікування.
А всім жінкам, навіть без міоми, рекомендую раз на рік проходити гінекологічний огляд. Це має бути як звичка — обрати, наприклад, весну або зиму, і щороку перевірятись. Якщо виявляються якісь зміни у молочних залозах — теж до обстеження. Бо профілактика — це здоров’я. І всі будуть щасливі: і жінки, і лікарі.
Здоровий спосіб життя, баланс і турбота про себе — ось ключ до жіночого здоров’я.
Контакти лікувально-діагностичного центру «Мед-Атлант»:
+38 (095) 00 38 452
+38 (097) 41 13 133
м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 48 (корпус 1),
м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23 (корпус 2).
Офіційний сайт і соцмережі:
https://www.facebook.com/medatlantif
https://www.instagram.com/med_atlant.if/
https://www.youtube.com/channel/UCA53wtCg6uamh8okZZn5JNA
Реклама
Читайте також: Прогестерон під час вагітності: медицина доказова і не дуже. Пояснює франківська гінекологиня Ірина Купчак
ФОТО ТИЖНЯ
