24 липня у виставковій залі Музею етнографії та екології Карпатського краю м. Яремче відбулося урочисте відкриття експозиції творчості учасників Мистецького проекту «Життя на «нулі».
Захід відбувся за сприяння і підтримки Центру соціальних та ділових ініціатив м. Яремче, Музею м. Яремче, «Ведмежої гори», готелю «Водоспад» та Bar Barberry, написали у спільноті Регіональний часопис “Яремчанський вісник”.
Розпочала захід директор Музею Богдана Фаштрига, ледве стримуючи сльози від вдячності та поваги до українських бійців, які пройшли пекельне горнило війни на Сході України.
Проект «Життя на «нулі» позиціонується як мистецька платформа для українських воїнів. Мистецтво слугує інструментом, завдяки якому можна стати почутими тим, хто перебуває чи перебував на «нулі». А для відвідувачів виставкової частини проекту та заходів, що його супроводжуватимуть, — можливість почути…
За військовою термінологією «нуль» — це лінія фронту. Позаду – другий, третій, енний ешелон оборони, попереду — лише ворог. Тиша тут умовна: будь-якої миті її можуть перервати мінометні обстріли, кулеметні черги, вибухи мін і снарядів, тому в кожного воїна нерви — мов натягнута струна… Зазвичай камери репортерів знімають щось героїчне, як саме йдуть бої, хоч на лінію вогню працівників засобів масових інформацій практично ніколи не пускають. А от про буденне життя захисників-героїв України не розповідають і не показують. Та завдяки навідникові танка, воїну легендарного батальйону «Донбас» Юрієві Величку (позивний «Фотограф») ми маємо можливість побачити, як і чим живуть наші воїни, захищаючи цілісність країни на лінії вогню. Сімдесят дві фотографії, представлені на експозиції в Яремчі, є унікальними документами, у кожній з яких зображено багатогранні воєнні будні і звичайні українські громадяни, від яких тепер залежить доля нашої країни.
«Ідея виставки виникла після зустрічі Юрія Величка з литовським журналістом Вітаутасом Броверісом, — розповідає співорганізатор проекту, старший викладач кафедри журналістики Донецького національного
університету ім. Василя Стуса, член правління спілки фотохудожників України Інна Єрмакова. — Варто зауважити, що, будучи військовослужбовцем, фотограф не мав на меті виставляти на загал світлини солдатських буднів. І завдяки переконанням литовського журналіста погодився на виставку своїх фоторобіт. Спершу експозиція була тільки фотохудожньою і лише згодом стала мистецьким проектом. Бойове хрещення фотовиставки відбулося в березні цього року в Литві».
Для митців дуже важливо знати та бачити реакцію глядачів виставки, розуміти, як глибоко вона проникає у свідомість, чи потрібна і наскільки.
«Наше суспільство на сьогодні гостро розділене на тих, хто причетний до бойових дій, і тих, хто живе на мирній території без цього досвіду, — веде далі пані Інна. — Щоб усі зрозуміли глибину людської трагедії, ми вирішили залучити ветеранів бойових дій на Сході України, які змогли б своїми фотографіями, картинами, піснями, віршами розповісти про війну з російським агресором».
Крім фотографій, на виставці представлено рисунки військовослужбовця з позивним «Барклай». Воїн не є художником і раніше навіть не здогадувався про те, що може малювати. Цей талант «Барклай» відкрив у собі, воюючи на передовій.
У відкритті експозиції взяли участь воїни батальйону «Донбас» Олександр Сарабун (позивний «Вінниця»), Марія Михайлишин, мама двох воїнів АТО, зокрема учасника проекту Ігоря Михайлишина (позивний «Піаніст»), Анатолій Горбенко (позивний «Бугор»), маючи протезовані обидві ноги, подолавши тисячі кілометрів, привіз усіх учасників виставки власним транспортом.
Війна, як збільшуване скло: гарне стає кращим, погане — ще гіршим. У творах, народжених війною, чітко проглядається біль та надія, якими сповнені душі наших воїнів. Перебуваючи в епіцентрі війни, вони не зачерствіли, не зламалися, не закрилися від світу — вони готові нас збагатити тим тяжким і одночасно життєствердним досвідом. Їхній дарунок нам — не лише мирне небо, а й можливість через мистецтво відчути емоції людини «на нулі». Крім того, творчі люди, як загально відомо, чутливіші. І дуже важливо, що серед війни вони не лише зберегли внутрішнє світло і гармонію в собі, а й мали силу та потребу творити прекрасне. Творчість учасників проекту є противагою тим, хто переконує, що війна всіх ламає. Змінює всіх, але не всіх ламає!
Марина КОРНІЙЧУК
ФОТО ТИЖНЯ
