Між митцями та Мінкультом сталася заочна перепалка через фінансування павільйону Венеціанської бієнале

Як відомо, фінансування національного павільйону на 56-й Венеціанській бієнале взяла на себе приватна інституція – PinchukArtCentre. Художники-учасники у своєму відкритому листі «подякували» Міністру культури за самоусунення від процесу підготовки і проведення виставки.

Вони звинуватили Мінкульт у тому, що обіцянки надати невеликі кошти з держбюджету та запросити незалежних кураторів Оксану Баршинову та Михайла Рашковецького створили хибну картину, «тимчасово приховавши фактичну неспроможність Міністерства до організації національного представництва на бієнале».

У відповідь на цю критику у своєму блозі на «Українській правді» В’ячеслав Кириленко пише :

«Венеційська Бієнале стартувала. Український павільйон працює. Правда без 65 000 ЄВРО бюджетних витрат, на яких наполягали двоє колишніх вже кураторів проекту, які бідкаються про це зараз на шпальтах деяких медіа. Вони їх не отримали. І не отримають, поки в міністерстві працює команда відповідальних людей, а не заангажованих лобістів. У військовий час у країні є справи, на які відправити 1,5 млн грн державних грошей значно важливіше, ніж витратити їх комусь на гонорари».

Також у своєму Twitter-акаунті міністр назвав критику у свій бік «черговою інформаційною атакою на Міністерство культури». Крім того, у подібному ж дусі прокоментував події і заступник Міністра культури з питань європейської інтеграції Андрій Вітренко на офіційному сайті Мінкульту.

Куратор Оксана Баршинова прокоментувала для Сultprostir цю епістолярну активність з боку Мінкульту:

«По-перше. Від самого початку про жодні гонорари ані кураторам, ані художникам не йшлося. Обіцяні державою кошти мали піти лише на оренду павільйону (хоча цього замало). По-друге, називати нашу з Рашковецьким відмову від кураторства«суб‘єктивною» – це блюзнірство. Ми свою позицію аргументували, і вона від нашого настрою чи особистих образ не залежала. Причина – повне нерозуміння державою значення культурної політики на міжнародній сцені. По-третє. Справа не тільки (і не стільки) в грошах, хоча для Венеції навіть за участі РАС кожна копійка багато важить. Міністерство культури продовжує називати себе комісаром, не здогадуючись прообов‘язки, які мало б нести. Жодної не те що підтримки, а навіть представницької функції воно як комісар не виконало. Більше того, Міністр культури у відповідь на будь-яку критику на адресу МК дозволяє собі зверхній та хамовитий тон».