Олександр “Терен” Будько – ветеран російсько-української війни, блогер, автор книги, віднедавна актор кіно. Серед іншого чоловік розповів, чому вирішив піди добровольцем, життя без двох кінцівок, які втратив в ході бойових дій і про досвід у реабілітації та протезуванні.
Читайте також: Свят Загайкевич про токсичність стендапу, смерть мами та останній анекдот про стоматологів (ВІДЕО)
Про це пише “Галка” з посиланням на “Розмову“.
– Чому ти вирішив піти добровольцем на війну?
– Я навіть не думав про те, щоб не йти, чи як поїхати за кордон. Просто єдиним очевидним вибором було взяти зброю до рук.
росія – наш вічний ворог і я розумів, що якогось іншого вибору, окрім як фізичного знищення росії – не існує.
Або її саморозпад, що малоймовірно найближчим часом, або ж її реальне тотальне знищення зі сторони. Тому я хотів, звичайно, бути причетним до таких історичних подій. Тут вже фактичний “лоб в лоб”, це вже не “щось, десь, далеко” – це вже ось тут. Я розумів, що ніякого кроку назад бути не може.
– У мовних питаннях ти прийняв для себе сторону радикальної чи лагідної українізації?
– Якщо брати загал – то це радикальна українізація. Я не толерую ніяких там: “Я так говорив все життя, я там народився”. Ну і що? Є купа прикладів, коли там же народились люди, але чомусь розмовляють українською.
Я за тотальну українізацію, жодних поступок для російської мови в Україні бути не може.
– Чи був момент, коли ти морально був у “ямі”?
– Було відчуття нерозуміння і розгубленості, коли тільки отримав поранення. Не було ніякого розуміння, що мене чекає далі, ніякої інформації ніде. Я почав намацувати сам з допомогою друзів, родини. “Де запротезуватись? Яка реабілітація? Що робити? Чи буду я ходити взагалі?”. Там ще робили паралельно операції, піднімались вище.
І ось цей момент очікування : “А раптом зараз відріжуть ще коліно? Це тяжче набагато ходити, функціонувати”. Ось такі моменти нерозуміння і розгубленості дійсно були. І складно було тоді, бо “Куди мені йти?”.
Але щоб я сумував… У мене є відео зі шпиталю, де я сміюсь, жартую, виходжу з наркозу і там жартую. Тому, чесно кажучи, історія не про мене.
Додамо, що проєкт “Розмова” – це не класичне інтерв’ю, це – відверта та щира розмова двох людей про всі ті події, які зараз відбуваються в Україні.
“Ми говоримо про дуже серйозні та складні речі, але ми не забуваємо інколи посміхатися і не відходимо від світлої сторони, адже добро і світло обов’язково переможе!”, – ділиться ведучий Сергій Лиховида.
ФОТО ТИЖНЯ
