27-річний Богдан Петричук, відомий колекціонер із села Бабин Косівського району, розповів редакторам “Української Правди. Життя” старожитності та гуцульський одяг, який збирає з дитинства.
Читайте також: На Прикарпатті Рогатинське відділення поліції очолила жінка (ФОТО)
“Колись я знайшов у друга на горищі намітку (жіночий головний убір) в ідеальному стані, зашиту у шматок сірого полотна, який валявся біля скрині. Друг подарував мені її – так почалося моє захоплення українським костюмом”, – згадує він.
Зараз Богдану 27 років й він зібрав чималу колекцію одягу, кераміки, прикрас, фотографій, дерев’яних виробів, монет, датованих кінцем ХІХ ст. – 40-ми роками ХХ ст.
“Я не можу точно сказати, скільки маю сорочок у своїй колекції, бо ніколи не можу їх зібрати докупи. Постійно то якась виставка, то фотосесія. Були моменти, що нараховував від 150 до 170 штук. Маю також близько 100 ґерданів – прикрас із бісеру”, – розповідає він.
Колекціонер займається реконструкцією сорочок, а на кошти, отримані від продажу копій, купує речі до колекції.
У колекції Богдана є сардак ХІХ століття із Косівського району – таких збереглося дуже мало. Є постоли з телячої шкіри, виготовлені вручну у 1920-ті роки, та старовинна сорочка – подарунок правнучки жінки, що померла у 1921 році. Найстарішу річ у колекції – сорочку середини ХІХ століття – колекціонер купив у львівському антикварному магазині за 300 гривень. Власниця магазину думала, що то звичайна сорочка, а вона виявилася автентичною.
Уваги також заслуговує колекція поясів та прикрас. Пояси тут називають попрушками.
Інші історії колекціонерів читайте тут.
ФОТО ТИЖНЯ
