Місяць незламності. Місяць героїчної оборони Маріуполя. Найкраща дата, аби не підбивати підсумки, але поділитись досвідом оборони.
Я розумію, що не нам давати поради, з одного боку, але кому ще, як не нам?
Якби ми мали досвід в минулому, боронились би ефективніше. Але ми стали першими.
Першими, кого окупант фактично нищить всіма видами зброї – з землі, повітря та моря. Тому, поки наш Маріуполь стримує чисельну орду і дає всім іншим шанс бути готовими, просто дослухайтесь до порад, пише Українська Правда.
- Джерела води. Всі природні джерела питної води, які є, має бути проінвентаризовано. Навіть якщо нічого не облаштовувати – знати та нанести на карти, де вони є, вже достатньо. Тому що, коли стається горе, витрачаються години на їх пошук.
- Сховища. При такому агресивному вогні артилерії їх не буде достатньо ніколи. І так – їх неможливо підготувати, як би хтось не фантазував. А от що можна – перевірити чи до всіх підвалів є доступ. Чи всі вони відчинені.
Те саме з під’їздами в багатоквартирних будинках. Для чого це? Коли ти чуєш міну або град, немає часу бігти по стрілках (іноді взагалі бігти). І люди мають сховатись в тому, що є. Не кажучи наскільки це важливо для ТерОборони. - Шиномонтаж. Питання номер один. Мобільний шиномонтаж, комплекти для шиномонтажу і люди, які вміють це робити. Колеса просто “палають”. В Маріуполі термін життя однієї автівки – три квартали. Потім – всі колеса в решето. Тому готуйте, закуповуйте, вчіть. Зайвим не буде.
- Оперативні і головне дуже “секретні” сховища для продуктів харчування та води. Поруч з лікарнями та масовими бомбосховищами. Щоб обмежена кількість перевірених людей мала куди оперативно ховати.
Масові склади та схованки швидко стають відомими ворогу і їх знищення позбавляє надії. - Бетонні перегородження вулиць вглиб міста. Окрім проблеми для швидких, поліції та громадян ніякого сенсу. До того, як танки вриваються в місто, все це градами перетвориться на купу осколків і все. Звісно, може, ми унікальні, але воно так (щодо входів в місто інша історія).
- ДРГ та навідники. Так, їх багато. Дуже багато.
Всі ці смішні мітки, що ми думали для обстрілів – це тупо маршрутні точки для проїзду міста. Тому їх знищення не було пустою справою. Але… перші учасники – наркомани (зокрема амфітамінники, що працювали з закладками). То варто поліції перетрусити їхні мережі – толк має бути.
Далі щодо передавання даних. Звісно, месенджери, то просто. Тупо просто. Але ховають і по-іншому. В чатах на ОЛХ. В чатах на бла-бла-кар. Ви їх часто перевіряєте? Отож бо.
Ще одна деталь, яка нам допомогла – робота з ріелторами. Ми попросили і частково отримали базу щодо самотніх чоловіків, які зняли квартири від 6 місяців до початку війни без сімей. І перевірили, хто вони і що за така потреба. Так було знайдено декого. Тобто працює. - Інформаційна мережа друзів. Ви не уявляйте наскільки ефективна українська бабця з телефоном від 40-50 км від міста. Вона бачить хто, куди, коли. Знаючи цю інформацію, це не просто допомога військовим, але й можливість своєчасно включити тривогу та убезпечити саме ту частину міста, що підпадає під напрям обстрілу.
Можливо, ці прості поради допоможуть вам підготувати свої міста краще. Поки Маріуполь тримає ворога на своїх кордонах.
Автор: Петро Андрющенко – радник мера Маріуполя.
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
ФОТО ТИЖНЯ
