11 серпня в Івано-Франківську містяни зустрілися біля міського озера щодо забудови у зеленій зоні. Основна вимога: залишити ділянку недоторканною і надалі облаштувати тут парк.
“Галка” побувала на зустрічі й поспілкувалася з містянами щодо їх позиції та подальших дій.
Кілька десятків франківців зібралися поблизу зеленої зони міського озера, щоб обговорити її подальший захист. Ініціатор зустрічі ветеран Сергій Янчук ділиться, що хотів зустірітися, аби обговорити думки із містянами й прийти до спільного рішення.
“Я вважаю, що будувати об’єкти можна у будь-якій локації, а у місті в центральній частині озеленена зона, фактично лишається чи не єдина. Краще було би зробити благоустрій, створити парк чи сквер, аби всі мали можливість проводити дозвілля. Насправді, це давня мрія, оскільки я ветеран ще з 2014 року, щоб створити в Івано-Франківську парк імені ветеранів України, не тільки Прикараття. В підрозділах воюють люди з усієї країни і дуже класно, коли вони всі будуть знати, що в Івано-Франківську є такий парк для всіх українських ветеранів, де вони зможуть зустрічатися тут. Так само, аби проводити тут урочисті заходи. Як юрист, я розумію, що на підтвердження бажання франківців, треба документу, тому ви будемо збирати підписи проти забудови”, – ділиться Сергій Янчук.
Франківська волонтерка Юлія Попова ділиться, що до зустрічі вирішила долучитися з солідарності до ініціатора й його пропозиції щодо ділянки на озері, й щоб проявити свою громадську позицію.
“Реабілітаційний центр має бути не обов’язково в центрі міста. Він не має бути там, де є можливість зберегти зелену зону. Реабілітаційний центр може бути, до прикладу, у Палаці Потоцьких, якщо владі розходиться, аби він був у центрі міста. Я вважаю, що зелена зона має лишатися зеленою. Створити тут парк чи сквер – це найкраще, що можна зробити. Особливо, коли йдеться, що він буде присвячений ветеранам України і буде для їх сімей, дітей, і звичайно людей міста. Я підтримую пропозицію Сергія, бо знаю його чесність і завзятість в тому, що він дбає про ветеранів. Я прийшла, аби проявити громадську позицію і позицію, як волонтера. Бо волентерство полягає не лише в тому, аби знайти-придбати, це про підтримку. Я тут, тому що люди, які зараз воюють, прийдуть і побачать, що Івано-Франківськ не думає про них належним чином”, – каже Юлія.
Діючий військовослужбовець 114 бригади Юрій Хмельовський має сумніви щодо чесності намірів влади і проєктної документації. Вважає, що забудівник не буде робити реабілітаційний центр пріорітетною будівлею.
“Наскільки пам’ятаю, попереднього разу, коли тут намагалися будувати, міська влада не дозволила це зробити, та зараз дозволяють. Кажуть, що будуть створювати реабілітаційний центр, але в наших реаліях, як кажуть, не все однозначно. По візуалізації, яка є в мережі – це коробки. З економічної точки зору, це вигідно робити? В наших реаліях, можуть зробити підвал і перший поверх “реабілітаційкою”, а що буде зверху? Елітне житло? Я не знаю і тому проти. Це одна з небагатьох зелених зон, що лишається, і це питання позиції. Я вчився в школі, що біля озера, і завжди тут відпочивав. Озера так само більше не стає. Будуються будинки і стає менше місця”, – ділиться Юрій.
Ветеран Олексій Замковий також вважає, що реабілітаційний центр не буде пріорітетною будівлею для інвестора, й наводить у приклад випадок, коли обіцянка забудовника не була дотримана:
“Простими зборами і підписами ми цю справу не вирішимо. Я маю досвід із забудовою на Макогона. Ми в судах поламали три рішення сесії й вони були змушені їх анулювати і приймати нові. Але всі будинки побудовані, а обіцяного садочку досі нема. Реабілітаційний центр, при всій повазі до тих ветеранів, що ходили підтримувати його, ніхто не зобов’язує інвестора побудувати у першу чергу. Так само може бути, як із садочком. Все збудують, а реабілітаціного не буде. Серед усієї забудови це можуть так розтасувати, що загубиться вся суть”.
Франківка Ольга ділиться, що озеро вже вкотре постає у дискусіях через те, що тут є вільна ділянка, яка б стала вигідною для будівництва. Жінка пропонує згодом провести обгворення, де були б присутні ЗМІ, міська влада та містяни.
“Ми не можемо бути на передовій, але ми не маємо сидіти, склавши руки, що нас це не стосується. В мене є діти і внуки, які також долучаються до цієї акції, тому що це загальна проблема. Чомусь зараз всі активізуватися робити проєкти бізнесові, які показують обличчя влади, але це маска, насправді, її треба зривати. Рішення мають обговорюватися з громадою, виноситися на голосування людей, що тут живуть, чиї діти навчаються тут в школі і тільки тоді може щось вирішуватися. Не можна прикриватися реабілітаційним центром. Чомусь у нас не робиться щиро, дійсно для хлопців, а для себе. Сьогодні ця справа не завершиться, треба відстоювати не тільки для того, аби вони тут не будували, але й щоб показати, що ми є, що ми діємо, ми не розкидані по країнах, будинках і спостерігаємо. Ми не спостерігаємо – ми діємо. У нас в місті недобудовані мости, будинки, бізнес-центр, дитячі садочки… Тут недалеко ліцей Гурика, який загинув на Майдані. Ми всі плакали, пам’ятаємо його, але чомусь багато хто переступає через пам’ять і героїв”, – каже Ольга.
Зокрема, активісти порушили питання решти території біля озера, що у сумі становить 4 гектари. Громадський активіст та ветеран Андріан Волгін каже, що містобудівні умови і обмеження на три гектари вже є.
“Я сподіваюсь, що такі справи відкриють людям очі, аби відствоювати те, що нам лишили батьки. Я не можу так сказати, бо я з Криму, але це ваші батьки створювали озеро, а ви відкрийте будь-який буклет: “Квартири біля озера”, “Квартири біля парку”. Забудовники продають квартири біля озера, а що вони для міста зробили? Нема вже чим дихати. Ми відстоїмо цю територію і відстоїмо тих три гектари, яку вже передали забудовнику під 17-поверхівки. Я вже дав запит до “Водних ресурсів” і зустрічався з юристами. Коли ми відстоювали в церкви, то земля вже була їхня, але ми відстояли, а ця земля, де вони планують будувати, ще наша. Мер замовляє статті, що тут наркомани, алкоголіки, неприбрано, необлагороджено, хоча він має кілька комунальних підприємств, які займаються благоустроєм. То виходить вони нічого не роблять”, – каже Андріан Волгін.
“Тут чотири гектари. Мер не сказав, що три гектари вже всьо, містобудівні умови є і вже будуть висотки. Він сказав, що є гектар землі, який відвоювали, 2/3 якого відійде інвестору. Всі чують лише про реабілітаційний центр для військових, а військових використали. Найгірше, що Марцінків прикрився патріотичними гаслами і ходить до церкви, а безперервно бреше. Нехай мер прямо озвучить, що буде на трьох гектарах”, – додає франківець Юрій.
Наразі містяни збирають підписи щодо збереження території поблизу озера і створення парку ветеранів України. Вже зібрали понад 40 підписів. На наступну зустріч з обговореннями подальших дій кличуть наступної неділі, 18 серпня об 11:00. Місце зустрічі: поруч міського центрального озера, від “Чубі-Бум”.
Раніше “Галка” писала, що наприкінці 2018 року в Івано-Франківську між орендарем землі “Гаразд Україна” й депутатами, та активісти ВО “Свобода розгорівся скандал через вказану ділянку. Фірма планувала побудувати поблизу міського озера розважально-відпочинковий комплекс. Натомість, у міській раді заявили, що дозвільних документів у будівельної компанії немає й громада не віддасть землю під забудову.
Тоді міська влада поспіхом встановила капличку, хрести й дитячий майданчик. Також певний час там тривав цілодобовий прийом громадян.
25 лютого 2020 року на засіданні міської ради повідомили, що стару угоду про оренду буде розірвано. Натомість укладуть нову: 2,8244 га землі терміном на 12 років відійде “гараздам”, а 1,1766 га опікуватиметься місто. На останній ділянці планували створити парк, який утримуватиме комунальне підприємство “Центр розвитку міста та рекреації”. Обіцянку мер не виконав.
2 серпня 2024 франківська міськрада зробила черговий крок до остаточної забудови озера: проголосували за оголошення інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційного центру в межах вул. Гурика та центрального міського озера.
8 серпня Марцінків заявив, що забудувати зелену зону біля озера просили ЦМКЛ та “громадські організації учасників бойових дій”, проте не уточнив назву цих ветеранських організацій.
Читайте також: Один із найколоритніших міських голів в Україні: західна преса про мовні патрулі Руслана Марцінківа
ФОТО ТИЖНЯ
