23 листопада Івано-Франківському обласному музею визвольної боротьби ім. С. Бандери передали нагороди та військові аксесуари загиблого бійця 10 гірсько-штурмової бригади, сержанта Андрія Яцеля.
Читайте також: "Щоб люди не забували": у Франківську відкрили виставку «Війна. Бій за життя» (ФОТО)
Про це пише “Галка” з місця події.
Батьківщиною Андрія Яцеля була Луганщина. Там поховані його батьки та брат. Чоловік з 2014 року захищав Україну. 14 жовтня 2022 року загинув під Бахмутом.
Психолог та психотерапевт Наталя Чаплинська, яка була знайома з Андрієм, розповідає, що познайомилася з військовим у Центрі психологічної допомоги учасникам АТО. Наталя каже, що Андрій був дуже цікавим, але замкнутим, не дуже підпускав до себе людей.
“Коли почалось повномасштабне вторгнення, він мені десь о 10 ранку подзвонив. Каже: “Пані Наталка, здоров’я бажаю, я поїхав”. Коли він приїжджав на два-три дні, то він казав, щоб я нікому про це не розповідала, що він приїхав. Казав: “Я хочу просто відіспатися”. Потім знову дзвонив і казав, що їде. Таких дзвінків було два, більше ніяких контактів, нічого. Я тільки дивилася, чи він онлайн, щоб розуміти, що живий. А потім, 15 жовтня, мені передзвонили і сказали, що він загинув”, – ділиться Наталя.
Отримати посмертний орден “За мужність” ІІІ ступеня, який присвоїли Андрію, довірили саме Наталії. Жінка вирішила, що візьме цю нагороду, бо більш немає кому. Розуміла, що коли візьме цей орден, то передасть до музею, щоб зберегти пам’ять про Андрія, аби демонструвати медаль наступним поколінням.
“Особливо молодому поколінню, адже музей відвідують і учні, і студенти, які зараз цю війну спостерігають з екранів. Як для мого покоління героями були вояки ОУН та УПА, так для теперішнього покоління героями стають вже наші сучасники, теперішні Захисники, які боронять Україну”, – каже Ярослав Коретчук, директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери.
Він додає, що це перша така передача сучасних нагород. Музей від 2014 року збирає експонати, які торкаються московсько-української війни. Частина ще не представлена, бо у музеї бракує місця для цього. Проте працівники продовжують збирати експонати, адже усвідомлюють, що ця війна – черговий етап українсько-московського протистояння, це черговий етап визвольної боротьби за утвердження української державності.
“Сподіваємося на те, що в першу чергу це буде останній етап, що ми нарешті переможемо й оця одвічна загроза, яка висить над Україною, зникне”, – додає директор музею.
Ярослав Рега, сусід загиблого Андрія, пригадує військового, як світлу, інтелектуальну та високорозвинуту людину. Каже, що мислення в нього було трохи нетрадиційне, в Андрія завжди на все була власна думка. Після спілкування з ним, за словами Ярослава, залишалися тільки позитивні емоції.
“Зразу згадую його відкритість, патріотизм і бажання жити. Він планував у майбутньому, коли закінчиться війна, купити собі хатинку біля Франківська, розводити якихось звірят й запрошувати гостей. Він жив у майбутньому, він не зациклювався на війні, він не зациклювався на якихось там проблемах. Він – це цілеспрямованість і бажання жити далі. На жаль, ми втратили дуже велику людину”, – пригадує сусід Андрія.
ФОТО ТИЖНЯ
