Історія військового капелана зі 156 Окремої механізованої бригади Андрія Семчука з Бурштина.
Про це пише “Галка” з посиланням на Бурштинську міську раду.
Його шлях до війни розпочався далеко від фронту
Після закінчення Духовної семінарії та Богословської академії в Івано-Франківську, Андрій кілька років займався будівельними роботами.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, його мобілізували.
“Важко, але не критично, бо Господь добрий до нас”, — каже воїн.
Для нього це не просто слова, це його переконання, яке стало основою для того, щоб пройти через всі труднощі.
Андрій пройшов базову підготовку, а після цього потрапив до новосформованої 156 ОМБр, де йому дали позивний – “Пастор”.
“Інших піднімати – важче, адже в кожного своя доля, розуміння подій і місця на цій землі”, — каже Андрій.
Він розуміє, що навіть найміцніші чоловіки інколи потребують духовної підтримки, і саме його роль у цих ситуаціях стала ключовою.
Після висвячення він повернувся в свою бригаду як капелан.
Андрій мав не лише військовий досвід, але й глибоке знання релігії, що дозволяло йому бути близьким до представників різних конфесій.
Для Андрія, як і для кожного українського воїна, усвідомлення того, за що він бореться, є ключовим. Це — Україна, його рідні, його люди.
“Ми йдемо на захист нашої землі, заради наших дітей, заради майбутнього”, — каже він.
Разом із дружиною Уляною, з якою він одружився у 2023 році, він мріє про майбутнє, про дітей, про життя після Перемоги.
Але, попри всі ці мрії, він вже знає, що його місія — це допомагати. І він буде це робити, навіть після закінчення війни, бо ця місія стала частиною його життя.
Читайте також: “Не хочу, щоб рідні бачили те, що росіяни вже натворили в інших областях”: історія добровольця Андрія Семчука з 50-го полку НГУ (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
