“Ми завжди будемо потрібні”: франківські бухгалтерки про війну, бізнес і професію без “вигорання”

Авторка: Марта ПЕТРІВ

Три франківські бухгалтерки розповіли, чому обрали цю професію, як відкривали власну справу з мінімальними вкладеннями та чому навіть під час війни їхня робота залишається незамінною. Про те, як змінюється професія бухгалтера та що стоїть за цифрами й звітами — читайте далі в «Галці».

– Скільки років ви працюєте в сфері бухгалтерії?

Романчук Любов: Я працюю з 2013 року, тобто вже 13 років. Увесь цей час я бухгалтер і ніколи не працювала на жодній іншій посаді. Наразі я є директоркою консалтингової компанії, але продовжую займатися й бухгалтерською роботою.

Вероніка Ткач: Я працюю бухгалтером з 2005 року. Починала з посади помічника бухгалтера потім молодшого бухгалтера, просто бухгалтера і головного бухгалтера. Маючи значний досвід часто виконую функції і управлінця і фінансиста та аналітика і навіть штатного психолога.

Наталія Андрух: У цій сфері я вже понад 20 років, і весь цей час працюю бухгалтером. Єдине, що змінювалося, — це сфери діяльності підприємств. Спочатку це була торгівля, потім будівництво, далі — сільське господарство. Було дуже багато різного досвіду. Мені це подобається, адже постійно з’являється щось нове і є можливість безперервно навчатися.

– Чому обрали цю професію? Чи відчуваєте, що це ваше покликання?

Любов Романчук: Я обрала цю професію зовсім несвідомо. Коли закінчувала школу, я просто не знала, ким хочу бути. Скоріше, це було не внутрішнє незнання, а нерозуміння того, як саме це буде називатися. Адже, як з’ясувалося згодом, усе життя я хотіла бути підприємцем.

Коли мене віддали навчатися на економічний факультет, я подумала, що це точно не зашкодить: принаймні я здобуду знання про те, як працює бізнес. Зараз, мабуть, уже можна ставати підприємцем одразу після університету або навіть під час навчання, але у 2011 році, коли я закінчувала, так ще не було заведено. Потрібно було спочатку десь працювати, часто — на посадах, які не були надто популярними серед досвідчених фахівців. Тому я починала з бухгалтера. Посада називалася «бухгалтер», але фактично я виконувала роботу помічника: я не готувала звітність самостійно. З часом мені це почало подобатися, і я зрозуміла: ось тут я й буду будувати своє підприємство. До того ж я закінчила економічний факультет за спеціальністю «Фінанси і кредит». Коли шукала свою першу роботу, то свідомо відсівала всі вакансії бухгалтера: я хотіла працювати ким завгодно в економічній сфері, тільки не бухгалтером, адже тоді мені здавалося, що бухгалтерський облік із дебетом і кредитом — це дуже нудно. Але склалося інакше. Часи тоді були не такі, як зараз: нас не брали на роботу через відсутність досвіду. З одного боку, це було логічно — я щойно закінчила інститут, досвіду ще не могла мати, але роботодавці хотіли саме досвідчених фахівців. Тому доводилося йти туди, куди брали, а взяли мене бухгалтером.

Вероніка Ткач: Я добре пам’ятаю, що ми з батьками розглядали різні сфери, куди мене тягнуло і куди я хотіла б піти. Але вибір здебільшого робили батьки. Тоді не було так, як зараз: я, наприклад, уже думаю про своїх дітей — ким би вони хотіли бути, що їм цікаво. У нас цього не було, батьки мали дуже великий вплив. Коли я казала, що хотіла б бути лікарем або кухарем, мама відповідала категорично: «Ні. Ти що, все життя комусь соплі витирати будеш? Чи яйця смажити?» Саме так це виглядало з її точки зору. А от бухгалтер — це, мовляв, класно: будеш усе життя сидіти в теплі, завжди матимеш гроші на хліб.

До того ж у мене були дуже хороші здібності — хист, задатки до точних наук. Я добре навчалася, мала високі оцінки з алгебри, геометрії та інших точних предметів. Так я й пішла навчатися спочатку в технікум. Там я проявлялася не лише в навчанні, а й у творчості — свого часу я дуже гарно співала. Завдяки хорошим оцінкам і творчим досягненням у технікумі мене автоматично зарахували до академії на спеціальність «Облік і аудит». Під час навчання я просто кайфувала: з усіх предметів, що стосувалися обліку, у мене були найвищі бали. Мені подобалося майже все, окрім статистики. А от «Облік і аудит» — це було абсолютно моє. Я обожнювала сидіти, розбиратися, занурюватися в деталі. І якщо чесно, навіть зараз, коли ніхто не відволікає і можна просто виконувати бухгалтерську роботу такою, якою вона є — сидіти з цифрами, розбиратися в них, — мені це подобається.

У мою освіту вкладено дуже багато праці й зусиль.

Андрух Наталія: Я обрала цю професію у 15 років цілком свідомо. Розглядала два варіанти: з дитинства добре шила, тож могла стати швачкою, або вступити до технікуму статистики — колишньої бухгалтерської школи, де якісно готували фахівців.

Батьки не змушували, але радили зважити, чи готова я працювати по 12 годин на добу, чи краще здобути освіту. У технікумі були спеціальності «Бухгалтерський облік», «Фінанси» та «Статистика». Я обрала бухгалтерію, бо це здавалося найперспективнішим варіантом: у 2000-х було непросто знайти роботу, а бухгалтери були затребувані. До того ж я добре вчилася й мала схильність до точних наук. Навчання мені подобалося. Згодом познайомилася з майбутнім чоловіком. Його мама була бухгалтером, і він пишався цим, хоча жартував, що не хотів би дружину-бухгалтерку через постійну зайнятість. Та життя склалося інакше. Я почала працювати за фахом, і з часом уже не уявляла себе в іншій сфері.

– Які найбільші труднощі є у вашій діяльності?

Любов Романчук: Є дуже багато відверто нелогічних і непридатних до сьогодення норм, які вже давно-давно мали б відійти у вічність, але вони в нас існують. Ну, навіть Кодекс законів про працю з 70-х років минулого століття. Це в цьому складність професії, тому що є неоднозначність якихось норм, є застарілі норми. Або є норми, які суперечать нормам, але ті норми ще не втратили дії. Наприклад, ви могли десь чути популярна тема, касові апарати, ФОПи і так далі. Є закон 1997-го року, тобто теж досить старенький, який регулює використання касових апаратів, які вже давно пішли вперед, в нас вже існують нові способи розрахунки, люди вже в світі розраховуються криптою. А в нас чомусь такий засіб платежу досі є незаконним, і взагалі за це можуть оштрафувати. І законодавці вже років 5 намагаються придумати закон, і щось їх зупиняє. Хоча по факту все просто, є спеціалісти, які можуть це пояснити, донести до загалу. Просто людям скажіть, як робити правильно, вони будуть робити.

Вероніка Ткач: Труднощі — сто відсотків — це постійні зміни законодавства. Часом виникає й нерозуміння з боку підприємців і директорів щодо того, що можна робити, а що — ні. Але, мабуть, найбільша складність — це тайм-менеджмент і відчуття, що ти постійно не встигаєш. Найбільше від цього страждає сім’я, адже їй не завжди вдається приділяти стільки часу, скільки вона на це заслуговує.

Щодо непорозумінь із підприємцями, часто ситуація виглядає так: ти пояснюєш, що щось робити не можна, а вони все одно це роблять. Проблема в тому, що багато хто просто не хоче діяти правильно. Насправді зробити все правильно можна — варіантів багато, але їх не завжди хочуть чути. В Україні, щоб діяти коректно, наприклад, якщо юридична особа чи той самий ФОП поніс певні витрати й навіть має всі документи, потрібно виконати ще чимало додаткових дій, аби довести, що це справді витрати бізнесу. От навіть простий приклад: ми купуємо каву, щоб пригощати гостей. А гість — це потенційний клієнт, партнер або майбутній працівник, тобто частина бізнес-процесу. Проте податківці можуть вважати такі витрати такими, що не мають відношення до діяльності. Часто людина приходить і каже: «Я фізично можу це зробити, але законних підстав для цього немає». Я відповідаю: «Ні, ви не можете». А потім вона йде й каже: «Мій бухгалтер мені все забороняє».

Колись навіть моя мама вважала, що бухгалтер — це монотонна професія: постійно сидиш і робиш одне й те саме. Зараз цього вже немає. Тепер щоразу відбувається щось нове. Буває, що закон ухвалюють наприкінці року, наприклад із датою набрання чинності з 1 грудня. Усі сидять і чекають, ніхто не розуміє, що робити, всі нервують: платити податки чи не платити, адже закон може 20 днів лежати на підписі у президента. А потім президент його підписує — і виходить, що пів місяця ти мав сплачувати податки заднім числом.

Коли працює менеджер з продажу, його роботу видно. Коли працює прибиральниця — її роботу теж видно. А нашу роботу ніхто не помічає, допоки тобі з податкової не зателефонують, і навіть тоді не факт, що це провина бухгалтера. А підприємці вже не вникають — бо все добре, тихо, і всім здається, що ти нічого не робиш.

Професія змінилась дійсно. Доходить до того, що працівник може підійти й запитати: «А ви не знаєте, як мені оформити субсидію?» Сучасний бухгалтер значно «обріс» і обов’язками, і знаннями, і відповідальністю. Професія дуже трансформувалася.

Андрух Наталія: Я вважаю, що влада не чує бізнес. Вони мали б дослухатися. У нас дуже багато ФОПів, багато керівників, які могли б розповісти про свої проблеми, а влада вже тоді мала б ухвалювати певні рішення. Натомість — постійні зміни. Навіть елементарна звітність за найманих працівників. Наприклад, здавалося б, звітність помісячна. Комусь там у голові щось перегралося — незрозуміло кому, — і вирішили, що здаємо тепер поквартально. Ті, хто вже прийняв це, навчився, увійшов у систему, тепер знову змушені змінюватися: одні здаватимуть помісячну, інші — поквартальну.

– Ну а які переваги в роботі бухгалтера?

Любов Романчук: Звісно, гроші. Це перевага, як не крути, бо нам усім вони потрібні. Оскільки ми  усі вже висококваліфіковані бухгалтери, це дає нам можливість добре заробляти. У мене це ще й бізнес: у мене працює 13 бухгалтерів. Це постійний розвиток, постійне навчання, постійна робота мозку, яка не дає тобі «засохнути».

Мабуть, те, що ми багато років працюємо в цій сфері, дає нам відчуття впевненості. У мене особисто ніколи не виникало думки залишити професію. Так, у мене є ідеї зайнятися ще чимось, але йти з бухгалтерії я точно не хочу. Зараз десь 20% часу я виконую роботу бухгалтера, а решта — я керівник і вчитель.

Ми цінні тим, що знаємо, що робити. Нам не потрібно казати: «Візьми цей документ, занеси його в програму» або «Візьми цей рахунок, сплати його через банк». Ми можемо самі порадити, зробити необхідне і ще навчити інших. Якщо говорити про головних бухгалтерів, то вони здатні керувати і замінити будь-кого.

Ми стикалися з двома кризовими ситуаціями у професійній діяльності: початок COVID-19 та початок війни. Тоді багато бізнесів страждало. COVID зачепив заклади громадського харчування, пасажирський транспорт — кожен у різному ступені, але дехто сильніше. Коли почалася війна, постраждав експорт і деякі торгові галузі. Бухгалтери були потрібні і тоді, і тоді. Я навіть кажу своїм працівникам: «Якщо прилетять інопланетяни, тут все одно потрібно буде організувати облік — і ми будемо готові».

Також ця професія дала мені можливість розвиватися без фінансових інвестицій. Тому що, будучи дитиною з села, зі звичайної родини, я не мала від батьків якогось старту чи особливих можливостей — можливостей десь залучити кошти або мати якісь геніальні ідеї, як зробити так, щоб хтось мені їх дав.

Бухгалтерський бізнес я відкрила на 7 тисяч гривень, які зберегла з попередньої зарплати. Тобто це був, досі пам’ятаю, офіс за 4 тисячі гривень — перший і останній місяць, по 2 тисячі. І це був перший платіж за новий ноутбук по оплаті частинами. Хоча, по суті, це вже було не обов’язково — швидше моя забаганка.

Вероніка Ткач: Гроші — це само собою. Але якби я була в якійсь іншій сфері, я б теж там заробляла. Мені подобається момент, коли я когось «врятувала». Напевно, перевага ще й у тому, що ти завжди відчуваєш свою статусність і фактичну незамінність. Ми даємо людям спокій: вони не переживають за свої податки, за свої фінанси, можуть подзвонити й порадитися. Усе це дає внутрішнє емоційне задоволення і рівновагу, тому ми цю роботу й любимо.

Ну, а ще є таке прекрасне відкриття, знайоме всім бухгалтерам, — коли в тебе сходиться баланс. Я це так називаю. Або коли приходить друга квитанція. Я люблю це відчуття, коли все вдалося: внутрішнє усвідомлення, що я це зробила і зробила правильно. Навіть якщо людина про це може й не знати — от саме про це бухгалтерська професія. Ти щось там склала, десь додала, десь відняла — і воно так класно вийшло.

Нещодавно в мене була ситуація: прийшов податок на автомобіль. Його просто надіслали, а я думаю — коли купували автомобіль, я ж перевіряла, і цієї моделі не було в спеціальному переліку. Кажу: ви переплутали. Модель та сама, але інший тип кузова. Коротше, податку не мало бути. Людині б просто прийшло повідомлення, вона б заплатила — і все. А я звернула увагу на те, що це не той тип кузова і я молодець.

Андрух Наталія: Знову ж таки, гроші — це, напевно, все ж таки на першому місці. Тому що для того, щоб бути висококваліфікованим бухгалтером, є і недоспані ночі, і дуже багато семінарів. Тобто постійно вкладаєш час у власні знання. Через це сім’я десь недоотримує уваги. Але я можу поєднувати виховання дітей зі своєю роботою. Я, можна сказати, народила двох дітей без перерви в професійній діяльності. Тобто перейшла на дистанційну роботу, але жодного дня не була в декреті — і змогла це поєднати.

Це, я вважаю, теж плюс: мені не потрібно ходити на роботу з восьмої до шостої. Раніше бухгалтер працював з дев’ятої до шостої, і якщо керівник заходив у кабінет і не бачив бухгалтера, то думав, що той нічого не робить. Але коли почався ковід і, на жаль, війна, робота стала більш дистанційною. Бухгалтера немає, а робота виконується.

Багато хто виїхав за кордон і не припинив тут працювати. Зараз у нас є віддалений доступ, у державі реалізовані такі можливості: можна дистанційно здати звіт. Наприклад, якщо в мене організація в Києві, а я тут, мені не потрібно, як раніше, після підготовки звіту сідати на поїзд, їхати в Київ і стояти у великій черзі, щоб його здати.

Зараз ми можемо сидіти вдома або навіть бути в горах на відпочинку — я, наприклад, відпочиваю теж із комп’ютером — і в будь-якій точці, де є інтернет, працювати, здавати звіти та нараховувати людям заробітну плату. Це, можливо, і мінус, тому що, плануючи відпочинок, бухгалтер завжди дивиться, щоб у цей період не було звітів. І так, по суті, плануєш усе життя.

– З якими помилками підприємців вам найчастіше доводиться працювати, та як ви допомагаєте їх вирішувати?

Любов Романчук: Насправді, перша помилка багатьох підприємців — це те, що вони не говорять бухгалтеру наперед. Вони спочатку щось роблять, а потім питаються: «Чи так можна? Чи так правильно?» І виявляється, що неправильно. Якщо говорити детальніше, ці помилки найчастіше стосуються порушень умов перебування на спрощеній системі: продавали те, що не дозволено законом, отримували надто великі суми доходів або прямо не виконували законодавчі обов’язки, наприклад, не оформлювали працівників офіційно.

Здавалось би, за це вже давно передбачені великі штрафи, але деякі підприємці все одно не дотримуються правил.

Ще одна помилка — це надмірна безпечність і недооцінка порад бухгалтера. Особливо з новими клієнтами часто трапляється: «Все було добре, поки я не зайшов у ваш кабінет». Вони не усвідомлюють ризики, а тут на них «валяться» мільйони штрафів і купа стратегій, як із цього вийти. І вони кажуть: «Та ладно, все одно будемо робити, як робили». Це вже їхня відповідальність. Але питання в тому, для чого він взагалі прийшов у мій кабінет. Часто люди хочуть лише підтвердження своїх дій. Якщо вони цього не отримують — думають, що бухгалтер неправильний, і йдуть до того, хто скаже те, що вони хочуть почути. Але бухгалтер повинен говорити не те, що клієнт хоче чути, а те, що є правдою.

Порада щодо комунікації: підприємці, кажіть бухгалтеру про свої плани перед тим, як щось робити, а не після. Ви все одно про це скажете, але бухгалтер — це не людина, яка буде гадати, чи вийде у вас щось, чи не вийде. Ми за замовчуванням думаємо, що все вийде, і працюємо з цим. Але якщо повідомити наперед, можна отримати реальну вигоду. У мене, наприклад, є мій найбільший кейс. Мої клієнти купували обладнання за кордоном і просто повідомили мені про це. Мені одразу спало на думку, що їх треба зареєструвати як платників ПДВ і потім відшкодувати ПДВ з імпорту. Це дозволило зекономити для бізнесу 5 мільйонів 700 тисяч гривень.

Ткач Вероніка: Найбільш резонансні моменти — це, напевно, робота з касою і готівкою. Ти по 250 разів пояснюєш, що якщо в звіті на терміналі є певна сума, то вона має сходитися з тим, що в тебе по касі. Є помилки, про які можна вчасно сказати і які можна виправити — того ж вечора або того ж дня. Але якщо минув час, то ти вже нічого з цим не зробиш.

Тому тут потрібно бути постійно на зв’язку. Фактично, у моєму випадку — 24/7, щоб до тебе могли додзвонитися і щоб помилку можна було виправити «по гарячих слідах». Бо якщо вже пройшов день і дані пішли в податкову — то все.

Так само з підприємцями: людина вирішила чимось займатися, але в неї немає відповідного виду діяльності. Якщо ти про це знаєш — додаєш КВЕД, і все, вона може працювати далі, якщо це відповідає її групі оподаткування. Тобто головне — не те, що помилки трапляються, а те, щоб про них повідомляли завчасно. Тоді завжди можна знайти шлях виправлення або реалізації нових проєктів.

Не повинно бути недооцінювання думки бухгалтера з боку підприємця. Усе, що підприємець планує робити, він має узгоджувати. Навіть елементарні речі. Ми всі бачили резонансну ситуацію з Monobank, коли дівчині подзвонили з «банку», вона перейшла в якийсь телеграм-канал — і всі гроші компанії пішли в невідомому напрямку. Якби вона подзвонила бухгалтеру, той би сказав, що немає такого: або гаряча лінія банку, або пряме посилання в застосунку. Це вберегло б від величезних втрат.

Я дуже часто сварюся зі своїми підприємцями, коли вони починають приймати незрозумілі самостійні рішення, а потім це все потрібно виправляти. Хтось поїхав у податкову чи центр зайнятості, бо йому подзвонили, і вирішив, що сам усе вирішить. А потім це шкодить у майбутньому. А ще буває таке, що щось зробили — і просто забули повідомити. Тому якщо ви працюєте в команді, має бути правило: порадитися, повідомити — і тоді все дуже легко виправляється. Найпростіше помилитися саме в касі, у всьому, що стосується коштів.

Андрух Наталія: У мене керівник завжди радиться. Він каже: «Я хочу купити те-то», а я відповідаю: «Я тобі скажу, як правильно. Ти можеш зробити так, як хочеш, але це неправильно — і за це буде такий-то штраф». Я не забороняю, не кажу категорично «ні». Керівник самостійний і сам приймає рішення. Я лише раджу.

І я дуже вдячна, що зі мною радяться, бо тоді мені не потрібно потім «гасити пожежі». А помилки найчастіше виникають саме з первинними документами. І тут я вважаю, що люди помиляються, коли думають, що це обов’язково має робити людина. Це якраз те, що краще робити штучному інтелекту.

Такі монотонні процеси, або навіть робота з працівниками: ти один раз пояснила, другий, третій — а людина забула, розгубилася, щось не так зрозуміла. А тут має працювати чітко машина. Бо в людини може боліти голова, не бути настрою, щось відволікло. А машина робить все стабільно.

– Як технології змінили вашу роботу? Чи вважаєте ви, що вас колись може замінити штучний інтелект?

Любов Романчук: Я можу сказати коротко: не штучний інтелект замінить бухгалтера, а ті бухгалтери, які вміють працювати зі штучним інтелектом, замінять тих, хто не вміє з ним працювати. Тому що сьогодні ігнорувати це явище — означає не планувати майбутнє своєї професії.

Зараз штучний інтелект уже може закривати багато рутинних завдань: написання текстів, підрахунки, допомогу у побудові форм. Так, він ніколи не буде консультувати правильно й відповідно до чинного законодавства. Більше того, зараз узагалі йдеться про те, щоб заборонити йому консультувати з медичних і юридичних питань, зокрема юридичних, бо він просто вигадує закони. Але якщо говорити про використання штучного інтелекту як помічника в роботі бухгалтера, тут його важко недооцінити.

Вероніка Ткач: Штучний інтелект ніколи не зможе замінити бухгалтера. Я навіть не уявляю, що це мало б бути. Бо будь-яку техніку, будь-який штучний інтелект потрібно запрограмувати. А в бухгалтерії є багато моментів, які можна обійти або зайти до них з іншого боку — і результат уже буде інший, ніж з першої точки.

Штучний інтелект може допомагати: може написати якісь тексти, підказати. Але я нещодавно бачила такий смішний приклад: людина називає свої симптоми штучному інтелекту, кричить йому: «Мені погано, виклич швидку», а він не може цього зробити. Він відповідає: «Допоможіть!» — але від цього ніхто не прийде і не допоможе. А якби людина сказала це іншій людині, та підійшла б і викликала швидку.

Як помічник — це супер. Але, знову ж таки, інформація має дуже ретельно фільтруватися і «просіюватися». Тому що ти, наприклад, вводиш якусь норму, а вона вже могла змінитися. І часом навіть GPT у двох пунктах може видати протилежні значення. Тому завжди потрібно аналізувати власним розумом і відсіювати: що так, а що ні. Це перший момент.

А другий момент — цифровізація. Цифровізація — це найкраще, що могло статися. У цьому плані наша держава — просто супер. Я добре пам’ятаю всі ці безкінечні черги, коли ти більшість свого життя проводив у податковій, а не за столом чи в кабінеті. Цифровізація безпосередньо збільшує дохід бухгалтера: якщо раніше ти міг вести одного-двох підприємців, то тепер можеш вести десять.

Андрух Наталія: На мою думку, технології дають нам тільки плюс. Я, наприклад, користуюся штучним інтелектом. Він допомагає мені швидко знаходити певні рішення: я ставлю запитання, він знаходить статті, а далі я вже розбираюся сама. Сказати, що він мене замінить, — ні. Я думаю, що в Україні, навіть якщо це й станеться, то не дуже швидко. Тому що, як я вже говорила, головна проблема — це написані закони.

Навіть якщо, умовно кажучи, забрати бухгалтера і поставити штучний інтелект, усе одно потрібна буде інша людина, яка постійно його навчатиме. Бо, наприклад, ти ставиш запитання — він дає відповідь, але ще треба знати, що саме запитати.

У мене був такий випадок досить нещодавно. До мене зателефонував хороший знайомий і сказав, що його син подзвонить до мене проконсультуватися, бо хоче відкрити підприємство і займатися підприємницькою діяльністю. Я відповіла, що добре, допоможу. Дзвонить цей молодий чоловік, йому 18 років, а ми ж знаємо, що молодь зараз набагато активніше користується всіма цими новинками.

І перше, що він мені каже: «Я вже проконсультувався зі штучним інтелектом», — і починає розповідати, що той йому порадив. Я кажу: добре, він усе правильно пояснив. Хлопець питає: «То що, я можу відкриватися, це все правильно?» Я кажу: так, можеш. Але питаю: коли ти плануєш починати діяльність? Він каже: 17 листопада. А це було 30 жовтня. Я йому рекомендувала третю групу єдиного податку, а штучний інтелект — другу.

Хлопець сумнівався, кого з нас слухати. А я йому пояснюю: щоб бути на другій групі, тобі потрібно сьогодні ж відкрити підприємця. Штучний інтелект йому цього не сказав, бо для цього треба знати, що саме запитати.

Тому я вважаю, що штучний інтелект — дуже хороший помічник. У легких процесах, там, де потрібна механічна робота або прості обрахунки, програма, напевно, робить це краще, ніж людина. А якщо ми будемо правильно використовувати штучний інтелект, бухгалтер матиме більше часу на стратегічні питання: аналіз, планування, ефективні рішення. Або просто більше часу на сім’ю і дітей.

– Як це – бути бухгалтером в Івано-Франківську? Чи достатньо тут перспектив для розвитку та заробітку?

Любов Романчук: Ми не обмежуємося Франківськом. Тепер усе можна робити онлайн. У нас є клієнти з Київської, Харківської, Дніпропетровської, Одеської, Черкаської та Рівненської областей. Тобто по всій Україні бізнес може бути нашим клієнтом. Бізнеси, які залежать від бухгалтера на місці, зазвичай великі та неупорядковані. Навіть такі компанії, як DTEK, ведуть весь документообіг в електронному вигляді — бухгалтер може працювати з будь-якої точки світу, якщо є інтернет.

Вероніка Ткач: Скільки бачите кафе, скільки магазинів, скільки офісів — у 90% випадків скрізь має бути бухгалтер. І, як правило, хороших бухгалтерів просто радять один одному, тому без роботи ми не залишимось.

Андрух Наталія: Я працюю в Івано-Франківську і наразі обмежуюся місцевим ринком. Але хочу сказати, що, наприклад, я бухгалтер товариства — і не бачу поки можливості повністю дистанційної роботи. На сьогоднішній день хтось все одно має бути присутній на місці для ефективності.

– Як ви бачите свою професію в майбутньому?

Любов Романчук: Я бачу її такою ж, як і зараз, тільки ще більш цифровізованою та автоматизованою. А бухгалтер — це помічник у стратегічних рішеннях, про які я говорила на початку, хоча зараз дехто може вважати їх небухгалтерськими завданнями.

Рутинні процеси поступово зникатимуть: у нас скоро не буде паперових документів, не буде рукописних текстів узагалі. Усе це зможуть робити машини.

Вероніка Ткач: Я думаю, що в майбутньому в нас буде модель, подібна до американської, і що бухгалтер, як стоматолог, як майстер манікюру чи перукар, буде потрібен кожній людині. Ми до цього йдемо, і це однозначно так буде. Моменту, коли ця професія стане незатребуваною, я ніколи навіть не розглядала і не розглядаю.

Бо рано чи пізно всі ми прийдемо до накопичувального пенсійного фонду, коли кожен сам має собі накопичувати. А щоб накопичити, потрібно чітко вести облік своїх доходів і витрат. Тобто з тим, як активно розвивається наша країна, потреба в бухгалтерах буде лише зростати, а бухгалтерська діяльність стане ще більш затребуваною, і бухгалтери будуть більш залучені.

Зараз є багато підприємців, які ще самі «копирсаються» і думають, що якщо заплатив податок, то на цьому все. Але вже наступного року, я думаю, будуть ухвалені такі зміни, що навіть найменшому підприємцю знадобиться бухгалтер, бо грядуть великі податкові зміни, і кожному доведеться рахувати.

У підприємницькій діяльності також скоро дійде до того, що потрібно буде рахувати доходи мінус витрати і розуміти, що можна включати у витрати, а що — ні. Тож роботи в нас буде тільки більше.

Андрух Наталія: Я бачу її, якщо чесно, легшою. Бо зараз я працюю дуже багато — напевно, по 12 годин на добу. І весь цей час я за комп’ютером. У мене є помічник, але я все одно дуже багато роботи роблю самостійно: це і нарахування заробітної плати, і внесення банківських виписок, різних накладних.

Я вважаю, що в теперішній час уже шкода людського часу, щоб усе це робити вручну. І дуже добре, що штучний інтелект може зробити це за мене. Я хочу з ним «подружитися» — хай він працює. Я готова, я готова вчитися разом із ним.

Тому я тримаюся думки, що штучний інтелект не витіснить бухгалтера: прості процеси він може виконувати — і нехай виконує. Працюватимуть ті, хто зможе з ним працювати, хто його вивчить. А слабким у бухгалтерії, вибачте, не місце.

– Які навички потрібні людині, яка хоче стати бухгалтером?

Романчук Любов: Я б сказала, що ключові риси бухгалтера — це допитливість і базове розуміння математики. Буквально на рівні шостого класу, інтеграли рахувати не потрібно. Саме допитливість є визначальною. Чому? Тому що інколи потрібно «всунути ніс» нібито не у свої справи.

Ось мій нещодавній кейс. Клієнт встановив сонячні панелі й каже: «Генерується багато електроенергії. Давайте держава буде мені за неї платити. Я підключуся до мережі й буду заробляти». Формально я могла б залишитися осторонь: панелі є, я їх поставила на облік — і все. Але я сказала: «Тобі цього робити не можна». Бо я вже вивчала це питання, читала законодавство і знала, що на спрощеній системі оподаткування продаж електроенергії заборонений законом.

Я підняла це питання ще на етапі, коли він тільки купував панелі. Фактично я ніби «обрізала йому крила». Але згодом ми все-таки знайшли законний спосіб, як цю електроенергію продавати.

Вероніка Ткач: Основне — готовність постійно вчитися та відкривати нове. Тобто ти маєш розуміти, що якщо хочеш стати бухгалтером, недостатньо отримати диплом і спокійно працювати. Постійно потрібно вчитися, вміти аналізувати і розуміти матеріал.

Стресостійкість — само собою. Ще дуже важливо вміти абстрагуватися. Бо буває невирішена ситуація, якийсь кіпіш, а ти маєш зупинитися, «запхати себе в кульку» і в голові продумати все, щоб знайти рішення проблеми. Тобто тут потрібні і стратегічне, і кризове мислення. Це має бути твоя сильна сторона. Ти можеш всередині переживати, але якщо працюєш у колективі, потрібно зберігати «залізобетонну» міну, аналізувати і розкладати все по поличках — у голові чи на папері.

Ще важлива багатозадачність: тобі дзвонять, у тебе документи, треба прийняти рішення. І хороша пам’ять, бо не дай Боже щось забути.

Ще одна важлива якість — вміти виділяти годину-дві на себе щодня, навіть просто, щоб сісти в тиші, попити кави і зосередитися на собі. Бо в іншому випадку можна просто зійти з розуму.

Я вважаю, що головною якістю бухгалтера є чесність і справедливість. Напевно, так само, як і за церковними законами, саме таким він і має бути. За останній рік я неодноразово стикалася з недобросовісними бухгалтерами, які можуть нашкодити підприємцю не через помилку, а через свідомі дії. Адже всі ми люди, і всі можемо помилятися. Навіть штучний інтелект не застрахований від помилок, тож бухгалтер — тим більше. Проте хороший бухгалтер завжди бере відповідальність за свою роботу: або визнає помилку, або шукає компроміс і рішення проблеми.

На жаль, з’являються бухгалтери, які можуть обдурити чи обрахувати клієнта. На мою думку, це вкрай неприпустимо. Прикро, що існують люди, які своєю поведінкою паплюжать цю професію.

Андрух Наталія: Стресостійкість. Людина має розуміти, що це велике навантаження. Але цьому можна навчитися, якщо ти хочеш цим займатися, якщо тобі це подобається і це твоє.

Що я порадила б молодим бухгалтерам, теж з власного досвіду: знайдіть людину, яка спочатку буде вашим куратором. Часто на підприємстві вже є бухгалтер, або підприємство укладає договір із консалтинговою компанією, яка перевіряє й допомагає зі здачею звітності.

Іноді бухгалтерам таки варто «пхати ніс» не зовсім у свої справи. У мене, наприклад, був такий випадок. Директор шукав лікаря-педіатра на заміну, бо чинна працівниця йшла в декрет. Вона розповідає мені: «Приходила Оля, але ми з нею не перетнулися». Я кажу: «Ну-ну, розповідай далі про Олю». Виявилося, що вона жила в Луганську, є ВПО і сама виховує дитину. Я питаю: «І що далі?» — «Давай покажу документи». Формально я могла цього не з’ясовувати, ніби це мене не стосується. Але там — ціла купа пільг. У результаті вона стала на облік у центрі зайнятості, ми взяли її на роботу саме звідти і отримали близько 80 тисяч гривень компенсації.

– В чому ваша головна суперсила? Чи може бухгалтер дійсно врятувати бізнес, чи він лише допомагає вирішувати проблеми?

Любов Романчук: Бізнес, який іде на дно, не врятує ніхто, крім його власника. Сам бухгалтер цього зробити не зможе. Чи може він допомогти? Так — у податкових і фінансових питаннях. Можливо, навіть у виявленні певних зловживань з боку інших працівників. Бо бізнес — це не тільки бухгалтерія.

Але якщо бухгалтер аналізує показники, він по таймлайну бачить збитки значно раніше, ніж сам керівник. Тобто саме він перший може про це повідомити. Це як вчасно надати допомогу.

Бухгалтер — це людина, яка вирішує невідомі вам проблеми невідомими методами. Ми іноді дуже мало розповідаємо підприємцям про те, що робимо для них. Тут є дві причини. Перша — підприємці не завжди хочуть слухати. Я дуже ціную залучених клієнтів, тих, кому цікаво, що ми робимо для їхнього бізнесу. Друга причина — самі бухгалтери. Це люди, які часто не дуже люблять спілкуватися і не люблять розповідати про свою роботу. Через це іноді виникає певна прірва між підприємцем, який замовив послугу або найняв бухгалтера. Наприклад, цукерок ми можемо відкрити, з’їсти і відразу оцінити його смак. А в бухгалтерії нікому не доведеш, наскільки класно складена  податкова декларація і наскільки вона правильна. Тому ця цінність часто залишається непомітною для неозброєного ока.

Вероніка Ткач: Бухгалтер, вирішуючи проблеми, рятує бізнес. Нормальний керівник завжди дослухається до думки бухгалтера. А бухгалтер — перший, хто бачить ті «дзвіночки», що корабель іде на дно. І це не тільки за фінансовими показниками, а навіть по колективу. Тому що в бухгалтерів є така своєрідна суперсила — вони дуже добре відчувають людей і розуміють, коли хтось бреше.

Суперсила, напевно, ще й у тому, що будь-який керівник — це, в основному, ідея. А бухгалтер, фінансовий директор — бо ми вже говоримо про модифіковану професію бухгалтера — виконує роль аналітика і фінансового директора. Тобто його сила в тому, щоб тримати все під контролем.

Андрух Наталія: Я вважаю, що бухгалтер — це, напевно, перша людина після директора. Можливо, я зазнаюся, але саме з бухгалтером керівнику потрібно радитися або хоча б повідомляти про свої плани в бізнесі. Щоб потім не довелося цей бізнес рятувати.

Наша цінність — у досвіді. Часто зараз можна почути від психологів фразу: «Не допомагай тому, хто тебе не просив». Я з цим не зовсім згодна. Я нікого не змушую — я можу порекомендувати і роблю це, якщо маю таку можливість. І саме тоді ти стаєш кращим бухгалтером, ніж 90% штатних бухгалтерів.

– Завершіть речення: «Бухгалтер — це…»

Любов Романчук: Бухгалтери — це мої улюблені люди, тому що вони справляються з будь-якими завданнями. Навіть якщо чогось не знають, вони вивчають, розбираються, і їм іноді можна довіряти більше, ніж будь-яким іншим спеціалістам. Бухгалтер може стати будь-яким з офісних професій, але не кожен менеджер зможе стати бухгалтером. Тому це справжня суперсила.

Вероніка Ткач: Це людина, яка тримає бізнес у рівновазі між цифрами та життям.

Андрух Наталія: Це справжній Супермен.