Мистецтво війни, любові та витримки: виставка та читання від дружин воїнів у Франківську (ФОТО)
Першого грудня у Палаці Потоцьких відкрили виставку ліногравюр Софії Сіренко під назвою «Чекання».
Про це пише «Галка» з виставки.
Експозиція складається з 18 робіт, виконаних у техніці ліногравюри, і присвячена темі очікування коханої людини з війни. Авторка зізнається: серія є дуже особистою, адже її чоловік уже майже чотири роки служить у Збройних силах України.
«Це виставка про чекання з війни, зокрема чекання коханої людини. Я почала працювати над серією у 2023 році, коли брала участь у школі сучасного мистецтва «Фра-фра-фра». Тоді з’явилися перші вісім робіт, а згодом я її доповнювала», — розповіла мисткиня.

Серія експонувалася вже у міській бібліотеці та «Книгарні Є», а зараз уперше представлена у Палаці Потоцьких, де роботи перебуватимуть два тижні, після чого переїдуть в інший простір комплексу.
Сіренко зазначає, що не знає, чи серія завершена — нові роботи з’являються тоді, коли приходить натхнення та коли вона готова знову торкатися теми особистого болю. У грудні очікується вихід книги «Чекання», до якого увійшли її ліногравюри та тексти пʼяти українських письменниць – одною з них виступає сама Софія.
Відкриття супроводжувалось авторськими читаннями. Свої твори представили Тетяна Мороз, авторка поетичних збірок і казок, а також Ольга Деркачова, письменниця і професорка КНУВС.
Поетеса Тетяна Мороз пояснила, що читатиме тексти, близькі до теми виставки:
«Мій чоловік зараз служить у Слов’янську. У моїх поезіях — думки про те, що чекання завжди потребує любові, сили духу та витримки».

Письменниця Ольга Деркачова наголосила, що такі події формують своєрідне «сестринство тих, хто чекає»:
«Колись у книжках чекання з війни виглядало романтизовано. Але ми знаємо, що це — тривога, біль, нерви. І все ж митці вміють зробити це красивим. Софія зуміла зобразити чекання так, що воно говорить і болить. Те саме намагаюся робити у поезії».

Виставка «Чекання» — це синтез мистецтва та особистих історій жінок, чиї кохані служать на фронті. Подія стає простором підтримки, співпереживання та осмислення досвіду війни через графіку та поетичне слово.
