3 серпня в Івано-Франківському музеї визвольної боротьби презентували творчий проєкт “До та під час”. Виставка зібрала у діалозі митців Валерія Сосну, Микиту Грудєва та Світлану Ткаченко.
Тематика виставки різна, але єднальна. Кожен автор представив свою частину історії “до” та “під час” війни. Ті події, що митці пережили на власному досвіді, вилилися в мистецькі твори, пише Галка.
Проєкт зокрема представляє відомого Дніпровського художника Валерія Сосну та його рефлексію про війну.
Його роботи демонструють жахіття російської агресії. Більшість картин митець написав ще до початку повномасштабного вторгнення, хоча тоді щиро вірив, ніби “конфлікт” невдовзі закінчиться й між росіянами та українцями настане мир. Каже, що 24 лютого 2022 року стало для нього переломним моментом:
“Для мене це було як прозріння, мені в середині все перевернулося. Раніше я був такий наївний, знаєте? Я мав друзів у російській творчій тусовці: художників, режисерів… Вірив, що там є хороші люди. Але тепер вони мені не друзі”, — каже Валерій Сосна.
Майже всі презентовані роботи Валерій Сосна завершив до 2018 року. Окрім однієї — найбільшої картини під назвою “Х*йло”, котра зображає путіна монстром на людських черепах.
А концептуальна інсталяція “Порожнеча” фотографки з Кривого Рогу Світлани Ткаченко представляє білі полотна. Адже мисткиня не змогла зняти через свій об’єктив ті страждання та людські потрясіння, які завдає війна.
В Кривому Розі Світлана з чоловіком мають картинну галерею, але після 24 лютого вони перетворили приміщення на хаб для біженців. Там жінка спостерігала різне, проте нічого не знімкувала, оскільки цей досвід для неї був надто травматичний:
“Я захоплююся людьми, які фіксують усе це, але я не можу. Хоча воно закарбувалось у моїй пам’яті назавжди”, — зазначає фотографка.
До кожної порожньої “фотографії” Світлана додає реальну історію людей. Приміром, найбільше полотно має назву “Бирка”. Це “кадр” з її спогадів.
Осторонь білого ватману авторка повісила комбінезон 4-річного Давида з Бердянська. Мати хлопчика написала на фабричній бирці його ім’я, дату народження і контактний номер сім’ї — на випадок, якщо її саму вб’ють. Звідси й назва “фотографії”.
Такі пам’ятні предмети авторка додала до кожного порожнього фото.
Ще одним презентантом був молодий художник з Кривого Рога Микита Грудєв, який робить 3D-гравюри артефактів на склі. Хлопець захоплюється філософією та духовними вченнями різних народів світу. Але після початку повномасштабного вторгнення його фокус дещо змінився й він почав переосмислювати власні картини:
“Ми завжди шукаємо відповіді на запитання про сенс життя, сутність смерті, природу часу. А тепер я спив себе “що таке війна?”. Деякі цивілізації пройшли через це і розвинулися настільки, що більше не воюють, інші ж — самі себе знищили війною. Так буде з росією, я впевнений, що росіян погубить їхня війна”, — каже Микита.
До гравюри “Вівтар Богів” митець додав макет колиски з новонародженою дитиною та бутси загиблого російського солдата:
“Ця інсталяція прямо пов’язана з війною. Тут зображена дитина, яка тільки народилася, але її доля вже вирішена. Він народився у час правління путіна, спокійно жив із цим, а потім стане окупантом, якого вб’ють на чужій землі”, — пояснив автор.
Також художник викриває хворобливість російської ментальності в малюнку на ворожому гранатометі:
“Ця робота називається “Своих не бросаем”. Тут один росіянин передає гранату іншому росіянину, щоб той себе підірвав”.
Директор Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету Володимир Федорак відзначив цінність заходу і висловив сподівання, що дана виставка поїде далі по світу:
“Я думаю, що такі виставки демонструють істинну місію митця. Ви передаєте не тільки свої емоції, це емоції мільйонів людей — цілого покоління. Я переконаний, що ваші роботи варті того, аби бути представленими за кордом. І будуть, безумовно”, — каже Федорак.
Читайте також: Прикарпатців нагородили обласною премією імені Патріарха Романюка та Митрополита Шептицького (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
