Він втратив і тата, і маму. Обох їх убили на Азовсталі. Залишилась у хлопчика лише бабуся і дідусь. Непроста і трагічна історія сім’ї, яку понівечила війна, а зараз добивають чвари.
Найрідніші люди трирічного малюка замість того, щоб об’єднатися і спільно виховувати онука, вирішують долю дитини в інстанціях, пишуть Версії з посиланням на сюжет каналу “Перший”.
«Ось фотографія мого внучека. Це ми з ним в Азові разом. На службі я. Це ми з ним в кафе в Маріуполі», – Ролана показує фото свого трирічного онука Данилка.
Каже: ця дитина – найрідніша і найдорожча для неї у цілому світі людина. Бо він – єдина її тепер сім’я. Сина та невістку у неї – відібрала війна. Їх вбили окупанти на Азовсталі з різницею в кілька тижнів. Обоє були військовими, служили в Азові, пишуть Версії з посиланням на Марафон Єдині новини.
«Його дуже поранило, він був в шпиталі за ним доглядали медики. І п’ятнадцятого квітня на шпиталь впала бомба. Перша ця велика. Їх завалило», – пригадує Бондаренко Ролана, ветеран російсько-української війни.
Ролана і сама колишня азовка. На захист країни стала разом із сином та невісткою ще у 2014 — му. Спершу як волонтери, а згодом – в лавах полку.
«Ми весь час були разом, жили разом, вони одружилися в Азові. Данилко народився також коли були на військові службі», – продовжує Бондаренко Ролана, ветеран російсько-української війни.
Але повномасштабна війна їх застала в різних містах – Ролану в подруги в Харкові, а її сина із дружиною в Урзуфі. І знову вони вже більше – не зустрілися.
«Син сказав, що вони переїжджають на Маріуполь і попросив мого колишнього чоловіка забрати Данічку, мого онучика, наші речі, машину цінності з будинку, який ми знімали із дітьми на Урзуфі і вивести в Полтаву, де живе мій колишній чоловік, в безпечне місто», – розповідає Бондаренко Ролана, ветеран російсько-української війни.
З колишнім чоловіком, каже Ролана, вона розлучена вже багато років. В нього давно інша сім’я. З онуком той бачився не часто – всього кілька разів. Але в той момент він був єдиним, хто міг вивести Данилка в безпечне місце. Сама виїхала із-під обстрілів в Німеччину, де активно волонтерила і допомагала побратимам – азовцям. Але з екс-чоловіком весь цей час була постійно на зв’язку, навіть допомогла йому знайти будинок на Прикарпатті, куди він перебрався із родиною та її онуком. Та коли на початку травня повернулася в Україну – забрати в нього Данилка вже не змогла.
«Він каже, що Даня буде з ним. Крім того, що він забрав дитинку, він вивіз машину, вивіз гроші, наші цінні речі, мої документи. І нічого не віддає. Мого життя не має. Знаєте, це як у фільмі жахів. Мене не існує. Просто мене немає. В мене немає нічого, немає мого життя взагалі», – каже Бондаренко Ролана, ветеран російсько-української війни.
Ролана каже: дуже сумує за онуком. За останні півтора місяця екс-чоловік дозволив їй побачитися з Данилком лише кілька разів, і то виключно в його присутності. А ще – потай від неї він подав документи на опікунство, вона про це дізналася випадково із соцмереж. І теж встигла подати зустрічне клопотання. З ким залишити хлопчика? – вирішує нині опікунська рада. Перед початком засідання журналісти спробували поспілкуватися і з дідусем.
– Добрий день. Ми б хотіли з вами поспілкуватися.
– Ні. Я проти.
– Чому?
– Це моя справа. Чому я повинен з вами спілкуватися. Я що зобов’язаний.
– Може хочете свою думку сказати щодо цієї ситуації.
– Я вам щось зобов’язаний?
– Ні, ви мені нічого не винні.
Засідає комісія із питань захисту прав дитини Богородчанської селищної ради вже вдруге. Минулого разу члени відклали прийняття рішення – аби детально ознайомитися із всіма матеріалами справи. Кажуть: це одна із найтяжчих справ, яку їх доводиться розглядати за останні роки. І ось після трьох годин обговорень – озвучують свій вердикт:
«Служба у справах дітей вважає, що двоє і дідусь, і бабуся достойні бути опікуном дитини. Проживання в родині дідуся чотири місяці і зараз переміщення психологічно відіб’ється на стані дитини. Служба дітей рекомендує призначити опіку над неповнолітнім із дідусем Тараніним Олександром».
«Для мене все-таки вирішальним були та переписка, і особливо лист, який ніхто не заперечує, коли після загибелі батька мати написала і просила врахувати, щоб син до її повернення проживав з дідусем. Написано до її повернення, але так склалося, що вона не змогла повернутися. Тому я прийняв таке рішення», – пояснив Ростислав Заремба, голова комісії.
З яким бабуся Данилка Ролана категорично не згідна. І вже із юристами готується оскаржувати його в суді.
«Я буду до останнього битися, це моя дитинка. Ми з ним постійно, ми з ним не розлучалися ніколи», – додає бабуся.
ФОТО ТИЖНЯ
