На Марсі знайшли джерело життя

Вчені з Університету Джона Хопкінса в США пояснили причину формування геологічної структури Medusae Fossae на Марсі, походження якої раніше було незрозумілим.

На думку дослідників, формація з’явилася в результаті катастрофічних вивержень вулканів, які стали причиною появи водойм і, можливо, життя на Червоній планеті. Висновки дослідників були опубліковані в Journal of Geophysical Research: Planets, передає “Галка” з посиланням на ZN.UA.

Формація Medusae Fossae являє собою масивне геологічне утворення, складене з м’яких еродованих порід, розташоване поряд з екватором планети і таке, що простягається на вісім тисяч кілометрів. Частина формації має гладкий і хвилястий рельєф, проте в деяких областях знаходяться долини і хребти. Згідно з радіолокаційним даними, Medusae Fossae містить пористі породи (наприклад, вулканічний попіл), а також льодовикові відкладення, кількість яких можна порівняти з південною полярною шапкою Марса.

У ході дослідження вчені проаналізували гравіметричні дані з супутників. При гравіметрії вимірюється поля сили тяжіння, що дозволило визначити щільність порід формації. Виявилося, що вони лише на дві третини настільки ж щільні, як інша частина кори. Це пояснюється надзвичайною пористістю відкладень, що вказує на їх вибухове вулканічне походження.

Таким чином, було продемонстровано, що формація утворилася більше трьох мільярдів років тому під час катастрофічних вулканічних вивержень. Попіл, який викидається в атмосферу, осаджувався на поверхні, збираючись біля підніжжя пагорбів. З часом він затверд, стаючи частиною формації, і половина порід зруйнувалася внаслідок ерозії, що створило різноманітні елементи рельєфу.

Medusae Fossae в 100 разів масивніше, ніж найбільше з подібних утворень на Землі, що робить його найбільшим утворенням, сформованим в результаті вибухової вулканічної активності, з відомих в Сонячній системі.

На думку дослідників, у результаті вивержень в атмосферу Марса було викинуто величезну кількість води, достатню для появи глобального покриву товщиною близько дев’яти сантиметрів. Парникові гази зігріли поверхню Червоної планети, зробивши її придатною для існування рідких водойм і примітивних форм життя.