“На реабілітації — як удома”: як у “Смерічці” на Прикарпатті відновлюють поранених бійців (ФОТО)
Дитячий табір “Смерічка” у Ворохті торік запрацював у новому форматі — тут приймають на відновлення військовослужбовців після поранень та складних операцій. Зараз у центрі близько трьох десятків пацієнтів.
Про це пише Галка з посиланням на КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.
Колишній санаторій у Ворохті передали на баланс обласної лікарні у 2025 році, і відтоді тут приймають на відновлення військовослужбовців. Тепер це підрозділ Центру фізичної й реабілітаційної медицини ОКЛ.
У гірській місцевості пацієнти проходять комплексну реабілітацію під супроводом мультидисциплінарної команди.
«Щодня працює двоє лікарів ФРМ, ерготерапевт, асистенти, санітарка, молодша медична сестра чергує 12 годин, а постова – добу. Охорона цілодобова», — розповідає старша медсестра Ольга Щерб’юк.
Зараз у центрі близько трьох десятків пацієнтів, і їхній стан змінюється щодня. Тому медики постійно коригують тактику лікування: за потреби залучають травматолога чи інших вузьких спеціалістів.
“Був лежачим чотири місяці — тепер робить перші кроки”
Ерготерапевтка Леся Ілитчук розповідає, що її пацієнт був лежачим чотири місяці. Тепер, після двотижневого перебування у центрі, починає робити перші кроки.
«Я ерготерапевтка, але виконуватиму роботу фізичного терапевта. Будемо робити мобілізацію колінного і гомілковостопного суглобів — після травми закладені пластини, потрібно привести ногу до роботи. Він дуже хоче ходити — і вже виходить. Ми йому допомагаємо: його бажання, його труд, а ми — як підтримка», — пояснює Леся.
Попри позитивну динаміку, центр потребує підсилення команди. Через складний доїзд і брак спеціалістів на місці залучати нових фахівців непросто. Втім Леся запевняє: тут робиться все можливе для повноцінної реабілітації.
Історії пацієнтів
У палатах “Смерічки” — військові з різних напрямків фронту. У кожного своя історія поранення і відновлення, але всіх об’єднує бажання якнайшвидше повернутися до повноцінного життя.
Віталій із Київщини показує на карті Гуляйполе — там зараз воюють його побратими. Каже, що навіть на реабілітації постійно стежить за новинами з фронту. Поранення отримав три місяці тому, а в центрі перебуває з 11 грудня.
«Тут ми воюємо зараз… мої воюють. І тільки КАБи, КАБи, весь час КАБи летять…» — каже він.
Едуард із Харкова проходить відновлення після важкого поранення, отриманого 11 жовтня біля Краматорська. Його лікували в різних клініках, зробили кілька операцій, а наприкінці осені потрапив до “Смерічки”.
«Коли приїхав, майже не рухався, а тепер уже можу трохи піднімати ноги і намагаюся вставати», — розповідає Едуард.
Залишається сильна контрактура правої ноги та ослаблені м’язи після тривалого лежання. Реабілітацію проходить двічі на день: розробляють коліно, проводять фізичні вправи та електростимуляцію м’язів.
З особливим почуттям Едуард згадує перший душ у центрі:
«Це було найбажаніше за довгий час. Після тривалого знерухомлення навіть не вірив, що зможу нормально помитися. А тепер жартую, що за місяць почну бігати».
Поруч у палаті — Богдан із Білої Церкви. Він поєднує реабілітацію зі службою: працює діловодом і просто з лікарняної палати готує тижневі плани занять для підрозділу. До війни працював оператором поштового відділення.
«У Карпатах я вперше. Дорогою з Івано-Франківська не міг відвести очей від такої краси», — каже він.
У сусідній палаті проходить відновлення Антон із Нікополя після вибухової травми. Боєць розповів, що мав три переломи таза, численні переломи ребер, черепно-мозкову травму та розрив легень.
«Коли привезли, пересувався на колісному кріслі, потім — на милицях, а тепер уже ходжу самостійно. У “Смерічці” два місяці. Годують нормально, фізіотерапія, зал для тренувань є», — розповідає Антон.
Гори поки що бачить лише з балкона, та відчуває, що стан поліпшився:
«Зараз кістки консолідуються, повільно заживають».
Кожна історія поступового відновлення — це щоденна робота команди центру, в якому намагаються створити всі умови, щоб шлях реабілітації військових був максимально ефективним і комфортним, щоб їм хотілося сказати:
“На реабілітації — як удома”.
ФОТО ТИЖНЯ
