“На війну йдуть, щоб захистити своїх”: історія прикарпатського прикордонника Мирослава “Бойка” (ФОТО)

Теми: Життя, Франківські новини
“На війну йдуть, щоб захистити своїх”: історія прикарпатського прикордонника Мирослава “Бойка” (ФОТО)

У березні 2023 року Мирослава “Бойка” мобілізували до Чопського прикордонного загону. За час служби він пройшов бойові позиції на Харківщині, пережив обстріли, поранення та контузію. Сьогодні прикордонник продовжує службу на Закарпатті й мріє після перемоги повернутися до улюбленої справи.

Про це пише “Галка” з посиланням на Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон.

До повномасштабної війни Мирослав на псевдо «Бойко» працював будівельником на Івано-Франківщині. Разом із бригадою зводив приватні будинки та комерційні приміщення — від фундаменту аж до даху. Це була справа, яку він добре знав і любив та яка забезпечувала спокійне і мирне життя його родини. Після повномасштабного вторгнення багато чого змінилося, але чоловік ще намагався якийсь час працювати. У березні 2023 року його мобілізували та призначили на посаду у Чопський прикордонний загін. Так розпочався зовсім інший етап життя.

«Я не герой, не, так би мовити, природжений військовий. Я жив своїм життям, воно подобалося мені, зовсім не збирався воювати. Але настала моя черга, я пішов, бо треба було боротися за своє. На війну йдуть не самі герої, а кожен, хто готовий захищати свою родину», — розповідає Мирослав.

Після прибуття до Чопського загону Мирослав проходив службу у гірському підрозділі. Згодом, попри певні обмеження, долучився до бойового підрозділу. Разом з ними вирушив спершу на Рівненщину, а згодом — на Харківщину.

Перший вихід Мирослава на позицію тривав п’ять днів. На п’ятий день розпочався ворожий наступ. Обстріли, вибухи, артилерія – каже, подумки майже ховав себе. Допомагали молитви і думки про родину. Одного разу під час виходу з позиції його наздогнав ворожий дрон-камікадзе. Військовослужбовець отримав осколкові поранення голови і контузію. Після евакуації і нетривалого лікування повернувся до своїх.

Мирослав не приховує, що було складно – часом замість запланованих п’яти днів військовослужбовцям доводилося залишатися там значно довше. Найбільше Мирослав перебував на позиції майже місяць. Замінити бійців на деяких ділянках було складно.

«Найважче було через постійний шум. Артилерія працювала, вибухи один за одним. У мене й без того проблеми зі слухом, а після обстрілів постійно шуміло у вухах. Дрони часом навіть не чув», — пригадує прикордонник.

Але найважчим, каже, було чути, що загинув побратим. До всього можна звикнути, а до цього ні.

Війна, переконаний «Бойко», змінює людину. Його вона теж змінила — навчила терпиміше ставитися до багатьох речей, інакше дивитися на життя, цінувати його, кожен його момент.

Сьогодні Мирослав продовжує військову службу у відділі прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону. Після бойових позицій, обстрілів і поранення він повернувся до виконання службових завдань на Закарпатті.

Після завершення військової служби Мирослав планує знову займатися будівництвом — справою, якій присвятив чимало років і за якою встиг скучити.

Читайте також: