Наліпка за 30 гривень чи реконструкція за мільйон: архітекторка розповіла у Франківську, скільки коштує безбар’єрність (ФОТО)

Безбар’єрні рішення не обов’язково потребують значних витрат, якщо передбачити їх ще на етапі проєктування. Натомість виправлення архітектурних помилок після завершення будівництва може коштувати понад мільйон гривень. Про це 6 листопада на IF BUILD FORUM в Івано-Франківську розповіла архітекторка, співзасновниця та CEO компанії АІММ Анна Іскіердо.

Про це пише «Галка» з виступу архітекторки на форумі, організованому Socium Developer.

Під час доповіді «Скільки коштує впровадження безбар’єрного простору» Анна Іскіердо наголосила, що доступність будівель повинна бути базовою вимогою, а не додатковою перевагою, яку забудовники використовують для реклами.

«Інклюзивність — це наша ціль, а безбар’єрність — це наш шлях», — зазначила вона.

За словами архітекторки, чимало рішень можна реалізувати без суттєвого збільшення бюджету будівництва.

Наприклад, контрастне маркування скляних дверей і перегородок, яке допомагає людям помічати прозорі поверхні, може коштувати лише 20–30 гривень за одну наліпку. За її оцінкою, маркування цілого першого поверху будівлі в окремих випадках обійдеться приблизно до двох тисяч гривень.

Тактильна плитка, яку використовують для попередження про сходи та інші перешкоди, за наведеним прикладом коштує близько 70 гривень за штуку — приблизно на 20 гривень дорожче за звичайну.

Облаштування розмітки та навігації для паркомісця, призначеного для людей з інвалідністю, архітекторка оцінила орієнтовно у 6–8 тисяч гривень.

Водночас вона наголосила: найбільше коштів можна зекономити, якщо з самого початку правильно спроєктувати входи, тротуари та пішохідні маршрути.

Як приклад дорогого виправлення помилок Іскіердо навела офісне приміщення своєї компанії. Через ненормативний пандус, сходи та перепади висот вартість необхідної реконструкції, за її словами, перевищувала мільйон гривень.

Чому пандуси не завжди означають безбар’єрність

Окремо архітекторка розкритикувала підходи, коли для людей з інвалідністю створюють окремий, складніший маршрут до будівлі.

За її словами, кнопки виклику персоналу та підйомники, користування якими залежить від допомоги інших, не забезпечують повноцінної самостійності.

«Воно максимально говорить про неповагу до людини, яка має нею скористатись», — зазначила Іскіердо, коментуючи використання кнопок виклику.

Вона також звернула увагу на проблему дверних прорізів. За її спостереженнями, навіть якщо проєкт передбачає прохід завширшки 900 міліметрів, після встановлення дверей фактична ширина іноді зменшується до 820–850 міліметрів.

Це може створювати труднощі для людей на кріслах колісних та батьків із дитячими візочками.

Що архітекторка сказала про Франківськ

Під час виступу Іскіердо продемонструвала фотографії з Івано-Франківська, зокрема приклади візуального хаосу, пов’язаного з розміщенням вивісок.

На її думку, містам необхідно розробляти та впроваджувати дизайн-коди — правила оформлення фасадів, вивісок і громадських просторів.

Архітекторка наголосила, що безбар’єрність стосується не лише людей з інвалідністю. Зручних входів, безпечних переходів і зрозумілої навігації потребують також літні люди, батьки з візочками та ті, хто тимчасово має труднощі з пересуванням.

«Безбар’єрність може не коштувати нічого, тому що архітектура має допомагати нам усім робити світ кращим, безпечнішим», — підсумувала Іскіердо.