Народний депутат із Прикарпаття Ігор Фріс не належить до числа тих депутатів, які не підписали… – ПОВНЕ РІШЕННЯ СУДУ

Суддя Станіслав Бородовський частково задовольнив позов народного депутата Ігоря Фріса до редакції GALKA.IF.UA щодо спростування інформації. Як і обіцяли, публікуємо повний текст рішення суду, на яке наразі “Галка” та ГО “Платформа прав людини” готують апеляцію. 

Справа № 344/385/23 Провадження № 2/344/1178/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Бородовського С.О.,

з участю секретаря Бурянна Н., представника позивача Сторожук А.Л.,

представників відповідача Турій Р.Ф., Воробйов Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву Фріс Ігоря Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство правових технологій», Бондарчук Назара про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 04/01/2023 на сайті відповідача опубліковано статтю із назвою «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно»; в першому абзаці статті вказано «…Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття Ігор Фріс». Оскільки позивач не належить до переліку народних депутатів, які не підтримують позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій, а, навпаки, є автором законопроектів про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій тому просив суд визнати недостовірною, такою що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність, принижує ділову репутацію народного депутата України Фріса Ігоря Павловича під назвою «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно», а саме: «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно». Тому позивач просив суд визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність, принижує ділову репутацію народного депутата України Фріса Ігоря Павловича, інформацію, поширену 04.01.2023 року в електронній інформаційно- пізнавальній газеті Galka.if.ua (Галка.іф.уа) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство правових технологій» у статті під назвою «Нардеп з Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень, – Чесно», автором якої зазначено Назарія Боднарчука, а саме інформацію наступного змісту: «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно». Крім цього позивач просив суд зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство правових технологій» в 10-денний строк з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, що не відповідає дійсності, порочить честь, гідність, принижує ділову репутацію народного депутата України Фріса Ігоря Павловича шляхом опублікування в електронній інформаційно- пізнавальній газеті Galka.if.ua (Галка.іф.уа) спростування наступного змісту:

«Спростування публікації «Нардеп з Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень, – Чесно»! Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентством правових технологій, як засновником видання www.galka.if.ua, було поширено недостовірну інформацію про те, що нардеп з Прикарпаття Ігор Фріс не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень».

В судовому засіданні адвокат позивача надав перед судом пояснення про те, що в статті відповідача вказано, що

• позивач є депутатом, який відмовився від підписання листа до голови парламенту про позбавлення повноважень депутатів проросійських партій;
• в заголовку статті не вказано ім я позивача, але в ньому позивач мається на увазі;
• стаття подається як передрук іншої статті, але в дійсності її назву та зміст змінено і спрямовано проти честі, гідності та ділової репутації позивача;
• сайт повідомляє про себе, що у нього тисячі користувачів, а тому негативний вплив проти честі, гідності та ділової репутації позивача вимірюється  кількістю  користувачів; 
• представник  може  припустити,  що  в «Фейсбук» теж могло бути багато переглядів;
• реакцію «злість» натиснули 100 осіб, що спрямовано проти честі, гідності та ділової репутації позивача;
• суспільний осуд ОПЗЖ спрямовано відповідачем на позивача;
• інформація є перекрученою та неповною, а тому недостовірною;
• 50 негативних відзивів складено за відповідною інформацією;
• в статті «Чесно» інший заголовок і зміст;
• зміст статті відповідача не належить до оціночних суджень;
• в статті містяться протиріччя; протиріччя і оціночні судження є взаємно виключними; народний депутат Дунда звернувся до Стефанчука про розгляд проектів законів, а інформація відповідача про те, що позивач виступає проти позбавлення депутатів ОПЗЖ повноважень;
• інформація в статті «Чесно» була неточною, а позивач її не перевірив і додатково спотворив і викривив;
• позивач та інші депутати звертались до Стефанчука про позбавлення ОПЗЖ повноважень і розгляд для цього відповідних законів;
• позивач є співавтором проекту закону про позбавлення депутатів ОПЗЖ повноважень;
• інформація в статті відповідача викривлена тільки проти позивача, про будь-якого іншого народного депутата з регіону позивача в статті нічого не вказано;
• інформація відповідача є штучно односторонньою і негативною; будь-яка позитивна інформація про позивача умисно не поширюється відповідачем;
• лист депутата Дунди не забезпечує досягнення мети, яка ним широко декламується;
• проект закону за листом депутата Дунди є популізмом;
• позивач особисто звертався до Стефанчука про позбавлення депутатів ОПЗЖ повноважень, а тому інформація відповідача однозначно недостовірна;
• в своєму офіційному записі в «Фейсбук» позивач оприлюднив свою позицію з поясненнями, але відповідач її не прийняв до уваги, на відміну від інших медіа;
• представник відповідача надав пояснення про те, що інформацію не було перевірено, а тому вона недостовірна;
• відповідач поширив недостовірну інформацію зі спотворенням змісту статті «Чесно»;
• стаття викликає негатив щодо ділової репутації позивача;
• створення щодо позивача негативу  є  метою  відповідача; 
• раніше  вже  були  спори  щодо  поширення недостовірної інформації відповідачем про позивача і було спростування;
• причини  не  підписання  позивачем  листа  депутата  Дунди  відповідач  не з ясовував у позивача, але статтю писав саме про позивача;
• поведінка відповідача є умисною і цілеспрямованою проти ділової репутації позивача; журналіст зобов язаний запитати у всіх сторін коментар до публікації статті для того, щоб бути безстороннім;
• діяльність відповідача полягає в порушенні стандартів журналістської етики;
• чотири елементи цивільного правопорушення присутні;
• позивач не знав, що відповідач готує статтю і не міг до нього звернутись для погодження з ним змісту;
• відповідач вийшов за межі допустимої критики;
• стаття поширена до уваги тисяч осіб;
• всі чотири ознаки цивільного правопорушення присутні;
• виборці звертались до позивача з його критикою на підставі змісту статті відповідача;
• інші депутати Прикарпаття не піддавались критиці;
• заголовок і повідомлення про не підтримання позивачем позбавлення ОПЗЖ повноважень не є копіюванням;
• інформацію про позивача спотворено, а тому вона недостовірна.

В судовому засіданні адвокат відповідача Воробйов Є. заперечив позов та надав перед судом пояснення про те, що

• стаття складена про позивача відповідачем, але є передруком;
• в заголовку до статті немає конкретики, а вона в самій статті;
• однак права позивача не порушено;
• перелік підписантів і не підписантів листа депутата Дунди відомий;
• в поясненнях позивача вказується на інші законопроекти, а не ті, що в листі депутата Дунди;
• достовірність листа встановлено через спілкування з «Чесно»;
• спотворення інформації в статті відповідача немає;
• «Галка» знайома з «Чесно» і не знає чим займається позивач;
• автор статті не відповідач, а «Чесно»;
• позивач народний депутат, а відповідач журналіст;
• позов – це тиск на незручного для позивача журналіста;
• назва статті – це оціночне судження;
• зазначення прізвища в статті є правом журналіста;
• інформація взята від нардепа, а тому не перевірялась;
• в позові не доведено неправдивість інформації;
• негативна інформація про ОПЗЖ в Україні не сприймається;
• значний відсоток громадян проголосував за ОПЗЖ, а тому належність позивача до тих, хто не підтримує позбавлення ОПЗЖ повноважень не є негативною характеристикою;
• представнику не відомо які були коментарі;
• представнику не відомо чи Войтик редагує статті;
• авторство законопроектів позивача не встановлювалось, оскільки не цікавило;
• цікавив тільки лист і перелік за ним депутата Дунди; не знає чи редакція відповідача перевіряла інші законопроекти на відповідну тему;
• висновків комісії журналістської етики немає;
• стаття є перепоширенням, а відповідач не є її автором;
• позивач не скористався правом на відповідь, а звернувся одразу в суд; це публічна інформація;
• чотирьох елементів цивільного правопорушення немає;
• позивач визнав, що лист депутата Дунди не підписав, а його законопроекти на цю тему відповідача не цікавили і не з ясовувались;
• коментарі не здійснені редакцією;
• права позивача не порушено;
• позивач є публічною особою, а тому повинна бути терпимою до критики;
• негативних наслідків для позивача представник відповідача не бачить;
• свобода слова переважає заперечення позивача;
• це була інформація про посадову діяльність, а не про особисте життя позивача, заголовок це оціночне судження.

В судовому засіданні представник відповідача Турій Р. виступив тільки в судових дебатах та надав перед судом пояснення про те, що:

• в Україні проголошено свободу думки і слова;
• цензура заборонена; втручання в діяльність журналіста заборонена;
• звернення позивача до суду це втручання в діяльність журналіста;
• позивач визнав, що не підписав лист депутата Дунди;
• позивач є посадовою особою, публічним політиком;
• в позові заперечується заголовок, але в заголовку немає фото, прізвища позивача;
• шкоду в репутації позивач обґрунтовує гнівними смайликами;
• протягом тривалого часу відповідач співпрацює з відомими громадськими організаціями.

Так, право на звернення до суду гарантовано положенням ст. 55 Конституції України, а тому пояснення представника ТОВ «Агентство правових технологій» Турія Р. про те, що звернення позивача до суду є тиском на вказане товариство належить до правових нігілізмів.

Крім цього відповідач належить до юридичних осіб, а тому представником відповідача не доведено перед судом, на основі правових аргументів, обставини тиску на юридичну особу. Отже тиск позивача на відповідача лише уявляється представниками відповідача.

Самі по собі пояснення адвоката відповідача про те, що в спірних відносинах відсутні усі чотири елементи цивільного правопорушення та на противагу їм пояснення адвоката позивача, що в спірних відносинах присутні усі чотири елементи цивільного правопорушення будь-яким чином не встановлюють та не спростовують спірні обставини спору, оскільки їх не надано з безпосереднім аналізом щодо кожного елементу та з врахуванням фактичних обставин цього спору.

В судовому засіданні представник відповідача надав заперечення за опосередкуванням лінгвістичних форм: «…я не знаю…», «…мені не відомо…», що не належить до визначеного законом в ст..ст., 12, 81 ЦПК України обов’язку з доведення обставин. За допомогою використання зазначених лінгвістичних форм адвокат відповідача зміг довести перед судом лише ту обставину, що йому не відомо і, що він не знає відповіді на окремі юридичні аргументи оголошені представником позивача.

На початку судового розгляду представник відповідача Турій Р. неодноразово надав перед судом пояснення про те, що він не буде виступати, надавати суду будь-яких пояснень, надавати відповіді на запитання. Однак на стадії судових дебатів представник відповідача Турій Р. змінив свою процесуальну поведінку та виступив з промовою в судових дебатах. Таким чином зазначений представник відповідача позбавив можливості представника позивача та суд поставити йому запитання, отримати від нього будь-які пояснення в змагальному процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Таким чином зазначені дії адвоката та представника відповідача не визнаються за змістом процесуального закону належним виконанням ними їх відповідних процесуальних обов’язків.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже саме на адвоката та представника позивача законом покладено ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.

Також в судовому засіданні адвокат відповідача надав перед судом пояснення про те, що він не вважає поширення про позивача інформації про те, що він як народний депутат з Прикарпаття не підтримує позбавлення повноважень представників проросійських партій в якості негативної інформації, оскільки така інформація може позитивно сприйматися прихильниками ОПЗЖ.

Однак на даний час триває війна, в часі якої знищено значну кількість населених пунктів на території України, російськими і проросійськими силами здійснено геноцид українського народу, широковідомими є значна кількість масових убивств українців, викрадено значну кількість українських дітей та вчинено інші злочини під проросійськими гаслами та проросійськими силами; діяльність проросійських партій заборонена. Проте в судовому засіданні адвокат відповідача надав перед судом пояснення про те, що не підтримання позивачем позбавлення повноважень проросійських депутатів не є негативною інформацією про народного депутата з Прикарпаття.

Необхідно також відзначити, що під час надання таких пояснень в судовому засіданні був присутній представник відповідача Турій Р., який не заперечив і не спростував відповідні пояснення адвоката відповідача Воробйова Є.

При  цьому  подання  інформації  про  позивача  в  статті  відповідача здійснено в очевидно критичному контексті для читача з Прикарпаття, що позивач перебуває серед тих, хто не підтримує позбавлення повноважень проросійських депутатів та навіть відмовився від запропонованої йому можливості підтримати звернення депутата Дунди до голови парламенту.

Однак, загальновідомою є обставина, що проросійська ідеологія не підтримувалась на будь-яких виборах на Прикарпатті за останню декаду, а також, що на Прикарпатті проживають особи, які зазнали переслідувань від проросійських сил, вислані до Сибіру окремі населені пункти в їх повному складі; на площах і вулицях населених пунктів Прикарпаття розміщено пам’ятні стенди про загиблих військовослужбовців під час захисту України від агресії росії та проросійських утворень.

Отже в статті відповідача інформація про позивача як про депутата з Прикарпаття, який не підтримує позбавлення повноважень проросійських депутатів викривається як негативна, а в судовому засіданні адвокат відповідача Воробйов Є. надав пояснення про те, що на його думку не підтримання позбавлення повноважень проросійських депутатів не є негативною інформацією про позивача, може позитивно сприйматись представниками проросійських сил, а представник відповідача Турій Р. повідомив суду, що свою позицію в судовому засіданні він виявлятиме мовчанням та позиція відповідача буде представлена поясненнями адвоката Воробйова Є.

Таким чином, Турій Р. прибув в судове засідання для участі в змагальному судовому процесі, але на стадіях, на яких здійснюється встановлення чи спростування спірних обставин мовчав, прямо та однозначно відмовився він надання пояснень та від відповідей на запитання. Також Турій Р. не повідомив позивача і суд про те, чи автор статті є вигаданою особою, чи його найменування є псевдонімом чи це реально існуюча особа і перебуває в трудових, цивільних або інших офіційних відносинах з відповідачем. Одночасно з цим в статті відповідача позивача викрито як депутата з Прикарпаття, який відмовляється від підписання звернень до голови парламенту про позбавлення повноважень проросійських депутатів хоча і є очевидно негативною характеристикою, але на думку адвоката відповідача Воробйова Є. може позитивно сприйматись представниками проросійських сил.

Таким чином, спірна стаття та пояснення представника відповідача Є. Воробйова є взаємно суперечливими, а тому вказує на те, що адвокатом Воробйовим Є. надавались пояснення не щодо дійсних фактичних обставин спору, а пояснення, які на його думку сприяють уникненню відповідача від негативних наслідків юридичної відповідальності відповідача за порушення прав позивача.

Також відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, пояснення адвокатів сторін, засновані на оголошених ними припущеннях є порушенням встановленої процесуальним законом заборони використовувати припущення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже крім припущень суд також не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 04/01/2023 на сайті відповідача опубліковано статтю із назвою «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно»; в першому абзаці статті вказано «…Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття Ігор Фріс».

Відповідно до статті Громадського руху Чесно від 09/01/2023 під назвою «Тимошенко і Арахамія проти позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень?» розміщено текст про те, що «…Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Про це йдеться у відповіді на запит руху Чесно народного депутата від фракції «Слуга народу» Олега Дунди, який ініціював збір підписів…».

Таким чином назва статті руху Чесно містить в собі знак питання і належить до запитань, а не до стверджень. Однак назва статті відповідача не містить в собі знаку запитання, а є повідомленням про висновок відповідача про те, що «…нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень…».

Отже відповідач розмістив в назві статті своє судження для залучення уваги свого читача до власного висновку до проблеми не підтримання депутатом, обраного виборцями з Прикарпаття, позбавлення повноважень депутатів ОПЗЖ. При цьому загальновідомою є обставина негативного сприйняття виборцями Прикарпаття ідеології, програми та належності до ОПЗЖ.

Разом з цим замість спростування загальновідомої обставини не підтримання виборцями Прикарпаття програми ОПЗЖ адвокат відповідача Воробйов Є. надав суду пояснення про те, що він не знає чи виборці Прикарпаття негативно сприймають інформацію про підтримання ОПЗЖ, хоча представник відповідача Турій Р. надав перед судом пояснення про те, що стаття відповідача хоча і носить критичний характер тих, хто проти позбавлення повноважень депутатів ОПЗЖ, все ж є формою реалізації журналіста права на критику посадової особи – позивача.

Таким чином представники відповідача надавали перед судом взаємно суперечливі пояснення, що не належить до добросовісного виконання ними обов язку за ч. 2 ст. 43 ЦПК України в наданні суду повних і достовірних пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Для мети оцінки джерела відповідача, з якого ним отримано фактичну інформацію, важливим було виконання обов’язків сторін та їх представників за ст. 81 ЦПК України. Так джерелом інформації відповідача, як його представниками надано перед судом пояснення, була публікація організації Чесно під назвою : «Тимошенко і Арахамія проти позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень?».

Таким чином стаття, яку відповідач вказав в якості джерела своєї статті не була присвячена висвітленню і доказуванню безпосередньо дій позивача.

Крім цього стаття організації «Чесно», як випливає з її змісту, також не була первинним джерелом інформації, оскільки в ній вказано, що інформація отримана від народного депутата на підставі його оцінки здійснених ним особисто дій, що звернення до спікера парламенту і скріплення підписами чи не скріплення ними його листа.

Отже ні зі статті організації Чесно, ні з листа народного депутата до спікера парламенту безпосередньо не випливає висновку про те, що будь-хто, чий підпис не стоїть в листі народного депутата особистими активними діями відмовився від підписання цього листа. Зміст листа містить в собі інформацію саме про підписи осіб, які його підписали разом з автором листа.

Таким чином за змістом листа до спікера парламенту можна встановити лише осіб, які його підписали, а не осіб, які відмовились від його підписання.

Крім цього в заголовку до статті організації Чесно розміщено знак питання, що однозначно вказує на те, що відповідна стаття заснована на запитанні, а не ствердженні.

Отже рух Чесно за результатом складення статті дійшов можливості лише сформувати запитання, а не власний висновок чи судження, а також здійснив це виключно про вказаних у відповідному заголовку окремих загальновідомих в Україні народних депутатів України.

Призначенням заголовку до статті є полегшення сприйняття тексту в цілому. Формою полегшення сприйняття тексту може бути судження, припущення, запитання. Таким чином, рух Чесно сформував в заголовку своєї статті запитання, а відповідач – судження. При цьому судження відповідача за заголовком містить абстрактну форму повідомлення про народного депутата з Прикарпаття, яке не забезпечує будь-яку індентифікацію такого депутата.

Натомість текст статті відповідача містить пряме зазначення позивача, про якого повідомлено, що він відмовився від підписання звернення до спікера парламенту, хоча відсутні будь-які підстави стверджувати про такий факт, оскільки будь-якого доказу відмови позивача на звернення до нього будь-хто з учасників спору суду не подав статті «Чесно» і в листі Дунди їх теж не вказано.

Разом з цим відповідно до пояснень перед судом адвоката відповідача Воробйова Є. інформація про позивача не є його критикою. Таким чином саме за повідомленням адвоката відповідача позивач не переслідує відповідача за свою критику. Отже в цій частині пояснення адвоката Воробйова Є та представника відповідача Турія Р. є взаємно суперечливими і спростовують одні одні.

Суду не надано жодного релевантного доказу на підтвердження обставини, що відповідач здійснює саме журналістську діяльність з підстав та у спосіб, що визначені відповідним законодавством. Разом з цим представник позивача надав перед судом пояснення про те, що відповідач порушив правила журналістської етики. Таким чином позивач розглядає діяльність відповідача як журналістську діяльність. Обидва представники відповідача ствердили в їх поясненнях,  що  діяльність  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Агентство правових технологій» є журналістською.

Так, відповідно до правил журналістської етики за змістом Кодексу етики українського журналіста та міжнародно-правових документів, на підставі яких його ухвалено повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.

Крім цього редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинна фальсифікувати зміст. Необхідно повідомляти аудиторію про подання відрепетируваних та реконструйованих новин.

Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.

Отже неприпустимими є упередженість чи необґрунтовані звинувачення.

Таким чином єдиною достовірною формою повідомлення про факт відсутності підпису позивача в листі депутата Дунди є саме повідомлення про цей факт, а не компіляція інформації про позивача, що він належить до числа осіб, які відмовились звертатись до спікера про позбавлення повноважень проросійських депутатів, хоча відсутні будь-які докази того, що він відмовився на пропозицію підписання листа депутата Дунди, а також наявні однозначні і публічні докази здійснення позивачем дій щодо звернення до керівництва парламенту на основі процедур, які передбачені Регламентом парламенту, про позбавлення проросійських депутатів повноважень.

В інформації в статті відповідача про те, що позивач належить до числа народних депутатів, які «…відмовились ставити свої підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, обраних від заборонених проросійських партій…» не вказано яке безпосередньо зі звернень на відповідну тему автор має на увазі у відповідному реченні.

Таким чином поширена позивачем інформація в спірному реченні та оспорювана позивачем у відповідному реченні інформація є неповною, що відповідно до змісту роз яснення Верховного Суду України є недостовірною інформацією.

В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що обрана депутатом Дундою форма «протидії» депутатам проросійських партій, є завуальованою формою сприяння діяльності проросійських сил та збереження проросійських представників у Верховній Раді України, умисно і заздалегідь містить в собі підстави для його оскарження з підстави порушення визначеного законом порядку здійснення відповідних дій. Для ефективної, а не удаваної протидії депутатам проросійських партій позивач з іншими депутатами склав законопроєкт належного змісту та відповідні документи до нього, а усунення проросійських представників із парламенту може бути здійснено виключно на підставі закону, а не листа депутата Дунди.

Надалі в статті відповідача вказано, що у відповіді народного депутата Дунди О., на запит руху Чесно вказано, що він ініціював збір підписів.

Таким чином О. Дунда ініціював лише збір підписів, а не однозначно встановив перелік осіб, які відмовились від скріплення підписом його листа або належать до числа осіб, хто відмовляється звертатись до Р. Стефанчука зі зверненнями на зазначену тему.

Разом з цим представник позивача надав пояснення та копії звернень позивача в межах визначених у Верховній Раді України процедур щодо складання та подання таких звернень.

При цьому перед судом не доведено, що до обов’язків позивача належить скріплення своїм підписом будь-яких або усіх ініціатив О.Дунди. Зміст повідомлення народного депутата О.Дунди перекручений відповідачем в частині інформації про нього, як про депутатів, які відмовились від підписання його звернення, а не про перелік депутатів, які підписали його лист. У свою чергу інформація в статті відповідача не є копіюванням інформації з його джерела, а самостійно створена і поширена відповідачем.

Таким чином інформація про позивача про те, що він відмовився від підтримання позбавлення повноважень депутатів ОПЗЖ не є достовірною.

Отже спростуванню підлягає інформація про фактичну обставину за змістом оспорюваного повідомлення про таку фактичну обставину.

Так само безпосередньо представник позивача в судовому засіданні надав перед судом пояснення про те, що позов подано щодо спростування недостовірної фактичної інформації про позивача як про особу, яка особисто не підтримує позбавлення повноважень депутатів ОПЗЖ, які є проросійськими.

В ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» вказано, що інформація про фізичну особу (персональні дані) – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Однак в назві статті не вказано на будь-які відомості, що за змістом ч. 1 ст.

11 Закону України «Про інформацію» та ст. 28 ЦК України ідентифікують позивача.

По-друге, інформація за текстом «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно» належить до абстрактної форми повідомлення автора статті про зміст його умовиводу.

Відповідно до одного із узагальнених значень поняття «умовивід» ним є форма мислення, якою створюється судження.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про інформацію» соціологічна інформація – будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

Отже умовивід відповідача в заголовку за результатами його ознайомлення з повідомленням джерела відповідача про соціологічну інформацію за змістом підписання та не підписання листа депутатами належить до суджень з приводу соціологічної інформації та не включає твердження про фактичні обставини за участі безпосередньо позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» судження без фактичних даних є оціночними.

Таким чином, оціночне судження в назві спірної статті не підлягає спростуванню, оскільки не містить фактичної інформації безпосередньо щодо позивача.

Разом з цим, в судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що 04/01/2023 на сайті відповідача опубліковано статтю із назвою «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно»; в першому абзаці статті вказано «… Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття Ігор Фріс».

Також відповідно до змісту позову предметом спору є, по-перше, текст в назві статті «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень,- Чесно», по-друге, в першому абзаці статті «… Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття Ігор Фріс».

Отже зазначене повідомлення складено безпосередньо щодо позивача, якого ідентифіковано за іменем і прізвищем, без імені по-батькові, як це здійснюється за змістом ДСТУ 4163:2020, а також саме з приводу фактичної інформації про актуальну, на думку автора статті, фактичну обставину.

Так в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інформацію» в якості одного із основних принципів інформаційних відносин проголошено достовірність і повнота інформації.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказав, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.

Оскільки відповідачем поширено інформацію про позивача, що він належить до майже сімдесяти нардепів, «…які відмовились ставити підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій…», тому відповідна інформація і підлягає спростуванню.

Так відповідачем не доведено, що позивач вчинив будь-які активні дії у формі відмови на будь-чиє звернення ставити його підпис під будь-яким зверненням.

В ч. 4 ст. 277 ЦК України вказано, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Отже, особа, яка поширила недостовірну інформацію зобов язана спростувати таку недостовірну інформацію у формі і спосіб, що підлягає зазначенню судом.

Відповідно до листа Головної редакторки руху Чесно І.Федорів від 14/02/2023 нею надано головному редактору «Галка.Іф.Уа» Р. Турію копії відповіді народного депутата О.Дунди з підписами депутатів, які підтримали його звернення.

Таким чином, до листа народного депутата О.Дунди додавався перелік депутатів, які підписали його листа, а не перелік народних депутатів, яким було запропоновано, але які не підписали відповідний лист чи відмовились від підписання такого листа.

Отже, відповідачем не надано суду доказу на встановлення тієї обставини, що позивачу було будь-коли взагалі запропоновано підтримати звернення народного депутата О.Дунди, а він відмовився від цього і висловив своє заперечення щодо позбавлення повноважень депутатів проросійських поглядів. Таким чином, інформація відповідача в його статті про те, що позивач своїми активними діями не  підтримав позбавлення повноважень підтверджена будь-якими доказами.

Разом з цим позивачем спростовано інформацію відповідача за його статтею про те, що позивач входить до числа осіб, які не підтримали позбавлення депутатів проросійських сил повноважень, оскільки ним надано інформацію про те, що він є автором і співавтором проектів законів і відповідних офіційних документів, що до них подаються, метою яких є позбавлення повноважень депутатів проросійських сил.

З огляду на пояснення сторін спору, що не є предметом аналізу за цим рішенням, необхідно відзначити, що Європейським судом з прав людини вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка заснована на принципі належного здійснення правосуддя, у судовому рішенні суд не зобов`язаний обґрунтовувати детально відповіді на кожен аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010). Для даного спору це означає, що саме позивач наділений правом повідомити усіх інших зацікавлених осіб до якої категорії народних депутатів він належить в питанні підтримки позбавлення повноважень депутатів проросійських поглядів. Однак у разі реалізації відповідачем його компетенції як засобу медіа крім гарантування свобод такому засобу законом встановлено стандарти здійснення відповідної діяльності Так само самою спільнотою журналістів визначено і стандарти здійснення відповідної діяльності.

Так, правовою підставою позову в ньому визначено спір щодо повноти і достовірності інформації про фактичну обставину – повідомлення відповідачем про відмову позивача від скріплення підписом звернення до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів проросійських партій, як це безпосередньо вказано в статті відповідача.

Отже, відповідачем не доведено перед судом, що позивач відмовився від скріплення підписом звернення до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів проросійських партій.

Також безпосередньо в реченні, в якому вказано спірну інформацію відповідачем не зазначено на лист депутата Дунди та не вказано на інформацію депутата Дунди або руху «Чесно» щодо саме позивача. Отже в статті руху «Чесно» та листі депутата не вказано про безпосередні докази відмови позивача підписати лист депутата Дунди, який міг би бути ідентифікований.

Таким чином інформація відповідача про позивача є компіляцією різних наборів інформації, які прямо і безпосередньо не стосуються позивача та не належать до об єктивних джерел інформації про фактичну подію чи щодо особисто позивача.

Отже відповідачем особисто створено спірну інформацію про позивача та на час публікації відповідної спірної інформації відповідачу було відомо про таку обставину. В своїй статті відповідач опублікував неповну, неточну і недійсну інформацію про позивача та неправдиво вказав в своїй статті, що ним лише передається інформація саме про позивача і саме про його відмову підписати лист, яка поширена рухом «Чесно» і депутатом Дундою О.

При цьому в судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що позивач є автором законопроектів і звернень про їх прийняття щодо питання позбавлення повноважень депутатів проросійських партій.

В листі депутата Дунди О. на запит руху «Чесно» вказано на перелік депутатів, які підписали лист його авторства, а не тих, які відмовились від цього. Доказу пропозиції таким особам та їх відмови протягом всього судового розгляду відповідачем не було надано.

Однак для обставин вирішення цього спору, як повідомлено представником позивача в його поясненнях, має значення обставина відмови позивача від підписання листа депутата Дунди та належність позивача, за змістом статті відповідача, до переліку нардепів, які саме відмовились ставити свої підписи в зверненні депутата Дунди, а не відсутність підпису позивача в листі депутата Дунди.

При цьому представник позивача визнав обставину відсутності підпису позивача в листі депутата Дунди О., але не визнав форму повідомлення про нього як про депутата, який не підтримує відповідну парламентську дію.

Не відповідають дійсності пояснення представників відповідача про те, що пред явлення позивачем позову до відповідача є формою цензури в контексті пояснень представників сторін щодо обставини попереднього погодження, оскільки, по-перше, право на звернення з позовом гарантовано положеннями ЦК України та Закону України «Про інформацію». Так у в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про інформацію» вказано, що заборона цензури не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження інформації здійснюється на підставі закону, а також у разі накладення судом заборони на поширення інформації. У свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про медіа» не допускаються вимога попереднього погодження інформації, яка поширюється медіа, заборона поширення інформації з боку посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, політичних партій.

Отже представниками відповідача спростовано пояснення представника позивача про обов’язок відповідача погодити з ним текст інформації, що підлягала поширенню про позивача, оскільки попереднє погодження не допускається саме за змістом вказаних правових норм.

Разом з цим відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

В ст. 299 ЦК України проголошено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у випадку виявлення у друкованих та інших засобах масової інформації, у тому числі у мережі Інтернет, інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, особа, права якої імовірно порушено, має право на відповідь або безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, а також до суду з відповідним позовом.

З огляду на те, що судом задоволено позов частково, а в іншій частині позову відмовлено в задоволенні, тому спростування фактичної інформації належить здійснити повідомленням за змістом резолютивної частини рішення, опублікованим аналогічним шрифтом, яким було опубліковано спростовану інформацію, без будь-яких форм обмеження доступу до спростування та з урахуванням гарантованого позивачу права на відповідь, про що вказано в позові.

В ч. 2 ст. 43 ЦПК України вказано в якості обов язку учасника справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, а відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦК України при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені.

Так сторонами не надано суду будь-якої інформації про те, що Боднарчук Назар є дійсною фізичною особою, а не є псевдонімом будь-якої іншої фізичної особи.

При цьому позивачем, хоча і вказано Боднарчук Н. в якості відповідача, однак ним не розміщено в прохальній частині позову будь-яких вимог за предметом позову до зазначеного відповідача. У свою чергу прохання про стягнення судових витрат з Боднарчук Н. не належить до вимог позивача до відповідача за безпосереднім предметом спору.

Крім цього будь-якою стороною спору суду також не надано будь-якого доказу, що Боднарчук Н. є журналістом.

У свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик  настання  наслідків,  пов’язаних  із  вчиненням  чи  невчиненням  нею процесуальних дій.

Таким чином саме відповідна заінтересована сторона позбавила суд можливості встановити спірні обставини з урахуванням наявності чи відсутності у Боднарчука Н. статусу журналіста. Однак і будь-яких вимог до Боднарчука Н. позивач не розмістив прохальній частині позову, хоча формально зазначив його в якості відповідача.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов’язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Відповідно до змісту національного законодавства свобода слова гарантує можливість критики особи за її висловлювання, дії та погляди. Однак інститут свободи слова не захищає повідомлення про особу неправдивої інформації та про її дії. Отже відповідач не довів перед судом в змагальному судовому процесі, що існує будь-який доказ того, що позивач відмовився підписати лист звернення до спікера про позбавлення повноважень депутатів проросійських партій. Необхідно особливо відзначити, що у відповідному спірному абзаці статті відповідача не вказано яке саме звернення мається на увазі як таке, що позивач відмовився підписати. Зазначене повідомлення сформовано безпосередньо відповідачем та не подано ним в якості цитати будь-якого чітко визначеного джерела інформації. Відповідний спірний текст сприймається читачем саме так, як його склав і подав відповідач, без будь-якої інформації у відповідному абзаці про реквізити звернення до спікера, його авторства, змісту, підстав, часу подання тощо.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Однак ЄСПЛ у таких справах робить чіткий акцент на необхідності розмежування висловлених оціночних суджень від тверджень про факти, як, наприклад, у справі NOVAYA GAZETA AND MILASHINA v. RUSSIA.

Отже заголовок спірної статті містить в собі оціночне судження, яке захищено правом на вільне висловлювання думок та не є предметом судових спорів за змістом Закону України «Про інформацію».

Тому у відповідній частині позову відмовлено.

Разом з цим в змісті спірної статті розміщено інформацію про фізичну особу та про факт об’єктивної дійсності за участі такої особи. При цьому належність позивача до посадових чи публічних осіб не гарантує можливості для відповідача поширювати про позивача неправдиву інформацію. Принцип свобода слова також не захищає право на поширення неправдивої інформації про будь-яку особу.

В судових дебатах представник відповідача просив суд застосувати в цьому спорі положення рішень ЄСПЛ, які, однак, не підлягають застосуванню в даному спорі, оскільки фактичні обставини даного спору та спору за відповідними судовими рішеннями ЄСПЛ не є аналогічними чи тотожними і містять істотні розбіжності в частині обставин, їх юридичної оцінки та суб’єктів спірних відносин.

Таким чином відповідна неправдива інформація відповідача про позивача є недостовірною. Обов’язок спростування недостовірної інформації законом покладено на особу, яка її поширила.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство правових технологій» ЄДРПОУ 39135231 в 10-денний строк з дня набрання законної сили рішенням суду опублікувати в мережі Інтернет на веб-сайті Galka.if.ua повідомлення:

Спростування: «Народний депутат із Прикарпаття Ігор Фріс не належить до числа тих депутатів, які не підписали звернення до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій»; недостовірною є інформація від 04/01/2023 на веб-сайті Galka.if.ua в статті під назвою «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення  нардепів  ОПЗЖ  повноважень,-  Чесно»  про  те,  що  «…Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до Руслана Стефанчука про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття Ігор Фріс».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з «Агентство правових технологій» ЄДРПОУ 39135231 на користь Фріс Ігоря Павловича РНОКПП ****** 536,8 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.

Читайте також: Маніпуляції, критичне мислення і Telegram: “Галка” ініціювала круглий стіл про боротьбу з дезінформацією