Заступник директора з наукової роботи Галицького НПП Володимир Бучко розповів, що робити і до кого звертатися у випадку знахідки дикої тіврини.
Читайте також: У Франківську врятували 225 рідкісних кажанів (ВІДЕО)
Перш за все, не варто зразу ловити знайдену тварину – необхідно переконатись, що вона є для вас є безпечною і дійсно потребує допомоги. Спершу бажано визначити видову приналежність птаха чи звіра. Досить ефективним є спосіб миттєвої публікації фото у спеціалізованих групах, наприклад Птахи України (якщо знайдено птаха) чи Тваринний світ України у Facebook, та ін. Зазвичай на такі пости одразу реагують спеціалісти і дають правильні рекомендації. Вони й рекомендують відповідні установи, де можуть надати кваліфіковану допомогу. Пропонувати послуги чи рекламувати якісь реабілітаційні центри (чи притулки) для диких тварин не буду, з етичних причин.
Необхідно пам’ятати, що деякі хижі звірі (наприклад лисиця, єнотовидна собака, куниця, борсук ін.) є перенощиками сказу, а птахи – пташиного грипу, орнітозу та інших небезпечних для людини хвороб. Хижі птахи (денні і сови) можуть запросто своїми кігтями поранити людину. Заєць ударом задньої кінцівки здатен переламати кістку передпліччя, чи розпороти живіт «рятувальника», а чапля дзьобом вибити око. Всі, без винятку, дикі тварини можуть становити загрозу для життя і здоров’я людини, інформує “Галка” з посиланням на Галицький національний природний парк.
Часто з природи забирають дитинчат, вважаючи що вони «загубились», або їх покинули батьки. Найчастіше від таких «добродіїв» потерпають популяції сарни європейської, оленя шляхетного, зайця, вухатої і сірої сов, боривітра звичайного та ін. До дитинчат звірів взагалі бажано навіть не підходити, хіба що тільки у випадку, якщо переконані, що тваринка покалічена. Зльотків птахів, які не мають видимих пошкоджень, варто перенести у безпечні місця, Для прикладу, знайдене у місті пташеня боривітра бажано винести на дах багатоповерхівки, совеня – розмістити у кроні дерева, пташеня горобиного птаха – у густі зарості кущів. Їх обов’язково знайдуть батьки і погодують. Якщо пташеня ще зовсім мале і випало з гнізда в результаті його руйнування (часто буває у білих лелек і хижих птахів), бажано якомога швидше реконструювати гніздо і повернути туди пташенят. Диких тварин бажано брати у рукавичках. Добре коли під рукою є сачок, тенета або якесь покривало за допомогою якого можна спіймати тварину.
Інколи до людських рук попадають цілком здоровів птахи, які взагалі не потребують нашої допомоги. Це можуть бути яструби, або соколи, котрі підчас переслідування здобичі залітають у приміщення. Стриж, який випадково потрапив на землю, не може злетіти через довгі крила і короткі лапки – його достатньо підкинути вгору і він полетить.
Бажано взагалі не втручатись у процеси дикої природи, не варта забирати (рятувати) вже приречену на загибель жертву у хижака. Чомусь вважається шляхетним вчинок, коли у сокола чи яструба прямо з кігтів виривають напівживого голуба, а потім з почуттям виконаного обов’язку, «ощасливлюють» якийсь реабілітаційний центр, передаючи їм калічку.
Дуже часто птахам роблять «ведмежу послугу» – лелек, лебедів чи качок «рятують» від морозу, навіть не усвідомлюючи, що докучаючи шкодять їм. Є безліч випадків, коли птахів загодовують не типовими, а часто і шкідливими кормами – хижаків годують хлібом і зерном, а лебедів – соленою рибою.
Звичайно, є випадки коли тварин, все таки, варто забирати з природи. Будь яка пташка чи звір заслуговує на допомогу, але, безперечно, найбільшої уваги потребують рідкісні види, які знаходяться під охороною держави, занесені до Червоної книги України. Їм рятують життя в першу чергу, намагаються вилікувати, реабілітувати та випустити у дику природу. Зазвичай цим займаються державні і приватні центри реабілітації (притулки) для диких тварин та зоопарки. Передавати птахів у такі установи чи ветклініки, бажано у картонних коробках, добре перев’язаних поліетиленовою стрічкою. Вони повинні бути таких розмірів, щоб птах не зміг зводитись на ноги і розкивати крила. У коробках необхідно зробити невеличкі отвори, щоб птах не задихнувся. Перед транспортуванням тварин не годують. З передачею у такі установи не варта затягувати – у птахів хвороба, зазвичай, протікає стрімко і вона може загинути за лічені години.
Якщо птах, або звір раніше жив у дикій природі, то у нього значно більше шансів вижити після випуску, чого не скажеш про тварин вирощених людиною змалку. Мисливські звірі (ведмеді, вовки, рисі, олені, косулі, зайці та ін. ) і хижі птахи (орли, орлани, великі сови) – в особливій групі ризику, яких не бажано випускати у дику природу після вирощення і приручення людиною. Їхнє лояльне ставлення до нас рано чи пізно призведе до загибелі. Менше ризикують загинути випущені на волю культові (журавлі, лелеки, лебеді) і дрібні птахи та звірі, але перед випуском вони повинні пройти тривалий курс реабілітації і адаптації для життя у дикій природі в спеціалізованих установах.
ФОТО ТИЖНЯ
