“Найдорожче – це не матеріальне”, – як у Грушеві працює резиденція святого Миколая (ФОТО)

 У селі Грушів, що на Коломийщині, навіть влітку можна зустріти святого Миколая. За цим туди щодня приїжджають групи з десятків малюків з різних таборів, шкіл чи садків.

Чим живе резиденція святого Миколая, Галці розповіли сам “Миколай” – Василь Кавецький та начальниця управління культури та туризму Коломийської міської ради Мар’яна Кодіна.

Резиденцію святого Миколая у Грушеві заснували наприкінці 2021 року, на базі місцевої бібліотеки та клубу. Основним її завданням було “оживити” одне з найменших сіл Коломийської громади. На роль Миколая вибрали місцевого мешканця Василя Кавецького.

“Я стараюся без нервів жити, по-християнськи. Сам маю п’ятеро дітей і тринадцять внуків, отже маю і якийсь підхід до дітей. Тому напевно й дісталася мені така поважна роль. Вважаю, що я на цьому місці повністю справляюся”, – ділиться Василь.

Мар’яна Кодіна розповідає, що резиденція працює з метою популяризації нематеріальної та матеріальної культурної спадщини. 

“Ми проводимо багато заходів, які націлені на те, щоб відроджувати традиції. Ми запрошуємо сюди  наші колективи, які приїжджають і дітям популяризують українську пісню й українське слово. Наш Миколай, наприклад, інколи ходить в кептарику, який реставрував місцевий кушнір”, – розповідає Мар’яна.

Це місце стало  родзинкою громади, за останні два роки резиденцію відвідало приблизно п’ять тисяч дітей. А Від 2023 року резиденція зустрічає гостей та дарує яскраві емоції малечі цілорічно, а не лише взимку. Влітку тут проводяться табори, сюди приїжджають діти зі всієї громади, працюють аніматори, працівники культури, які розвивають діток. І найкраще – тут немає зв’язку.

“Діти не мають можливості протягом цілого дня ні на хвилиночку залізти до телефона. Вони спілкуються з Миколаєм, в теплішу погоду косять і заготовляють сіно для нашого ослика Фімки. Також в нас є овечки, яких також можна годувати. З Миколаєм відвідувачі колють дрова, ми їх вчимо вести господарство, бо діти, які живуть в місті, не мають таких атракцій“, – каже Мар’яна.

“Миколай” ділиться, що кожного дня в гості приїжджає інша група діток. Каже, знайти з ними спільну мову не важко. Цього дня в гостях у Василя побували дітки з християнського табору “З нами Бог” з села Саджава. Отець Валерій, який супроводжував діток, каже, що завдяки Миколаю, йому легше донести до малюків ідею табору.

“В нашому таборі ми стараємося наблизити діток до церкви, до Бога, познайомитися з різними традиціями та звичаями. В цю резиденцію ми діток привезли не лишень, аби познайомити з особою Миколая. Для нас більш важливо донести їм, що Миколай – це не тільки той, хто дарує подарунки. В першу чергу ми маємо наслідувати його в нашому християнському житті: вчитися любові до ближнього, милосердя, доброти. Ми хочемо аби вони навчилися всіх християнських чеснот, з якими мають йти в світ”, – ділиться отець Валерій.

Серед обов’язків “Миколая” Василя – театралізовані вистави для діток, розбір дитячих листів, танці з малюками та фото з охочими. 

“Інколи батьки просять щось пояснити дитині: наприклад, як не можна поводитися чи щось подібне. Кожен з малюків має можливість сісти мені на коліна, щоб мати індивідуальну фотографію. За три роки лише кілька дітей вийшли звідси незадоволеними, всі були старшими”, – ділиться Василь.

У перший рік роботи резиденції, діти передали та привезли Миколаю стільки листів, що можна було робити бібліотеку, каже Василь. З наступними роками такий ажіотаж зник, але про листи малюки не забувають.

“Переважно діти просять щось матеріальне: якісь іграшки чи гаджети. А одна дівчинка тут настільки щиро перейнялася атмосферою, що зі сльозами на очах випалила: “Не треба мені дарунків, не неси нічого. Лише мама плаче, бо тата немає. Хай тато вернеться”. Ця дитина вже розуміла, що найдорожче – це не матеріальне”, – пригадує Василь.

Мар’яна Кодіна додає, що цей літній сезон для них особливий, бо збільшилась кількість діток, яких певним чином тут планують оздоровити:

“Ментальне здоров’я наших дітей та психологічний стан надзвичайно порушений, бо порушені кордони наших дітей в усіх сенсах цього слова. І діти хочуть спілкування, їм цього не вистачає. Тому ми дуже раді, що через гру, через пісню, через музику, через танціми маємо можливість діток оздоровити, збагатити їх новими знаннямиі дати їм можливість розуміти, що в цьому світі вони не самотні”, – каже Мар’яна.