Вивчення іноземної мови це клопітливий та поступовий процес. Від початку вона здається чужою та незрозумілою, наповненою дивними правилами творення слів. До того ж мова вимагає спілкування і щоденного вжитку.
Учню необхідно звикнути до нового поєднання букв і звуків. Навчитись правильно вимовляти та використовувати слова, будувати речення. Через унікальність свого формування в мові зображається культура суспільства. Саме тому віддалені до нас арабські та азійські мовні родини важче піддаються вивченню. Напротивагу цьому у польської мови дві третини подібного лексичного складу до української мови. Що, здавалось би, значно полегшить період навчання. Так, це звісно правда, та попри загальні вимоги в опануванні мови, польська приховує перепони дещо іншого роду.
Камені спотикання
Найбільш популярні запити пов’язані із допущенням помилок в польській мові стосуються саме правильності озвучення слів. Помилки переважно виникають при вимові приголосних. В мові використовується 7 унікальних поєднань – дифтонгів. А саме: sz (як “ш”), cz (як “ч”), rz (як “ж/ч”), ch (як “х”), dz (як “дз”) dż (як “дж”), dź (як “джь”). Учні частенько плутають вживання потрібного звуку, саме в словах з використанням rz, dź/dż/dz. Для прикладу це:
- rzeczywistość (дійсність).
- dziatacz (діяч);
- dżem (джем);
- dźwiękowy (звуковий);
На рівні з цим часто відбуваються помилки при озвученні голосних звуків, в більшості через те, що в українській мові наявні подібні слова, однак мають інакше озвучування. На кшталт:
- zamek (замок);
- czemu (чому);
- cztery (чотири).
- rybny (рибний).
Менша частина популярних помилок стосуються вже граматичної складової, грамотності написання речень та слів. Здебільшого з цим зіштовхуються іноземці, котрі використовують польську мову вже безпосередньо у своїй професійній діяльності. Наприклад:
- napewno – na pewno (напевно);
- tą rzecz – tę rzecz (ця річ);
- wogóle – w ogóle (загалом);
- odnośnie czego – odnośnie do czegoś (відносно чогось).
Складнощі для українців
Як ми бачимо, подібність польської мови до української мови є одночасно перевагою та недоліком. Безумовно плюси схожості в тому, що для українців більшість польських слів здаються “віддалено знайомими”, як з білоруською чи литовською мовами. До того ж географічний зв’язок народів Польщі та України досить тісний. Особливо це належить до західних регіонів нашої країни, котрі впродовж століть розвивались під впливом Польщі. За оцінкою ряду істориків, близько 17000 слів народи запозичили одне в одного. Ілюструючи, це слова червоний, ровер, череда, ватага, бричка, кльоцки.
Таким чином понятійність слів легше запам’ятовуватиметься та застосовуватиметься у спілкуванні. З іншого боку, ті ж самі слова можуть збивати з пантелику, оскільки в міру своєї схожості вони мають інакше значення. Скажімо це слова zawod (професія), owoce (фрукти), dynia (гарбуз), czaszka (череп), akademik (гуртожиток). Те ж саме стосується використання закінчень, які від початку невільно намагаються підлаштувати під українську мову:
- dziękuju – (дякую), правильно: dziękuję;
- umię (вмію) – правильно: umiem.
Подібні помилки проглядаються у звертаннях українців. Форма “Ви”, як знак поваги, в Польській мові виглядає як Pan, Pani, Panowie. Клична форма “Ви” вживається тільки до колективу, групи людей. У світлі цього й виникають помилки.
Підсумки
Резюмуючи, вивчення польської мови, як і будь-якої іноземної мови – це довготривала справа, котра вимагає дисципліни та зусиль. Невідмінну від інших мов, для українців польська є досить близькою, проте з принциповими відмінностями. Натомість відвідування спеціалізованих курсів чи репетитора цілком нівелює складнощі вивчення. До того ж наразі в Україні діє чимало акредитованих центрів, цінова політика яких розпочинається від символічних 300 грн, що тільки сприяє збільшенню кількості охочих вивчити мову.
Підготовлено за підтримки репетиторського сервісу Buki
ФОТО ТИЖНЯ
