Не благодійність, а обов’язок кожного, хто не тримає зброю: як під Франківськом працює майстерня дронів “Seraphym” (ФОТО, ВІДЕО)

13 Сер, 2024 11:11

Поділитись публікацією

Не благодійність, а обов’язок кожного, хто не тримає зброю: як під Франківськом працює майстерня дронів “Seraphym” (ФОТО, ВІДЕО)

У лютому 2024 року команда ентузіастів відкрила під Івано-Франківськом майстерню FPV-дронів “Seraphym”. За пів року волонтери створили понад 500 “пташок” — для 10 ОГШБр “Едельвейс”, 4-ої бригади НГУ “Рубіж”, 68-мої окремої єгерської бригади, підрозділу УДА та інших дружніх волонтерських організацій.

Особливість дронів від “Seraphym” у тому, що їхня кінцева ціна складає близько 9 000 гривень (майже вдвічі дешевше, ніж в інших виробників), але при цьому вони мають ряд переваг над ринковими аналогами. Команда “Галки” завітала в майстерню “Seraphym”, тож у цій статті розповідаємо, в чому секрет бюджетних і водночас якісних дронів.

Заснування

Головний ідейник майстерні — франківець Святослав Феденько. За освітою Свят політолог, завершив магістратуру з державного управління і встиг навіть попрацювати в Івано-Франківській ОДА. Потім зацікавився сферою IT, а невдовзі й повномасштабна війна почалася. Так тестувальник програмного забезпечення опинився на кухні з паяльником у руках:

“Спочатку я просто волонтерив, донатив. А у 2023 році, коли стало очевидно, яке велике значення дрони мають для розвідки й знищення ворожих цілей, я захотів навчитися їх робити. Замовив собі обладнання, компоненти й пробував збирати на кухні. Щось дізнався з інтернету, щось — від людей, які в цій темі давніше. Падав їм на вуха, випитував, приносив свої дрони й казав: “Скажи мені, що тут не добре?”. І так поступово з’явився досвід”, — ділиться спогадами Святослав Феденько.

Перші дрони Свят виготовляв за свій кошт, а згодом, як з’явилися запити від військових, всі деталі почали оплачувати волонтери:

“З кожним тижнем я брав більше й більше замовлень. Додому мені привозили компоненти на 20 дронів й квартира перетворилася на склад. Ящики були всюди, а оскільки це однокімнатна квартира, то я між всім цим жив, спав і їв”, — говорить Святослав Феденько.

Коли “кухонне” виробництво розвинулося настільки, що самостійно займатися купівлею деталей й збіркою FPV стало вже дуже складно, Свят усвідомив, що треба винаймати приміщення й створювати повноцінну майстерню. Він шукав команду, але вийшло так, що команда знайшла його сама.

Співорганізатор Богдан Гарюк пригадує, що вперше почув про хлопця, який робить на диво дешеві дрони з дуже хорошими відгуками військових, від товариша. Це якраз те, що було йому потрібно, адже в той період бригади масово давали запити саме на FPV.

Богдан працює в торговій компанії, котра має внутрішній фонд підтримки ЗСУ. За колективні кошти вони щомісяця купляють амуніцію, автівки, “мавіки”, а найчастіше — FPV-дрони. Тож інформація про те, що десь можна придбати якісні “пташки” ледь не вдвічі дешевше, не могла не привернути увагу.

На знайомство з “загадковим” Святославом Богдан вирушив із колегою Василем Шпіляревичем, а також запросив волонтерку 68-мої бригади Ірину Ружицьку. Сьогодні ця трійця разом зі Святом курує майстернею “Seraphym”, хоча перед зустріччю ніхто з них і близько не думав щось засновувати.

Співорганізатор Василь Шпіляревич зізнається, що спочатку до пропозиції запустити власне виробництво дронів поставився доволі скептично, мовляв, для чого вигадувати велосипед? Але, дивлячись на результати проєкту з теперішньої перспективи, він вдячний Всесвіту, що в той день все ж таки прислухався до аргументів:

“У мене логіка така була: продаються дрони — то давайте їх купимо. Який сенс щось виготовляти, коли вже є готове? А Святослав каже: “Дивись, на ринку середня вартість дрона — 20 000 гривень, а в майстерні ми могли б робити такий за 10 000 гривень”. Пояснив яким чином. І дійсно, це розумно. Я собі прикинув, що за ті самі гроші, на які ми раніше купляли 20 дронів, ми зможемо зробити 40 дронів. І одразу така прогресія в голові вималювалася: замість 50 буде 100, замість 100 — 200…”, — зазначає Шпіляревич.

Коштують лише компоненти

Майстерня “Seraphym” офіційно стартувала у лютому 2024 року. За пів року до ініціативи долучилися понад 20 волонтерів, які регулярно приходять на локацію збирати дрони. Цьому вони присвячують свій післяробочий час, а іноді, якщо “горять дедлайни”, — то йдуть сюди навіть у вихідні.

Чистий ентузіазм — це перший фактор зниження собівартості дронів, адже тут, на відміну від великих підприємств, немає жодної комерційної складової:

“Компанії платять зарплати й податки, а у нас ця додана вартість зникає, бо ми її покриваємо своїм волонтерським часом. Така була концепція майстерні від самого початку. Ну а виробничі витрати, на кшталт оренда приміщення, комуналки та інструментів, ми сплачуємо з власних коштів. Гроші на дрони йдуть конкретно на дрони. Тобто, собівартість наших FPV залежить тільки від ціни компонентів”, — пояснює Святослав Феденько.

Квести на AliExpress

Окрім “робочих” волонтерів, “Seraphym” також має чималу “групу підтримки” — це друзі співзасновників та команди, рідні військових і просто небайдужі донатери, які стабільно наповнюють бюджет на дрони.

Щомісяця організатори збирають 500 000 гривень. Така сума потрібна на придбання деталей для ± 60 дронів. Якщо рахувати грубо, то собівартість одного дрона виходить 8 333 гривень, та все залежить від курсу долара і того, наскільки успішно вдалося вручну “збити” ціну компонентів.

Менеджер із закупівель Василь Шпіляревич зазначає, що в Україні досі не виготовляють вітчизняні деталі до FPV-дронів, тож, як і всі виробники, майстерня “Seraphym” замовляє їх з Китаю.

“Скуповуємося ми на AliExpress. Всі посилки дуже серйозно перевіємо ще на етапі розпаковування й обов’язково знімаємо це на відео, бо деколи може трапитися брак або недопостачання буває. Але таке нечасто стається. Головне — обирати хороші, рейтингові магазини й читати відгуки, щоб мінімізувати будь-які ризики”, — каже Василь Шпіляревич.

За словами волонтерів, економний шопінг на AliExpresse — то є ціла наука. Вони використовують промокоди, збирають монетки в іграх, шукають “Супер пропозиції” та вичисляють дні, коли можливі великі розпродажі. Проте зазвичай товари з суттєвими знижками можна купити тільки уроздріб, тобто одна річ продається в одні руки. Ці обмеження вони обходять, залучаючи до купівлі родичів, друзів і навіть далеких знайомих:

“Продається компонент за 1 800 гривень, а раніше він коштував 2 800 гривень. 1000 гривень економії, але, щоб за такою ціною купити 60 компонентів, їх мають замовити 60 людей — кожен по одному. Ми всі замовляємо хоч з роботи, хоч з дрімоти. Друзів просимо. Отако відкриваєш телефонну книжку й набираєш однокласника, з яким роки не бачився. Спочатку люди думали, що це якась страхувальна компанія чи шахраї, а ми такі: “Ні, скидаємо тобі гроші, просто замов цю штуку, будь ласка”. Зараз вже знають, за чим дзвонимо”, — каже волонтер Василь Шиптур.

Систему зі спільними закупівлями на AliExpress вдалося налагодити так, що деталі до дронів майстрам очікувати не доводиться. Аби не підганяти донатерів, Василь Шпіляревич створив на своє ім’я дві кредитні картки. Як тільки з’являється вигідна можливість, він оплачує замовлення з цих резервних грошей, а після розбиття банки — гасить кредит.

“Немає такого, щоб ми сиділи й чекали, коли до нас приїдуть рами. Тепер, поки один набір компонентів у роботі, наступний — вже в дорозі”, — зазначає співорганізатор Василь Шпіляревич.

Індивідуальний підхід

Окрім змоги виготовляти удвічі більше дронів за ту ж вартість, майстерня “Seraphym” має ще одну перевагу над сертифікованими виробниками — це гнучкість до прохань військових. Підприємства не мають права відхилятися від затверджених Міністерством оборони тактично-технічних характеристик, а в “крафтовій” майстерні волонтери вільні укомплектувати й прошити дрон саме так, як потрібно пілотам на конкретних напрямках:

“Хлопці дзвонять, кажуть: “Замовте нам такий-то відеопередавач” і ми замовляємо. Є ситуації, коли треба ширший діапазон каналів, ніж звичайний: не 48, а 72. Або треба понижені канали, це називається Low Band. Інакше, через те, що стоять багато суміжних підрозділів і всі літають на одному каналі, неможливо буде працювати. Також, залежно від того, який там комплекс РЕБ, може знадобитися інша частота, щоб його обійти. А деколи військові мають свої “заготовки” прошивок і просять зробити саме її, бо апаратура налаштована конкретно на таку прошивку”, — розповідає Святослав Феденько.

Волонтерка 68-мої окремої єгерської бригади і співзасновниця “Seraphym” Ірина Лужицька зазначає, що бригада для неї, як сім’я, тому хочеться постачати їм лише найкраще. До відкриття майстерні, каже Ірина, вона також не купляла “кота у мішку”, але тепер у якості дронів впевнена на всі 100%:

“У нас є прямий зв’язок з пілотами, з конструкторами та інженерами тих бригад, яких ми забезпечуємо дронами. Якщо вони хочуть такий стек і такий відеопередавач — ми прислуховуємося, бо саме для них це все існує. Я вважаю, що таких майстерень як наша, мають бути тисячі. Тисячі й тисячі дронів мають з тилу їхати на фронт. І це не якась там благодійна справа, це — обов’язок кожного, хто не тримає автомат у руках”, — говорить Ірина Ружицька.

Тестування важливе

Жоден дрон від майстерні “Seraphym” не потрапить на передову, доки не політає з вагою. Якраз завдяки польовим випробуванням стає зрозуміло, що потрібно доробити чи переробити повністю.

За словами Святослава, тестування — це найвідповідальніший етап виробництва, адже помилка тут може мати фатальні наслідки:

“Якщо дрон неправильно злетить уже з вибухівкою, він може впасти й розірватися в пілота під ногами. Постраждає і він, і ті, хто поруч… Тестування дійсно сповільнює процес і вимагає більше зусиль, та моя позиція така: краще зробити це повільніше, але нехай дрони будуть хороші. Якщо ви відпрвляєте на передову не протестовані дрони, думаючи, що хлопці там розберуться — не робіть так. Вони не мають часу в бліндажах щось паяти. Їм треба те, що вже літає”, — зауважує Святослав Феденько.

Під час воєнного стану цивільні польоти дронами в Україні забороненні, тому перед кожним польовим випробуанням тестуальники пишуть офіційні запити СБУ і Службі управління польотами. Вказують точне місце, годину і максимальну висоту, якої сягатиме дрон. Така звітність необхідна для уникнення зіткнення з винищувачами, заглушення літаків, випадкового спрацювання ППО, а також, щоб стратегічні об’єкти не потрапляли в кадр.

“Ми запаковуємо машину дронами, батарейками і виїжджаємо в поле. Обов’язково маємо імітацію боєприпасу. Це може бути хоч півторалітрова пляшка води. Головне — переконатися, що він тримає вагу в повітрі. Перші тести — це стрес-тести, тобто дрону дається максимальна нагрузка, максимальна швидкість при вітрі й при сонці. Якщо згорить — ми перепаюємо, а якщо все добре — відправляємо на передову. Протестовані дрони завжди трохи брудні, але це не критично. Можна навіть сказати, що бруд — то добрий знак, бо це свідчить, що дрон випробуваний”, — каже Святослав Феденько.