Не міг стояти з осторонь: як 22-річний скрипаль з Бурштина став розвідником

Автор: Жанна Головенко

09 Жов, 2023 13:43

Поділитись публікацією
Не міг стояти з осторонь: як 22-річний скрипаль з Бурштина став розвідником

22-річний Валентин родом з Бурштина, Івано-Франківської області. У цивільному житті він був скрипалем, але після початку повномасштабної війни добровільно поміняв смичок на дрон. 

Про це пише Галка з посиланням на 102 окрему бригаду Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини.

“Ми іноді застосовуємо FPV дрони, але в основному працюємо Мавіками. Справа в тому, що ми, крім безпосереднього ураження противника, виконуємо багато інших завдань – це спостереження, розвідка, наведення та коригування артилерії, супровід груп – це все можливо тільки за допомогою таких дронів, як Мавік. У нас дуже різноманітна робота, цим вона мені і подобається, щодня щось різне», – каже Валентин, боєць підрозділу аеророзвідки 75 батальйону.

У грудні 2022 року хлопець пройшов курс підготовки від Армії дронів:

«Я прийшов до лав збройних сил України, бо не міг стояти осторонь. Хочу, щоб швидше війна скінчилась, хочу зробити свій вклад, адже історія пишеться на наших очах. Коли прийшов у військкомат, мені сказали підписати контракт – я підписав в січні на 3 роки. На вишколі спочатку мені дали позивний «Cкрипаль», але потім сказали, що то звучить якось банально, і придумали інший – «Cмичок». Тут зі мною служить багато друзів, знайомих – ми всі з одного району, знайомі один з одним, або хоча б бачили або чули».

Боєць розповідає про особливості роботи:
 
«Якщо раніше можна було спокійно залітати безпілотниками до них (на ворожі позиції), проблем не було із зв’язком, то тепер ситуація змінилась – вони почали завозити засоби РЕБ, які глушать сигнали. Бувало, що 15 хвилин наосліп літаєш дроном, а коли з’являється зображення – ти біля своїх позицій крутишся. Іноді суміжні підрозділи вражають їх засоби РЕБ».
 
Валентин каже, що за пів року втратив лише один дрон:
 
“Це було вночі, він просто завис і все, втрачено. Ми приблизно знаємо місце, де він лежить – десь за 200 м від ворожих позицій. Найвдаліше моє бойове чергування – коли ми засікли ворожу гармату. Ми в неї влучили, ввечері вони приїхали, щоб відтягнути її – ми влучили ще й у них. А це – подарунок для них, – боєць показує гранату, яку вони скидають Мавіками на ворога. – Ми скидаємо зранку – щоб вони вставали з сонечком, а не спали».
 
«Якою повинна бути наша майбутня армія? – розмірковує на завершення «Смичок» – Перш за все, високотехнологічна, з сучасними зразками озброєння. Тоді і людей не треба багато. Не варто, на мою думку, насильно брати людей, потрібно зробити так щоб служба була престижною – тоді відбою не буде від охочих служити».