Цьогоріч у листопаді минає два роки, як Руслан Марцінків став міським головою. В інтерв’ю «Галці» він розповів про виконані передвиборчі обіцянки, чи не жаліє про кадрові рішення й про те, чи у місті посилюють відповідальність за використання цінного ресурсу – землі.
Читайте також: “Не дуже вдячна сфера”: Марцінків про пошуки керівника “Комфортного дому”
Також говорили про затримку з’єднання Північного та Південного бульварів, будівництво мосту на Пасічну, роботу архбудконтролю, генплан міста й медичну реформу. Очільник Івано-Франківська сказав, як ставиться до критики опонентів та чому варто подорожувати.
– Ви на посаді міського голови два роки. І за рейтингом мерів аналітичного порталу «Слово і діло» посідаєте сьоме місце за відповідальністю, зроблено лише 20% обіцяного. Слідкуєте за виконанням своєї передвиборчої програми?
– Думаю, що виконали 80% того, що обіцяли. 20% речей досить глобального характеру, наприклад, міст, транспорт, які є дуже важливими, але потребують більше часу для реалізації. Ми обіцяли конкретні речі. Наприклад, ремонтувати близько 60 дворів у рік. Ми це виконуємо. Обіцяли збудувати три нові дитячі садочки і цьогоріч чотири ввели в експлуатацію. Активно реалізовуємо програми утеплення та енергозбереження. Нещодавно запрацювала котельня на біопаливі, яка обслуговує цілий мікрорайон Пасічна. Діє програма «Теплий дім», у її рамках близько 300 під’їздів сьогодні мають нові вікна та двері, а 14 будинків мають утеплені стіни. Ми не забуваємо про енергозбереження у закладах охорони здоров’я та освіти. Цьогоріч вперше за багато років на різні енергоефективні програми в освіті акумулювали 16 мільйонів гривень. Це, як правило, встановлення індивідуальних теплових пунктів, заміна мереж теплопостачання, заміна вікон. Я не кажу, що всі проблеми вирішені, але все таки великий акцент робимо на енергозбереження в комунальній сфері.
Скажу й про благоустрій міста. Це сквери, парки, тротуари, зони для відпочинку. Нещодавно відкрили громадський простір на Галицькій-Василіянок, новий спортивний майданчик в оновленому парку Шевченка. Достатньо амбітним є план реконструкції озера та парку, що потребує великих зусиль.
Незважаючи на велику критику у транспортній сфері, нам вдалося за короткий час купити 18 тролейбусів із Зальцбурга і вони зараз працюють на ринку комунальних послуг. До кінця листопада маємо оголосити тендер на закупівлю ще 35 тролейбусів, а також будівництво нової лінії. Це також залежить від наших європейських партнерів.
Не забуваємо про збереження архітектурних пам’яток. Тільки зараз розпочали роботи на пам’ятках на вулиці Шевченка та Леся Курбаса. Освітлюємо будинки. На День Незалежності освітили Катедру, а до різдвяних свят освітимо нашу «голубу» церкву, згодоммедуніверситет. Почали реконструкцію центральної частини міста, зокрема перетворення площі Міцкевича та Лесі Українки на пішохідну зону. Надіємося, до Дня міста її відкриємо. Запланували на вулиці Незалежності фонтан.
Є хороші речі, які ми розпочали, щоб туристи бачили. Відбуваються цікаві заходи та фестивалі – це й «Карпатський простір», концерт до Дня Незалежності, а згодом буде “Коляда на Майзлях”. Разом з нами на Вічевому майдані колядуватиме Пікардійська терція з колективами з Польщі, Литви. Не у кожному місті це буде, тож це цікаво для гостей і місцевих мешканців. Намагаємось, щоб місто було привабливе та красиве. Того року була ялинка, а тепер на Незалежності буде новорічна ілюмінація.
Обіцяли сприяти інвестиціям та створенню робочих місць. Тут є позитивна тенденція. Є й розвиток «Карпат», домовленість з TycoElectronics про другу чергу заводу, є позитивна динаміка розвитку місцевого товаровиробника. Відбуваються бізнес-зустрічі.
Багато зусиль докладаємо для розвитку спорту, зокрема для футбольної команди «Прикарпаття», яка показує хороші результати та претендує на 1 лігу. Підтримуємо волейбольну та баскетбольну жіночі команди, підтримуємо дитячий спорт, де багато команд має хороші здобутки. Вважаю, що спорт не обділений у місті.
Запровадили Бюджет участі, тобто програму, де люди можуть самі голосувати за проекти. Цьогоріч вже 8 тисяч франківців проголосували. Діє програма розвитку місцевого самоврядування, підтримуємо ініціативні громади через ОСББ та будинкові комітети.
– З огляду на два роки роботи, чи визнаєте ви кадрові помилки? Наскільки іншою була би ваша команда? І наскільки виправдали себе запрошені з інших міст керівники-однопартійці?
– ВО«Свобода» – це велика родина. Я мав досвід роботи на Чернігівщині,досвід народного депутата України і це дало мені можливість більш широко дивитися на світ і розуміти те, що Франківськ є у системі взаємостосунків України. Тому допомога свободівців з інших міст є важливою, бо направду відчувається великий брак кадрів, брак ресурсів.
На мою думку, ці кадрові рішення виправдані. Якщо взяти мого заступника Олексія Петровича Кайду, позитивом є те, що він, коли значна частина у міській раді є представники забудовників, є незалежним, не є вкоріненим у нашу систему якимось стосунками, тому може сказати «ні». Щодо начальника освіти Ігоря Смаля, то тут є негативна та позитивна сторони. Позитивним є його інтелігентність, постійний пошук компромісу, а негативна… Освіта це достатньо складна сфера, достатньо консервативна, важко впроваджувати зміни. Школи почувають себе досить автономно, тому важко спілкуватися і впроваджувати нове. Але саме Ігор Смаль добрий у таких процесах, коли йде зміна, реформування системи освіти в Україні.
– Наскільки ефективно, на ваш погляд, використовується наявний фінансовий ресурс? Адже наочним є стрімке зростання дохідної частини бюджету…
– На мою думку, помилки є, але не помиляється той, хто нічого не робить. А коли щось робиться, то є й критика. На мою думку, правильним рішенням є запровадження системи «Прозорро». Це дозволило збільшити конкуренцію, залучити підприємців. Сьогодні відчувається брак тих кадрів, хто готовий працювати з бюджетом. У цьому випадку треба пройти сотні перевірок, які проводяться правоохоронними органами. Також є брак робітників, які виїжджають у Польщу, Чехію. Як приклад, історія про скверик на Галицькій, який робився півроку. За цей час три бригади їхали до Польщі,аж четверта бригада доробила цей сквер. Це показовий приклад того, що відбувається. На 600 об’єктах, які в роботі протягом року були або є, працювала велика кількість людей. Це складна система.
Наше завдання – за невеликі кошти, дотримуючи якість, зробити роботи у всіх мікрорайонах нашого міста. Ми здебільшого дотримуємося цієї стратегії. Франківцям видно, що місто змінюється, можливо не так, як би того хотілося з різних причин, але ми рухаємося вперед.
Щодо бюджету на наступний рік, то ситуація буде складнішою. Ряд видатків покладаються на місцеві органи влади. Очікуємо, що держава хоче всі пільги скинути на місто, професійно-технічну освіту утримувати. І це є негативом.
– Один з базових капіталів територіальної громади – її земля. Чимала її частина досі ніяк не оформлена і по суті перебуває в безкоштовному, часто комерційному використанні. Що робиться і що планується мерією для підвищення відповідальності використання цього ресурсу?
– У нас є відділ, який очолює Наталія Голодюк. Вона дуже активно працює, щоб землекористувачі оформили оренду землі.
Тільки за останні 2 роки ми маємо 49 угод відшкодування збитків за землю, а ще 64 у судах. Ми доказуємо, що є збиток. Велика кількість ділянок була знайдена і виставлена на аукціон. Хочу нагадати, що тільки за два роки ми продали 19 земельних ділянок, а 10,5 мільйонів гривень залучили до міського бюджету.
Ділянки не дуже великі, але все таки механізм реалізовувати вільну землю через аукціон є правильним. Ви розумієте, що є й інші звернення, наприклад, від асоціації учасників АТО щодо землі, яку ми виділяємо під будівництво соціального житла, є звернення індивідуальні від родин загиблих. Ми мусимо й це враховувати.
– Не секрет, що франківські забудовники є чи не найпотужнішим бізнес-лобі. При цьому значна їх частина є спонсорами чи учасниками політичної більшості міськради. Як гадаєте, Вам вдається тримати баланс між їх інтересами та інтересами громади?
– Це дійсно один із найбільших викликів для мене як міського голови.
Можливо, це будівельне лобі не було б таким сильним, якби люди не обирали їх до міської ради. Коли понад половину міської ради є представниками тих чи інших будівельник компаній, важко домовлятися про підтримку бюджету та певних програм.
У них єдиний інтерес – будувати. У нас вимога одна – мови не може бути про те, щоб забудувати сквери та парки, дитячі зони. Тут ми категоричні. Друге – якщо будується або змінюється якийсь мікрорайон, то має бути соціальна інфраструктура, дитячий садок і у перспективі школа. Хороший приклад маємо із «Ярковицею», яка два садочки здала місту – у Крихівцях та на Пасічній. Намагаємося у цьому напрямку працювати і враховувати думку громади. Якщо є конфлікти, то поки люди нотаріально не завірили згоди по вулиці Незалежності, щоб там був будинок, то ми дозвіл на детальний план території не давали. Звісно, якби місто було окремою планетою, не було судів, правоохоронних органів, Київського архбудконтролю, то б трошки б по іншому все було. Буває, що ми дозволів не давали, а у них дозволи за 2009, 2011 роки. У мене є підозра, що заднім числом це оформляється, щоб не йти до міста – знають, що не погодять. Або є самобуди, які ніхто не дозволяє, але вони виростають. Механізми впливу достатньо складні та обмежені.
Надіюся, що у січні буде прийнятий важливий історико-архітектурний опорний план. Вперше за багато років ми будемо мати документ й візьмемо всі пам’ятки архітектури під особистий контроль, щоб без погодження культурної спадщини не проводили ніякі роботи, у тому числі замінювати вікна. Й новий генеральний план має передбачити перспективу розвитку міста.
– Наскільки успішно міська влада і її голова вийшли з будівельних скандалів по Макогона?
– Ми знайшли максимальний варіант, компроміс. Перша лінія – це буде дитячий садок від помешкань. Я вважаю, що тут більше політики, чиїхось інтересів, ніж будівельного скандалу. Це фактично занедбана промислова зона. Всі прекрасно розуміють, що там або відновлювати виробництво, що нереально відновити майже у центрі міста. Соціальні речі ми передбачили. Так, є кілька незадоволених, але у таких речах важко знайти компроміс. Тут максимально прозоро відбулись всі процедури. Всім піде у плюс, якщо там буде дитячий садок, спортивна зона, інфраструктура. Хочу нагадати, що у цьому районі навіть не всі каналізацію мають. Тому це позитивно вплине на розвиток мікрорайону.
– Чи задоволені ви роботою міського Архбудконтролю? Що змінилося в частині відповідальності підприємців з передачею відповідних повноважень на рівень міста?
– Направду не все так гарно виглядає. На папері повноваження передали, але номер, який вказуємо у декларації, присвоює Київ. Він залишив за собою певні застереження і може впливати на прийняття рішення. Тип паче місцевий держархбудконтроль собі дозволяв скасовувати містобудівні умови, які надавали.
Для прозорості вирішили містобудівні умови надавати рішенням виконкому. Це практика інших міст, яку ми перейняли. Архітектурна галузь має багато спокус і мене турбує ця зона. У тому самому держархбудконтролі вже два рази змінювався керівник і зараз є виконувач обов’язків. В архітектурі призначили іншого директора департаменту, ним став Орест Кошик, також звільнений начальник земельного управління. Ми пробуємо знайти таких людей, які готові працювати повністю для громади. Це важко у таких сферах. Має бути порядок, простота у взаємостосунках. Люди мають отримувати відмову чи погодження з чіткими підставами.
Насправді, важко працювати, бо сильне будівельне лобі, сильний тиск правоохоронних органів, система не досконала. Сам міський архбудконтроль має великі обмеження, бо над ним є обласний держархбудконтроль, київський, які можуть відміняти рішення.
– Як справи з новим генпланом міста?
– Зараз працює робоча група по кожному мікрорайону. До вересня ми приймали пропозиції, яких було 138. Деякі враховуємо, деякі – ні. Потім ми передамо його у розробку київському підприємству, а потім відбудуться громадські слухання у всіх мікрорайонах міста і хочемо провести місцевий референдум, щодо схвалення нового генплану. Наступний етап – сесія міської ради.
– Верховна Рада проголосувала за старт масштабної медичної реформи. Окремі міста з огляду на нову систему фінансування вже почали підсилювати власні медичні заклади, аби привабити пацієнтів лікуватись саме в місцевих клініках. Що в цій частині планує Івано-Франківськ? Як взагалі ви оцінюєте майбутні зміни системи охорони здоров’я?
– Це вимога часу. Люди матимуть право вибору і підуть туди, де є добрі лікарі, добре обладнання і добрі умови. Центральна міська лікарня все таки у нас у гарному стані.Ми завершуємо ряд ремонтних робіт і це великий позитив. Важливо, що почали ремонтувати інші заклади, лікарню на Матейки, дитячу лікарню. Хочемо зробити пологовий будинок. Ми на наступний рік вкладемо у це великі кошти.
Медицина зараз найпроблемніша зона у розвитку міста в Івано-Франківську. Нещодавно було міжнародне опитування, то у Франківську найбільшу тривогу висловили за медицину. Це зрозуміло, бо це питання здоров’я, це стосується кожного. Я з великим страхом дивлюся на реформи, щоб це не перетворилося на корупційну складову. Створення ще одного державного органу, який буде розподіляти кошти, ні до чого доброго не призводила у нашій країні така централізація. У сфері охорони здоров’я ми можемо говорити про централізацію відносин, бо треба буде реєструвати ті договори, чи не буде треба їздити до Києва керівнику домовлятися про квоти.
Ми одними з перших міст запровадили електронну чергу у клінічних закладах, оновлюємо обладнання, купили мамограф у 5 поліклініку, рентгенапарат у 4-ту поліклініку, долучилися і придбали МРТ у обласну дитячу лікарню, щоб якість послуг зростала.
– Наразі наймасштабнішим з ініційованих Вами проектів є будівництво Галицького мосту. Попри численні обіцянки та навіть закладку пам’ятного знаку, до діла досі не дійшло. Коли все ж пасічнянцям очікувати початку, а головне?
– Були затримки через перевірки у тому числі. Навіть були обшуки у нашого начальника управління капітального будівництва після оголошення переможця. Була затримка від держархбудконтролю київського про надання дозволу на будівництво. Нам не давали дозвіл й на перевезення техніки, погоджували 2 тижні. Це спричинило відтермінування робіт, хоча підприємство вже почало роботи.
Дивлюся на це з перспективою, хоча зустрічалися із диверсією, коли отримували дозволи. Це свідчить про те, що є сили, які не хочуть, щоб міст збудували за короткий час.
– Цікавить доля кількох інших ремонтних проектів, котрі «забуксували» – з’єднання двох бульварів, ремонт вулиці Мазепи і території навколо озера – чому роботи там фактично не ведуться? Що з вулицями Мазепи, Польовою, Вовчинецькою, з’єднанням Бульварів?
– Щодо Бульварів у нас є спір. Там знаходяться два орендарі. Там є МАФ, який має свідоцтво на право власності і хоче 2,5 мільйонів гривень від міської ради. Ми не погодилися, бо ціна занадто велика. Ми замовили незалежну оцінку у суді, зараз судимось. Частину дороги підготували для асфальтування. Спілкувався із людьми, які працюють на ринку, і вони готові посунутися у сторони. Орендарі погодилися отримати оренду землі по боках. Дають можливість провести дорогу, і так ми знаходимо компроміс. Також є ще одна хата, з якою ми судимося. Прийняли рішення цього року все таки Північний Бульвар з’єднати з Тичини та дати проїзд, а з наступного року будемо пробивати цю вулицю. На жаль, не все так, як нам хотілося, люди хочуть досить велику компенсацію за ту дорогу, ми не завжди маємо законні підставити виділити ці гроші. Має бути експертна оцінка, щоб не було проблем із правоохоронними органами. Але підготовчу роботу достатньо велику провели.
На Мазепи основною проблемою є мережі. Не було сенсу повністю перекривати вулицю і витрачати на роботи кошти міського бюджету. Там є ряд будов, тому ми домовилися, мережі води, каналізації вони роблять за власний кошт, тому затягнулася робота. На наступний рік плануємо роботи завершити. Ми змогли зробити тротуари та другий шар асфальтного покриття біля «Сільпо». Треба внести зміни у проект та історичну частину зробити з базальтової бруківки, яку ми використали на Тринітарській.
Роботу біля міського озера затримали, бо почали робити роботи й побачили несучасне освітлення. Зробимо доріжку для бігунів, зробимо благоустрій, а освітлення буде старе? Тож ми вирішили його замінити, а затягнувся тендер.
Велике питання що робити із зоною, де стоїть сцена. Вона має бути красива. Це великий об’єм робіт і ми маємо встигнути його зробити до Дня Незалежності. Є й різні процедури, перевірки. Хочу звернутися до франківців, щоб набрались терпіння і в кінці цієї роботи всі будуть задоволені. Навіть помилки, які були, я особисто заставляв переробляти. Має бути максимально якісно і щоб люди могли відпочивати. У кожній роботі є незручності. Хто малював підлогу у себе вдома, знає, що ще 2 тижні не вивітрюється запах, але все одно ремонти роблять. Ця незручність має привести до благоустрою, до зручності.
Маємо й проблемну вулицю Вовчинецьку. Плануємо до Дучимінської вулиці зробити, а потім доасфальтувати до Героїв УПА. Але її треба робити, бо люди звертаються. Паралельно будемо робити й бічні вулиці.
Щодо вулиці Польової, то провели тендер, переміг ПБС, надали 600 тисяч гривень допомоги обласному бюджету з надією, що до кінця року вулиця була зроблена.
– Франківську безкоштовно передали Палац Потоцьких. Досі не зрозуміло, що за нього отримав кінцевий екс-власник — Олег Бахматюк? До речі, на останній сесії ви сказали, що мали з ним зустріч. Про що говорили, чи можливі якісь спільні проекти? Яка доля палацу і в яку «копійку» влетить його реконструкція чи відбудова громаді?
– Можливо він готовий якість мистецькі проекти підтримати, але сама домовленість є, що він передає Палац місту. Документи вже оформили. Це означає, що нам треба глибоко дослідити, обговорити концепцію розвитку території. Для цього треба багато часу, щоб врахувати всі пропозиції.
Важливо, що балачки завершилися позитивно. Я вважаю це своїм здобутком. До мене цього ніхто не зробив, а я знайшов аргументи.
Зараз це має бути відкритий простір, навесні посадити сад, зробити сцену, де відбуватимуться концерти, вистави та проходитимуть виставки. Можливо поляки долучаться. Добре, що його передали місту, бо Палац має працювати на громаду, а не служити для приватного інтересу.
– У липні ви публічно говорили, що може місту варто й аеропорт забрати. Передумали?
– Ми звернулися до обласної ради. Ми бачили гарні проекти, але ми їх бачимо понад 10 років. Аеропорт у занедбаному стані, м’яко кажучи. Літаки, якщо літають, то тільки фірми МАУ, жодних лоукостів. Турецькі авіалінії витіснили з перельотів, хоча політали приблизно двох місяців. А аеропорт для міста – це дуже важливе. Це залучення інвестора, залучення туристів. Коли аеропорт не працює належним чином, ціни завищені. Чому лоукост до Іспанії може довезти за 60-100 євро, а нам, щоб летіти до Києва, треба 3 тисячі гривень. Питань багато. Місто готове взяти кредит у банку реконструкції та розвитку, відремонтувати, запросити всіх перевізників. Чомусь Львівський аеропорт у комунальній власності, але не ставлять питання, чому він не працює.
– Франківці часто нарікають на якість громадських перевезень. Як мерія вирішує цю проблему? Питання електронного квитка ще стоїть на порядку денному?
– Найважливіша проблема –розвиток комунального перевізника. Чим більшою буде мережа «Електроавтотрансу», а це не тільки тролейбуси, а й автобуси, то питання буде підніматися. На транспортному ринку є компроміс, але він потребує максимального втручання і залучення великих коштів. Якщо нам вдасться залучити кошти європейські, то це дозволить збільшити частку комунального транспорту. Хочемо збудувати лінії по Січових Стрільцях, до аеропорту, БАМу, то це дозволить збільшити кількість перевезень у тролейбусах. Ми хочемо закупити автобуси. Ми зразу не витіснимо приватників, бо зараз 350 маршруток працює в Івано-Франківську і в один момент стільки купити не вистачить бюджету.
Відбувся тендер на закупівлю нових автобусів на маршрут №27, який буде використовувати комунальне підприємство «Електроавтотранс», запустимо нові автобуси. Це буде великий позитив і свідчення, що ми розвиваємось. Все у порівнянні. Що було 6-7 років тому? Зараз видно крок вперед. Закупили 18 тролейбусів.
Є напрацювання щодо електронного квитка з Ощадбанком. З 1 січня хочемо запровадити пілотний проект на одному тролейбусному маршруті. Ми виходимо з того, що місто не таке багате, щоб витрачати величезні кошти на електронний квиток. Ми шукаємо варіанти, щоб було мінімально витрат.
З ПриватБанком запровадили прототип, коли через програмку можна купити квиток, а електронних карток має бути 60 тисяч. До цього прив’яжемо «картку іванофранківця» – соціальний проект, який допоможе максимально допомагати пільговим категоріям.
– Напевно, немає такого міського голови, діяльність якого б зовсім не критикували. А як ви ставитесь до зауважень, особливо опозиції? Чи були випадки, коли позитивно реагували на позиції укропівців?
– Конструктивну критику я завжди приймаю. Конструктивна критика – це позитив, бо дозволяє щось змінити і зробити. Якщо критика не підтверджена якимись фактами, то ставлюсь до цього негативно.
Занадто багато бруду буває в опонентів. Не треба переходити межу. Критику політичних сил я сприймаю, часто поправляємо рішення. У тому числі й у Фейсбуці, якщо є звернення, підтримуємо хороші ідеї.
– Знаємо, у вас насичений графік роботи, але ви знаходите час із дружиною відвідувати цікаві, історичні місця, про що у соцмережах звітуєте. Куди радите поїхати франківцям?
– Люблю гори, люблю подорожувати Україною. От поїхали дивитися на печери на Тернопільщині.Хто не знає, у нас одні з найбільших печер у світі. Люблю Горгани – це дикі гори, а не бетонні, як у Буковелі. Люблю на замки дивитися, відвідувати історичні місця. У мене немає часу на довгий відпочинок, тому я, наприклад, у суботи зранку виїхав, а ввечері повернувся. Тому подорожуйте.
– Які плани на наступний рік?
– Медицина, будівництво моста, продовження добрих справ.
ФОТО ТИЖНЯ
