Не занепадати духом: як протезування у Франківську змінює людей з ампутаціями (ФОТО)

Теми: Франківські новини
Не занепадати духом: як протезування у Франківську змінює людей з ампутаціями (ФОТО)

авторка: Марта ПЕТРІВ

Повномасштабна війна в Україні кардинально змінила не лише медичну систему, а й підхід до реабілітації людей після важких травм. Протезування перестало бути вузькою технічною процедурою. Сьогодні це складний, багаторівневий процес повернення людини до активного життя, роботи та соціальної залученості.

Зростання кількості ампутацій в українців через бойові дії змусило систему швидко адаптуватися: розширилися можливості, з’явилися нові технології, а головне — сформувався комплексний підхід, де протезування тісно пов’язане з фізичною та психологічною реабілітацією.

Протезно-ортопедичне підприємство «Мовадо» працює саме в цій сфері. Тут пацієнти отримують безкоштовне протезування в межах державної програми, а також повний супровід на всіх етапах — від першого звернення до повної адаптації у повсякденному житті. 

Регіональна представниця компанії в Івано-Франківську Оксана Ганущак працює у сфері протезування з 2010 року. За цей час вона пройшла шлях від адміністративної роботи до керівних процесів і стала свідком того, як поступово змінювалася вся галузь.

Її перші роки роботи були пов’язані з протезними цехами та обслуговуванням цивільних пацієнтів. Тоді протезування в Україні було більш локальне та обмежене. Однак із часом система почала розширюватися, а з 2014 року додалася нова категорія пацієнтів — ветерани бойових дій. Повномасштабне вторгнення у 2022 році стало точкою, після якої обсяги роботи зросли в рази.

Оксана згадує свій шлях:

«Свій шлях у протезуванні я почала ще у 2010 році, коли прийшла працювати на Львівський завод протезування. У 2022 році почалася нова ера протезування, адже ми значно більше почали працювати саме з ветеранами».

Це вимагало швидкої адаптації не лише виробництва, а й підходів до пацієнтів. Адже кожен випадок став складним поєднанням фізичної травми, психологічного стану та потреби повернути людину до активного життя.

Шлях пацієнта: від поранення до перших кроків

Процес протезування починається задовго до того, як людина отримує сам протез. Перший етап — це медична допомога на фронті або в лікарні: стабілізація стану, зупинка кровотечі, евакуація, хірургічні втручання. Часто це не одна операція, а кілька складних етапів лікування.

Після цього починається тривалий період загоєння. У деяких випадках необхідні повторні операції або корекції — реампутації, щоб сформувати правильну культю, яка зможе витримувати навантаження протеза.

Однак фізичне відновлення — це лише частина шляху. Не менш складною є психологічна адаптація. Людина має прийняти зміни у власному тілі та навчитися жити в нових умовах. Саме цей етап часто стає найтривалішим і найважчим.

Лише після цього пацієнт переходить до протезування. Спочатку виготовляється тренувальний протез, який дозволяє організму поступово звикнути до навантаження. Людина вчиться стояти, тримати рівновагу, робити перші кроки. І саме в цей момент починається справжній процес повернення до руху.

Тривалість цього етапу може варіюватися від кількох тижнів до кількох місяців. Усе залежить від складності травми та індивідуальних особливостей організму.

Досвід ветерана: прийняття і повернення до життя

Ветеран Зіновій Надольський пройшов тривалий і непростий шлях реабілітації після поранення. Його досвід є прикладом поступового прийняття нової реальності, адаптації до протеза і повернення до повсякденного життя.

Перший досвід протезування для нього був складним як фізично, так і психологічно. Перший протез встановили у Києві, однак він спершу виявився не надто комфортним у використанні.

«Перший протез був важким і сильно натирав ногу. Другий, постійний варіант виявився значно зручнішим».

Процес звикання залежав від багатьох факторів, зокрема від характеру травми. У випадку Зіновія важливу роль відіграло те, що вдалося зберегти колінний суглоб, і це значно полегшило адаптацію до ходьби.

Водночас головним викликом залишалося правильне підлаштування протеза:

«Головною проблемою було підігнати протез так, щоб він не натирав».

Навіть після завершення основного етапу реабілітації певний дискомфорт може залишатися. За словами ветерана, це пов’язано з природними фізіологічними процесами:

«Загалом усе комфортно, але в спеку або при вживанні великої кількості рідини культя набрякає, і це іноді створює мені певні незручності».

Одним із найважчих етапів стало не саме протезування, а тривалий період лікування та очікування. Після кількох операцій організму потрібен час на відновлення, і цей процес може затягуватися.

«Після трьох операцій рана заживала довго. Я перебував у Києві три місяці».

Попри всі труднощі, Зіновію вдалося повернутися до звичного ритму життя. Сьогодні він працює, веде активний побут і знаходить час для відпочинку.

«Знайшов роботу без проблем і працюю. У вільний час люблю ходити на риболовлю».

Він також намагався повернутися до спорту, зокрема пробував себе в ампфутболі. Ампфутбол — це футбол для людей з ампутаціями, де гравці пересуваються на милицях без використання протеза. Однак через особливості травми виникли труднощі з використанням допоміжних засобів.

«Пробував грати в ампфутбол, але виникли труднощі з ліктьовими милицями — їх трішки важко втримувати».

Головне, що він хоче донести іншим ветеранам, які лише розпочинають цей шлях, — важливість внутрішньої стійкості.

«Не занепадати духом. Найголовніше те, що ви залишилися живі. До всього іншого можна адаптуватися. З протезом можна жити повноцінно».

Цей досвід показує, що шлях до відновлення не є швидким чи простим, але він можливий — крок за кроком, через адаптацію, підтримку і власну наполегливість.

Чому протезування — це постійна адаптація

Однією з ключових особливостей сучасного протезування є його динамічність. Це не разова процедура, а постійний процес налаштування та корекції.

Після початку ходьби культя починає змінюватися: зменшується її об’єм, змінюється форма, адаптується м’язова структура. Через це протез, який ідеально підходив на початку, через кілька тижнів може потребувати корекції. Саме тому пацієнти регулярно повертаються на огляди — інколи щотижня. Тренувальні протези виготовляються таким чином, щоб їх можна було коригувати у процесі використання.

Це дозволяє людині не лише фізично адаптуватися, а й психологічно зрозуміти свої потреби: який рівень активності їй потрібен, чи планує вона займатися спортом, чи вести більш спокійний спосіб життя. Усе це впливає на формування постійного протеза.

Технологічна сторона: як працює сучасний протез

Протезист Роман Прінь пояснює, що найчастіше складність адаптації пов’язана не стільки з самою вагою конструкції, скільки з тим, як протез взаємодіє з тілом людини. Саме якість посадки та індивідуальне налаштування визначають, наскільки швидко пацієнт починає сприймати протез як частину власного тіла.

Сучасний протез ноги в середньому важить 4–5 кілограмів, однак це навантаження розподіляється по-іншому, ніж у природній кінцівці. Якщо гільза підігнана правильно, тиск рівномірно розподіляється, і людина поступово перестає концентруватися на самому факті наявності протеза.

«Найважливіше — це не вага протеза, а те, як він контактує з культею. Якщо посадка правильна, людина через деякий час просто перестає його відчувати як сторонній предмет», — пояснює Роман Прінь.

Важливим фактором є і фізіологічні зміни після ампутації. Організм продовжує поступово перебудовуватись: м’язи поступово адаптовуються, об’єм культі зменшується, змінюється форма тканин. Це означає, що навіть ідеально виготовлений протез потребує регулярного коригування.

У таких випадках використовуються адаптаційні вкладки, додаткові гільзові елементи або повна заміна культоприймача. Це дозволяє зберігати комфорт навіть у процесі змін тіла.

Роман також звертає увагу на медичні ускладнення, які можуть впливати на процес реабілітації. Серед найпоширеніших — остеофіти, невроми або підвищена чутливість ділянки ампутації, що можуть викликати біль і ускладнювати ходьбу.

«У кожного пацієнта своя історія. Буває, що проблема не в протезі, а в самому стані тканин або кістки, і це треба враховувати індивідуально», — зазначає протезист.

У складних випадках може знадобитися додаткове хірургічне втручання або зміна підходу до протезування. Саме тому процес завжди залишається динамічним і потребує постійного супроводу фахівців.

Окремо Роман наголошує на важливості рухової активності. Чим більше людина користується протезом, тим швидше організм адаптується до нових умов. 

Адаптація як щоденна робота

Перші тижні після отримання протеза є критичним етапом. У цей період пацієнт поступово звикає до навантаження, слідкує за можливими подразненнями шкіри і робить регулярні паузи у використанні протеза.

Людина вчиться заново тримати баланс, розподіляти вагу і координувати рухи в просторі, які раніше виконувалися автоматично.

З часом відбувається важлива психологічна зміна: протез перестає сприйматися як сторонній об’єкт і поступово інтегрується у повсякденне життя. Один із ключових маркерів успішної адаптації — коли людина починає використовувати його у звичних побутових ситуаціях, не концентруючись на самому процесі ходьби.

Життя після протезування

Сьогодні протезування в Україні виходить далеко за межі виключно медичної допомоги. Це вже система комплексного повернення людини до активного, соціально включеного життя.

Оксана Ганущак підкреслює, що за останні роки змінився сам підхід до роботи з пацієнтами:

«Раніше — жити. Зараз — жити повноцінно», — каже жінка.

Люди після ампутацій повертаються до роботи, займаються спортом, подорожують, виховують дітей і продовжують військову службу. У багатьох випадках протез стає не обмеженням, а інструментом відновлення активності.

Це стало можливим завдяки поєднанню сучасних технологій, розвитку реабілітаційної медицини та системної роботи фахівців, які супроводжують пацієнта протягом усього шляху від травми до повної адаптації.

Сучасне протезування в Україні — це складна система, яка поєднує медицину, технології та людську підтримку. Воно більше не обмежується встановленням протеза, а перетворилося на довгий процес повернення людини до повноцінного життя. І головне, що підтверджують усі історії: навіть після найважчих втрат можливе відновлення, рух вперед і новий етап життя.

Читайте також: