24 червня 1999 року Василь та Ганна Кіщуки впорядковували своє подвір’я в селі Яворів Косівського району. Тоді вони натрапили на дві банки з фотоплівками.
Одна з них була запаяна смолою, тож її вміст добре зберігся. Усередині знайшли 216 негативів, на них зображено понад 300 упівців. Були там і знимки Петра Мельника “Хмари” — одного з найвідоміших повстанських командирів, а його історія — багата на різні несподівані повороти, пише Локальна історія.
Командир “Сіроманців”
На відміну від багатьох командирів УПА, Мельник мав величезний військовий досвід. Наприкінці 1930-х він служив у польському війську та брав участь у перших боях Другої світової. Тоді ж потрапив у німецький полон, відтак опинився в батальйоні “Роланд”.
Такий досвід дав змогу Петрові Мельнику стати одним із творців Української народної самооборони, яку згодом перейменували в УПА–Захід. Під час виконання одного з доручень він зустрів групу повстанців, з якими вирушив у Карпати. Це був початок легендарних “Сіроманців”.
Мельник згадував: “Дня 20.VI.1943 р. я видав перший наказ, яким підпорядкував цей відділ під своє командування; перевів реорганізацію відділу і призначив нижчий командний склад (чотовий і ройових), і назвав цей відділ “Сіроманці”, який пізніше дуже прославився”.
Записи про діяльність Мельника вийшли друком у підпіллі 1949 року.
Незабаром до “Сіроманців” прибився червоноармієць — лейтенант Дмитро Карпенко, виходець із Полтавщини. Бачачи його підготовку, Мельник передав йому керівництво відділом. Під псевдонімом “Яструб” Карпенко став першим Лицарем Золотого Хреста Бойової Заслуги 1 класу — найвищої відзнаки УПА та УГВР.
“Сіроманці” прославилися як сотня спеціального призначення, а їхній гімн, затверджений ще за участі Мельника, став однією із найвпізнаваніших пісень УПА:
Із гір Карпат несеться гомін волі,
Із гір Карпат несеться волі зов…
Там синьо-жовті лопотять прапори,
Там вже заграла українська кров.
У той час Мельник організовував та вишколював нові частини на Станіславівщині. Вдень — теоретичні заняття, а ввечері — практичні, у польових умовах.
Ось як він описував новоприбулих: “Оглянувши новобранців та провіривши зброю, було ясно для мене, що люди добрі і здібні, самі молоді і фізично здорові і, як на перший раз, то досить добре одягнені. Зброя у них була дуже погана, а 50 % було без зброї. Зброя була різноманітна і стара, ще Петра Великого і Франца-Йосипа, як на теперішній час, де всі воюють автоматами”.
Завдяки військовим талантам Мельника перевели до Тактичного відтинку УПА “Чорний ліс”, де він очолив першу сотню. Також уповноважили вести перемовини з мадярами та німцями. Це допомогло ліквідувати два зайвих фронти й зосередитися проти спільного ворога — червоної партизанки.
Інформаційний фронт
Восени 1945-го “Хмара” провадив так звані “пропагандивні рейди” на Закарпатті. Разом із ним було приблизно 160 вояків. На зустрічах із селянами та інтелігенцією вони розповідали про завдання та цілі визвольної боротьби, роздавали листівки. Водночас вступали в невеликі бої. У своїх звітах подавали, що “розбили кілька державних установ та знищили кілька ворожих станиць”. З боку повстанців загинуло 18 осіб, троє — поранено.
Повернувшись, Мельник організував велику бойову акцію у Станіславові. Вранці 1 листопада 1945 року з нагоди річниці Листопадового чину повстанські відділи здійснили кілька одночасних нападів у середмісті.
“Під час скоку на м. Станіславів в місті запанував страшний хаос. Вся гарнізонова служба була заалярмована. На вулицях міста появилися танки та панцирні авта. Большевицькі урядники думали, що то збунтувалася ЧА (Червона армія. — Авт.) переїзджаючого першого фронту, яка находилася в місті. Хоч не довго находилися повстанці в місті, то піднесли такий хаос між ворогом, що після їхнього відступу сильна стрілянина на вулицях тривала ще около 3 години”, — згадував у спогадах “Хмара”.
Уже в січні 1946 року він очолив тактичний відтинок “Гуцульщина”. Того ж року Петро Мельник отримав дві нагороди: Бронзовий Хрест Бойової Заслуги УПА і Срібний Хрест Бойової Заслуги УПА 1 класу.
А його останніми діями в УПА був великий пропагандивний рейд Карпатами в червні–липні 1949 року. Тоді повстанці без втрат пройшли 300 км, зокрема й Румунією. Того ж року після наказу Романа Шухевича про розформування відділів УПА “Хмара” очолив надрайоновий Провід ОУН Надвірнянщини.
Більше читайте за посиланням.
ФОТО ТИЖНЯ
