За даними джерел 24 каналу у розвідці, плануючи новий наступ, російські генерали зрозуміли, що для досягнення хоча б якогось успіху їм треба використовувати ЗС РФ з максимальною ефективністю. А це означає лише одне: у першій хвилі на штурм найважливіших для них ділянок відправлять мобілізоване гарматне м’ясо.

Росіяни вже приблизно розподілили свої підрозділи для завдання удару по ЗСУ на Донбасі. Згідно з їхньою оцінкою, для штурму Лисичанська та Сєвєродонецька у них катастрофічно не вистачає власних сил.

Тисячі сімей ніколи не побачать своїх рідних

    • Як стверджують розвідники, російське військово-політичне командування дуже поспішає йти вперед для здобуття будь-чого, що можна назвати перемогою.
    • Через це загарбники навіть приблизно не змогли розробити хоча б якись дієвий план виходу на кордони Донеччини та Луганщини. Єдина тактика, яку можуть використовувати рашисти – бити з усіх доступних видів озброєнь та закидати захисників України величезною кількістю свого особового складу.
 
    • Звісно, ніяких докорів сумління російські генерали взагалі не відчуватимуть. Їм потрібно лише одне – захопити Донбас будь-якою ціною. З будь-якою кількістю втрат серед цивільного населення України та власних військ. При цьому окремим бонусом для загарбників буде вбивство якомога більшої кількості українців.
    • Після невдалих спроб захоплення Києва, Харкова, Сум та Чернігова для всіх росіян стало зрозуміло, що у випадку закидання на фронт передових підрозділів ЗС РФ, війська закінчуються дуже швидко. Тому на Донбасі вони не відправлятимуть вперед кадровикі та срочників. Першими підуть мобілізовані жители ОРДЛО.
    • Це означає лише одне: тисячі матерів, дружин та дітей з окупованих частин Донеччини та Луганщини ніколи не побачать своїх синів, чоловіків та батьків. Принаймні живими.
 
  • Працівники шахт, вчителі та студенти, яких військові злочинці забрали на війну просто з роботи, не матимуть жодних шансів на виживання. Бо їх змусять перти на мінні поля та на райони з дуже добре пристріляною артилерією.
  • Тіла ж загиблих збирати, звісно, ніхто з російських генералів не збирається. Хіба що для знищення у печах Донецького металургійного заводу.

Наступ запланований після 10 квітня

Скоріш за все, мобілізованих поженуть у їх перший та останній бій після 10 квітня. Більшість з них – фактично діти 18 – 19 років. Для цього їх вже почали активно перекидати до пунктів тимчасової дислокації. Звісно, майже всі чоловіки, яких хапали просто на вулиці, в університеті чи на роботі, йти воювати не хочуть.

Вони перебувають у розпачі, оскільки майже кожен розуміє реальну кількість втрат як російських підрозділів, так і угруповань бойовиків. Мобілізовані у “дирі” усвідомлюють, що вони не виживуть, але втекти до бою фактично нікуди не можуть. Їх утримують під вартою майже без зв’язку з зовнішнім світом. Їх оснащують зброєю, яка ледве стріляє, а годують – помиями.

Тому єдина для них можливість залишитися в живих – обрати вдалий момент для здачі у полон під час наступу. Як це зробили тисячі мобілізованих на Миколаївщині, Херсонщині, Сумщині та Чернігівщині. Скоріш за все, здатися без вбивства свого ж командира чи когось з “наглядачів” буде важко, але іншого способу може не бути.

Крім того, у розвідці наголошують, що Україна утримує всіх полонених росіян та мобілізованих жителів окупованих теріторій у безпеці та теплі. Бійці ЗСУ та територіальної оборони не катують та не б’ють нікого, хто склав зброю. Тому кожен має пам’ятати, що біла ганчірка – найкращий варіант, аби хоча б мати шанс колись побачити родину.