“Ні на хвилину не шкодую”: історія 20-річного захисника Володимира Войціва з Галича, який вважався зниклим безвісти (ФОТО)

Захисник Володимир Войців з Темирівців, який у 18 років пішов добровольцем на фронт, після важкого поранення та статусу “зниклий безвісти” успішно проходить реабілітацію та заново вчиться ходити.

Про це пише “Галка” з посиланням на Галицьку громаду.

Народився Володимир 5 квітня 2004 року у Темирівцях. Вчився у Блюдниківській школі і після досягнення 18-річного віку одразу звернувся до військкомату:

“Було це влітку 2023 року, після закінчення школи. Після формування нас відправили на навчання у Десну, потім на три тижні в Бучу”, – згадує початки служби Володимир.

У складі 130-го батальйону 241-ї бригади територіальної оборони він пройшов бойовий шлях від Лиману Донецької області через Сеньківку Харківської області до Іванівського поблизу Бахмута.

25 лютого 2024 року Володимир разом з товаришами заступив на бойове чергування. Попри шалений тиск росіян, бійцям вдавалося тримати оборону аж до 2 березня. У той день позицію тероборонців знищили. Вцілілі бійці, серед яких був і Володимир, спробували обладнати нові, але увечері зв’язок із ними втратили.

«Вцілілих нас було семеро. Ми заховались у підвалі якогось будинку. Я знепритомнів від множинних осколкових ран на обох ногах. Коли прокинувся, то ще два дні не міг рухатися. Так і лежав без води та їжі. Потім знайшов банку якогось протухлого варення та трохи води. Тримався на тому понад два тижні. Але виходу не було – треба було шукати порятунку, бо пообіцяв мамі вернутися» – говорить юнак.

Володимир, який вже тоді офіційно вважався «зниклим безвісти», виліз із підвалу 26 березня. Сам. Всі, хто переховувався з ним – загинули.

«Мене помітили українські солдати і крикнули, щоб я підповз до них. Але повзти я вже не міг. Тож вони ризикнули – під’їхали, затягли мене до себе на позицію і повідомили рідних та в частину».

Проте одразу евакуювати пораненого воїна не вдавалося – постійні шалені обстріли змушували тримати позицію. Передавали бійця з позиції на позицію, і аж 2 квітня 2024 року його евакуювали і вивезли до шпиталю.

Далі було лікування, ампутація обидвох ніг нижче колін, реабілітація. 4 червня Указом Президента солдата Володимира Войціва нагородили «Хрестом бойових заслуг».

Сьогодні Володимир проживає з коханою у Івано-Франківську, знову навчився ходити, а тепер – вчиться жити.