“Ніхто не проживе нашу історію за нас”: Ольга Деркачова про теми самотності та пошуку себе у своїй творчості

Івано-франківська письменниця Ольга Деркачова розповіла в інтерв’ю “Галці”, про теми самотності та пошуку себе, які часто зустрічаються у її творах.

“Я не знаю, чому так складається. Пишу так, як пишеться. Думаю, це пов’язано з моїм характером. Хоч я публічна людина, у великих компаніях, серед мало знайомих людей волію мовчати. Навіть серед близьких можу просто слухати неквапливий плин розмов і почуватися затишно без слів. Таке відчуття, що ти ніби і тут, і не тут”, – розповідає Ольга Деркачова про теми самотності у її творах.

Каже, що писання – це завжди самотність. Щоб створювати текст, треба залишитися сам на сам із ним, із аркушем чи екраном. Навіть якщо ти серед людей, навіть якщо працюєш на природі, в якийсь момент ти повністю поринаєш у цей процес і вже не помічаєш нічого довкола.

“Зрештою, ми всі самотні. Ніхто не може відчути нас так, як нам хочеться. Ніхто не проживе нашу історію за нас. Навіть зараз, у час війни, коли, здається, українці відчувають одне одного краще, ніж будь-коли, ця війна все одно глибоко індивідуальна. Кожен її проживає по-своєму. І це теж форма самотності”.

Ольга ділиться, що у її персонажах багато самотності, але вони нею не страждають – вони навчилися з нею співіснувати. Каже, що вміння бути наодинці з собою – це важлива якість у нашому шаленому світі. Бо коли ти добре почуваєшся з самим собою, то й у стосунках усе інакше: ти не шукаєш людину як ліки від самотності, ти просто хочеш бути поряд, тому що вам добре разом.

Згадує, що була єдиною дитиною в сім’ї. Часто залишалася сама, коли батьки були на роботі. Це вплинуло на неї. Та зазначає, що якби не література, то, мабуть, ніколи не стала б публічною.

“Ця публічність прийшла сама – не тому, що я її шукала. Викладання – це інше. Це теж комунікація, але в іншій формі”.

Вона навчилася приймати самотність. Навчилася з нею жити. Навчилася робити з неї щось нове – тексти, роботу, творчість.

“Інакше було б важко. Важко було б прийняти те, що поруч часто немає тих, кого хотілося б бачити”.

Підсумовує все тим, що знаходячи у самотності опору, людина перетворює її на щось, із чим можна жити. І навіть на щось цінне.

Читайте повну версію інтерв’ю, де Ольга Деркачова розповіла про стан сучасної української літератури, силу слова у воєнний час і дала поради молодим авторам.

Читайте також: “Якщо надто «вичищати» й відточувати текст, він стане штучним”: Ольга Деркачова про редагування творів