Шоковані калуські батьки розповіли про жахіття лікування в міській дитячій лікарні.
“Байдужі педіатри або як залишитися «здоровим» після безкоштовної медицини
Розповідь про “безкоштовну медицину по-калуськи”, тарганів, які насправді зайці та халатність лікарів в одному рецепті.
Усім доброго ранку (дня, вечора, ночі). Одного прекрасного дня трапилася ситуація, коли у нас захворіла дитина. Довго не роздумуючи, з дружиною пішли у філію дитячої поліклініки, там, вистоявши в черзі цілу купу часу тільки через те, що одна лікарка-педіатр десь собі вирішила погуляти, а друга, мабуть, добрих півгодини, а то й більше, теренділа по телефону і підливала свої напівзів’ялі квіти у вазонку, тільки через те, що час її прийому мав початись у якійсь там визначеній годині (де ж якась мінімальна повага до тих хворих дітей і їх, напевне, зайнятих батьків – відчуття того «совка» сильно відчувається – «от ви, холопи, від мене залежні, от і чекайте». Але, дочекавшись своєї черги, «лікарка-фанатка ботаніки» прийняла нас, послухала дитину та призначила лікування. Так лікувалися тиждень, після чого прийшли на повторний прийом, педіатр, вкотре послухавши дитину, призначила ще тиждень лікування. І в результаті двотижневого лікування прийшли вже на третій раз, уже інший лікар-педіатр послухала дитину і винесла свій професійний вердикт та виписала направлення у дитяче відділення ЦРЛ (центральна районна лікарня), що у Підгірках. Ось тут усе й починається…
Приїхавши у ЦРЛ, у приймальному покої нас не захотіли приймати через відсутність рентгену й аналізів, після довгих розмов і їх «викабелювань» нас відправили на рентген. Черги не було, тож ми швидко зробили рентген, почекали 20 хвилин… і пішли до завідувача дитячого відділення. От приходимо до заввідділу, вона бере в руки цю «знимку» і з наляканим лицем повідомляє, що по якійсь незрозумілій причині (напевно, «звізди» не зійшлися) рентген зроблений невдало. Зрозумівши, що їхньому рентгенологу або рентгенівському приладу «пороблено», заввідділу негайно «поселяє» нас із запаленням легень на стаціонар у відділення, яким вона завідує.
Поклали дитину в палату №1. У палаті на той момент нікого ще не було, то ж була можливість вибрати собі лікарняне ліжко. Через деякий час прийшла ввічлива медсестра, яка принесла постільну білизну (там напевно тільки одне слово «білизна», а це десятки-сотні разів випрана постіль, уся в незрозумілих плямах), ліжка в такому ж стані, як і та «білизна», накриті незрозумілим, подертим дерматином, ще з тих часів, «коли баба була молода». Пройшов деякий час і до нас прийшла та ж увічлива медсестра, поставила дитині катетер та крапельницю – ось і розпочалося лікування.
Освоївшись у палаті, почали оцінювати загальний дизайн інтер’єру. Одразу кинулися в очі напівзламані, обдерті тумбочки, також обдерті підвіконники та облуплені стіни (ми їх згодом хоч якось прикрасили дитячою творчістю), ті стіни також прикрашали видерті з дротами розетки. Підійшовши до умивальника та покрутивши кран, із нього потекла холодна вода, хоча в палаті було тепло і батареї добре гріли. Ввечері до палати зайшла прибиральниця, яку ми запитали, – чому в палаті видерті з стін розетки…,тут же дитяче відділення…, тут же ж діти, які можуть тицьнути свої руки, на що прибиральниця відповіла: у всьому винні батьки і діти, які необережно поводяться з тими розетками, тобто нищать. З тим усім безладдям у голові дружина з дитиною полягали спати, а я поїхав додому.
На другий день до палати «поселили» ще дітей з батьками. Батько одного з маленьких пацієнтів за свій кошт вкрутив лампочку над їхнім ліжком, оскільки лампочка світила тільки одна на всю палату, також він відкрутив кран під умивальником, який перекривав гарячу воду (ось так напевно «економлять» гарячу воду у дитячому відділенні).
В цей день приїхав до дружини і я, та зробив декілька фотографій тієї всієї ситуації і – вуаля – з’явився головний «заєць безкоштовної медицини», це ж як можна допустити, щоб у дитячому відділені розгулювали таргани, після чого поспілкувався з медсестрою про видерті розетки і тих тарганів, на що вона відповіла: «Це ж лікарня»! Так, все правильно: «у лісі – зайці, а в лікарні, «по всіх законах земного тяжіння» – мають бути таргани». З розетками питання вирішилося через декілька годин – приїхав електрик, а от з тарганами думаю мені це не під силу! Про харчування – це окреме питання (воно було максимально мінімальне, – могли б взагалі не позоритись), яке я описувати бажання не маю.
От так дитину лікували два тижні і призначили за весь цей час у стаціонарі три етапи лікування. Лікували-капали, капали-лікували…, лікування не йшло, призначили друге, мабуть, те саме, тільки «друге», а потім – і «третє». Останнього дня лікування, при тому, що у дитини була запальна температура 37,2, заввідділення вирішила виписати дитину з лікарні, спираючись на те, що температура є наслідками лікування і, можливо, від дії препаратів.
От ми і виписались, і поїхали хворі додому. Тепер після їхньої «кваліфікованої» та «безкоштовної» медицини, лікуємось удома за власний кошт”, – пише в мережі Фейсбук батько дитини Sasha Noy.
ФОТО ТИЖНЯ
