У вересні 2014 року для багатьох неочікувано бізнесмен Олег Гончарук став головою Івано-Франківської ОДА. Її він очолював до 2019 року. У післямайданний час та в період активних бойових дій на Сході України, Гончарук з командою змогли тримати баланс відносин з впливовими тоді активістами і різного роду “люстраторами”, при цьому допомагати армії та закласти початок децентралізації та масштабних ремонтів доріг в регіоні.
Читайте також: Фігурант розслідування Pandora Papers - соратник експрем’єра Гройсмана
Так саме неочікувано після звільнення Порошенком, Гончарук з однодумцями заснував партію “Платформа громад”, з якою на місцевих виборах 2020-го “зайшов” в обласну і кожну районну раду Івано-Франківщини, а десять представників політсили очолили об’єднані територіальні громади. Це помітили у всеукраїнському політикумі, і вже в 2021 “Платформа громад” підписала Меморандум про співпрацю з партією “Українська Стратегія Гройсмана”. Олег Гончарук став заступником голови політсили колишнього прем’єр-міністра України. Як це сталося, чи існуватиме “Платформа громад” надалі – політик розповів “Галці”.
– Восени цього року “Платформа громад” підписала Меморандум про співпрацю з партією “Українська Стратегія Гройсмана”. Які були передумови такої співпраці і що вона передбачає?
– Перш за все ми маємо повернутися на рік назад – у минулу місцеву виборчу кампанію. Я з однодумцями задумали проєкт громадської організації, потім, з огляду на події навколо, виникло чітке переконання, що ми маємо стати учасниками виборчого процесу, а для цього, згідно із законодавством, нам потрібна партія. Ми зареєстрували партію “Платформа Громад” і прийняли рішення бути учасниками місцевих виборів. За базу ми взяли те, що враховуючи наш досвід, який мали, перебуваючи на державних посадах в облдержадміністрації, в департаментах та управліннях, нам дуже близькою була тема децентралізації, об’єднання громад та місцевого самоврядування. Тому ми обрали назву “Платформа Громад”. Нашим слоганом, нашою основною ідеєю та філософією є те, що найперше в державі має бути вільна людина, має бути заможна родина, має бути сильна громада і відповідно буде соборна Україна.
Ми пішли на вибори, отримали результат, який для багатьох став несподіванкою. Це понад 230 депутатів, фракція в обласній раді в кількості десять депутатів, це найбільше голів територіальних громад від партії – десять осіб. Ми стали реальним суб’єктом політики в регіоні.
Чому ми згодом вирішили почати співпрацю із “Українською стратегією Гройсмана”? Ми на Прикарпатті бачимо, що з реальною децентралізацією в країні виникли проблеми, вона просто зупинилася. І ми розуміємо, що запустити її знову на обласному чи регіональному рівні просто неможливо. Це питання Верховної Ради, Кабінету Міністрів… Потрібна присутність там, або як мінімум контакт на такому рівні. І цей інструментарій в подальшому для розмови з Офісом президента. “Платформа Громад” мала багато зустрічей з різними керівниками політичних сил у пошуках партнерів.
– Які це саме були політичні сили?
– “Європейська Солідарність”, “Батьківщина” – це очевидні речі. Це не був обласний рівень, а з керівниками “ЄС”, “Батьківщини”, “Удару”… На той час були предметні розмови щодо співпраці, але пролунав дзвінок від Володимира Борисовича Гройсмана – одна єдина людина, хто подзвонив до мене на власний телефон та запросив на зустріч. Я мав історію з цією людиною з 2014 року, коли він був віцепрем’єром, коли він був головою Верховної Ради, коли він був прем’єр-міністром, а я був головою Івано-Франківської ОДА. Я розумів з однієї сторони, що є історія відносин, а з іншої – що Володимир Борисович очолює політичну силу “Українська стратегія Гройсмана”. У нас відбулася розмова. Він запропонував наступне: “Є “Платформа Громад”, і ми ні в якому разі не говоримо про поглинання чи злиття, а про співпрацю. Він сказав – “Дай мені відповідь на перше питання – “Платформа Громад” буде суб’єктом виборчого права, окремою політичною силою у 2023 році на чергових парламентських виборах?”. Я відповів, що ні, бо ми розуміли, що в масштабах держави ми не готові у 2023 році брати таку участь. Я запитав його – як він бачить співпрацю. Він відповів, якщо ми конструктивно обʼєднаємо наші зусилля, команда “Платформи Громад” може долучитися до команди “Української стратегії Гройсмана” на виборах у 2023 році. Я взяв паузу на перемовини з активом партії, бо особливість нашої політсили – не “вертикальне” одноосібне управління, а “горизонтальний” розвиток, ми радимося разом. Коли я повернувся в Івано-Франківськ, то зі 100% людей, з якими я розмовляв, усі сказали, що це правильний напрямок розвитку нашої політичної сили на всеукраїнському рівні. Яка формула співпраці? У нас 3 вересня був форум, де ми підписали Меморандум. Основою цього Меморандуму є те, що на виборах до Верховної Ради у 2023 році старший партнер – це “Українська стратегія Гройсмана”, а у 2025 році, на розгляд “Платформи Громад”, ми можемо бути старшим партнером, можемо бути двома рівними учасниками, можемо йти на базі “Української стратегії Гройсмана”. Але про це ми поговоримо у 2023 році. На цьому ми потиснули руки та поїхали працювати.
– Більше того, невдовзі ви стали заступником голови партії “Українська стратегія Гройсмана”. Дуже несподівано. Як так сталося і чому?
– Дійсно, через певний час Володимир Борисович запропонував стати заступником голови партії та членом політради. Чому? Він зараз формує не вертикальну партію, а дійсно горизонтальну. Воно десь нам дуже близько, що він з регіонами обласного рівня, як ми у свій час, коли заснували “Платформу Громад”, готовий радитися і чути. “Платформа Громад” зробила більше 20 зустрічей з нашими регіональними елітами, районами. Ми зі всіма домовлялися, що хочемо вибудувати горизонтальну команду відносин, а саме основне – визнаємо їхнє лідерство в регіонах. Ми вибудовуємо нашу стратегію, відштовхуючись від бачення місцевих авторитетних людей. Та сама формула зароджувалася й в “Українській стратегії Гройсмана”. Тож Володимир Гройсман запросив мене долучитися до розбудови регіональних партій, і я погодився. В Івано-Франківську провели зʼїзд, там я склав повноваження голови партії “Платформа Громад”, замість мене обрали головою Олександра Володимировича Кеніза. Я вступив в “Українську стратегію Гройсмана”, отримавши паралельно пропозицію від Володимира Гройсмана взяти участь в парламентських виборах у 2023 році. Також погодився.
– Це вперше на моєму досвіді, що людина за два роки відкрито говорить суспільству, що йтиме на вибори. Вважаєте, так мають говорити усі політики, а де ж інтрига?
– Тут питання не в тому, що говорити суспільству. На жаль, політики різне говорять суспільству, а справджується мало з того. В першу чергу, ми це рішення прийняли в нашій команді, що ми учасники виборів. Коли я сьогодні говорю від імені Гончарука, що я учасник виборів 2023 року, я говорю, що і команда “Платформи громад” учасники виборчого процесу. І як колишній лідер цієї політичної сили, делегований цією політичною силою, готовий брати на себе відповідальність і потрапляти у Верховну Раду. Для чого? Ми можемо говорити про багато речей, але основою нашої дільності є громада. Місцеве самоврядування – це розвиток країни. Успішна громада – успішна країна, ці принципи будемо відстоювати у парламенті.
Бо те, що відбувається сьогодні, це вже знаєте як… просто межа. Як громада має існувати без фінансового ресурсу? Коли зароджувалася ідея децентралізації, на меті було, що 75% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) залишається в громаді. Сьогодні з боєм ледше 60% доходить до громади. А є інші питання. Освітня субвенція, яка мала бути – мізерна, її немає. Ще гірше з інфраструктурною субвенцією. Є її формульний розрахунок, там багато показників, але ключові – це була площа і кількість населення. І голова з громадою в попередні роки розуміли, скільки грошей їм прийде і як їх можна планувати на розвиток. Але що сталося? У 2020 році був нуль.
У 2022 році формульний розрахунок фактично переводять в ручне управління. І з 230 мільйонів, які є закладені в бюджеті, з 62 громад, отримають кошти тільки 10. І все, про формульний розрахунок для усіх вже забули – в Києві “алло-алло”, в Івано-Франківську “алло-алло” і розкинули ці гроші. Тут можна тільки зітхати.
Cьогодні децентралізації нема, місцевого самоврядування нема, хоча всі визнають, що ця реформа є однією з найкращих. І як далі буде розвиватися держава, ми поки що не знаємо.
Ми коли їдемо по автобану Німеччини, десь висить бігборд “Цей автобан побудований завдяки Ангелі Меркель”. Ми ж всі їздили по світу, ми десь таке бачили у розвинених країнах? Сьогодні говорять про “Велике будівництво”, а це “Велике будівництво” коли зародилося? У нас що, раніше не будувалися амбулаторії? Адже був фонд державного регіонального розвитку – і я гордився тим, що великі кошти заходили в область. Я був керівником ОДА від “Блоку Петра Порошенка”, свободівець Олександр Сич і решта колег, які керували обласною радою, були з інших сил – “Укроп”, “Батьківщина”. І від 60% до 70% коштів ми спрямовували на будівництво доріг. А чи не тоді ми були лідерами, саме тоді почали дороги будуватися. А сьогодні ми чуємо, що це тільки сьогодні робиться… Я говорю конкретно про Івано-Франківську область. А що зараз, де справедливість? Я щиро бачу, що напередодні президентських виборів громадам було значно краще, ніж зараз.
Мають бути правила та принципи, сьогодні вони порушені. Ви подивіться, як зараз розподіляються кошти з бюджету “Доріг Прикарпаття”. Головам ОТГ обіцяють з року в рік, що вони будуть учасниками розподілу, але в підсумку їх ставлять перед фактом і вони тільки розводять руками.
Тому я розумію, що якщо я стану депутатом Верховної Ради, які будуть інструментарії, що потрібно змінювати. До слова, у нас є ще один приклад дуже хороший. На виборах 2015 року міжфракційне об’єднання “Прикарпаття”, яке об’єднувало всіх депутатів, які були від Прикарпаття або народилися на Прикарпатті. І всі депутати працювали на нашу Івано-Франківщину. Сьогодні потрібно переглянути ставлення центральної влади, обласної влади до об’єднаних територіальних громад, до місцевого самоврядування. Переглянути людські відносини в першу чергу, відноситися один до одного з повагою. На жаль, я цього сьогодні не бачу.
– Якщо трошки назад повертатися, то для чого взагалі вам вся ця історія? Ви прийшли в ОДА з бізнесу і після ОДА вам було куди повернутися, зараз ви розвинули партію “Платформа громад”, вам стало нудно в бізнесі? Чому далі рухаєтеся в політику?
– Перш за все, відповідь є у вашому запитанні. Я пʼять років був відсутній в операційній діяльності компанії “Лігос”. Компанія жила, розвивалася, існувала. Та команда управлінців, яка є сьогодні в компанії “Лігос”, абсолютно здатні вести операційну діяльність компанії. Друге – я є бенефіціаром фірми “Лігос” і це відображено в мої декларації. Третє – на сьогоднішній день команда людей, які працювали зі мною, як в обласній державній адміністрації, які є членами партії “Платформа громад”, прихильниками й не прихильниками, хто не є в “Платформі громад”, сьогодні об’єднані ідеєю щось змінювати.
Нині покійний, світла йому пам’ять, Анатолій Матвієнко вчив мене наступної формули життя – інтереси держави на першому місці, регіональні на другому, а власні на третьому. Власні мої інтереси існування, я маю на увазі бізнесові, воно нормально функціонує й без мене.
На регіональному рівні ми про себе заявили, і зараз ми маємо амбіцію бути дійсно учасниками процесу розбудови нашої держави. Це обгрунтована і вчасна амбіція, і вона не тільки моя власна, я є лише лідером, так Бог розпорядився, був головою ОДА, був першим номером у списках на виборах. Зараз, яким я буду у списках, я не можу відповісти, тому що ми про ще навіть не розмовляли. Тому мені цікаво, у мене є бажання, у мене розуміння, що ми повинні зробити державу кращою і сильнішою.
– Ви казали, що були перемовини з “ЄС”, “Батьківщиною”, “Ударом”. Чому все-таки зупинилися на співпраці з Володимиром Гройсманом?
– Як я казав, лише одна людина, Володимир Гройсман – запропонував формулу не вертикальних взаємовідносин, а горизонтальних. І основою нашої співпраці є визнання незалежності партії “Платформа громад”. І “Платформа громад” на сьогоднішній день партія, яка була, є і буде. Це цивілізовано.
Наступне. Мене запросили в керівні органи розбудови партії, коли партія зараз формується та розвивається. Ну не можу я бути членом однієї партії та бути в керівництві іншої партії. Як мінімум, ми так не живемо. Ми в “Платформі громад” так не жили, так в “Українській стратегії Гройсмана” не живемо. Тому прийняли наступне рішення, що старший партнер “Українська стратегія Гройсмана”, молодший партнер “Платформа громад”. Чесно, прозоро, зрозуміло.
– Які зараз ваші функції в партії? Чим будете займатися в партії?
– Заступник голови партії з регіонального розвитку партії по всій Україні. Ми з командою, яку зараз формуємо в центральному офісі, будемо допомагати розбудовувати спочатку обласні партійні осередки, потім по статуту будуть осередки об’єднаних територіальних громад, будемо формувати команди, які будуть захищати наш результат у 2023 році. Це моя відповідальність.
– Маєте вже якісь результати у розбудові “Української стратегії Гройсмана”?
– Сьогодні “Українська стратегія Гройсмана” має 15 обласних осередків. Ці осередки – є структура їх, ми спільно з лідерами в областях формуємо команди керівного складу організацій. Це перший етап, на якому ми зараз є. Йде конструктивна робота, і думаю, що до кінця року буде не 15, а мінімум 18-19, бо зараз йдуть перемовні процеси. В західній Україні вже сформовано, у нас є осередки в Чернівцях, Львові, Закарпатті зараз реєстрація, Івано-Франківськ, Рівне, Тернопіль, Хмельницький.
– Там теж такі регіональні політичні сили є, схожі на “Платформу громад”? Чи це нові люди в політиці?
– У Львові Артем Хмиз є представником партії “Варта”, але там налагоджуються поки що відносини. І з політичних партій, ми одні-єдині в Україні після Вінниці. По всій Україні одна партія – “Платформа громад”, яка дійсно повністю направила всі свої зусилля на “Українську стратегію Гройсмана”. Але наголошую – ми “не злилися”, ми підписали Меморандум, де чітко прописано всі-всі пункти нашої взаємодії до 2025 року.
– Як показує остання соціологія, вже є прохідний барʼєр для партії Гройсмана у Верховну Раду. Як ви думаєте, свідченням чого це є?
– Ви пригадали соціологію, яку зараз показують, а я можу сказати, що там не 6%. Я думаю, що ця цифра є значно вищою. Мій прогноз десь сьогодні наближається до 8%. Чому це відбувається?
Нещодавно було опитування – “назвіть найуспішнішого премʼєр-міністра України за часи незалежності”. Там з великим відривом Гройсман на першому місці. Професійність, феноменальна працездатність, інтелект, вміння відбирати команду.
До речі, в нашій команді не можна не згадати інших лідерів. Чи є у когось запитання щодо успішності людей, таких як Євген Нищук – голос Майдану, для нас це величезна честь, вражені його патріотизмом, в першу чергу, до Прикарпаття, коли він погодився очолити обласну партійну організацію. Сьогодні він приділяє дуже багато часу розбудові разом з нами “Української стратегії Гройсмана”. Лілія Гриневич – чи є рівні міністри освіти за часи незалежності, це ж її успішна реформа “Нова українська школа”. Олександр Саєнко – міністр Кабінету міністрів, 32 роки, був наймолодшим міністром, але з такими організаційними здібностями…! Гройсман – це майбутнє України. І знаєте, ви кажете, що я заявив, що йду у Верховну Раду, він так само заявив, що йде у Верховну Раду, і наші погляди та бачення, взагалі інструментарії, як досягти мети – збігаються. Очевидні речі, що Гройсман не зупиниться на тих відсотках, які є. Я прогнозую значно більші.
– Загалом на вашу думку, чому зараз в соціології почали зустрічатися частіше імена Гройсмана та інших? Люди ностальгують, почувають нестабільність, сумують за тими роками, коли Гройсман був премʼєром? Чи є брак нових імен?
– Ні, виникають нові політичні лідери, той же Разумков. У суспільства є запит, крім красивих, які вміють гарно говорити, вміють гарно обіцяти, сьогодні є запит на відповідальних, на професійних. Якраз професійність та відповідальність людини, яку я знаю з 2014 року, саме цей запит суспільства на відповідальність та професійність і є результатом того, що звучить і згадується людям саме Гройсман.
– Що ви можете сказати про ситуацію в Україні, чи правильно ми рухаємося, державна влада?
– Як раніше казав – у нас порушені правила та принципи. Дивіться, я став політиком з державної служби. Ми розуміємо, що таке державна служба – це, передусім, фаховий менеджмент. Ти можеш очолювати підрозділ без відповідної освіти, але в структурі кожного навіть Департаменту є фахові люди, від заступників до спеціалістів, яким потрібно мати впевненість у завтрашньому дні. А яка впевненість у завтрашньому дні нині? Візьмемо обласну державну адміністрацію, або районні державні адміністрації – там різко знівелювали повагу до державної служби. Сьогодні потрапити на державну службу – це вже не честь, це ні зарплата, це ще й постійні звинувачення. Це перше. Друге – невизначеність, в першу чергу керівництва держави, у завтрашньому дні. Має бути системність, має прийматися будь-яка реформа. Чому класно тільки про “Велике будівництво”. Воно й так регулюється з державного фонду.
Запитати сьогодні голову ОДА чи голову обласної ради, голову фракції, депутата обласної ради – які серйозні обʼєкти є сьогодні в Івано-Франківській області, які започаткували фінансово з обласного бюджету? Назвіть їх. Їх просто нема! Це невпевненість і це залежить від керівників держави. Візьмемо наш обласний бюджет на 2022 рік, він там збільшився у порівнянні з 2021 роком до 108%. Був 100%, а став 108%, і ці вісім відсотків – це збільшення мінімальної заробітної плати і подорожчання енергоносіїв!
Залишається зовнішня агресія. Я не сумніваюся, що незалежно від будь-якої політичної сили, будь-якого політика, тільки сунуться москалі в Україну – народ піде за свою землю. Я це бачив у 2014 році. І там точно було, що армія ставала з колін, і не прізвище було Порошенка головним, а те, що ми українці і постоїмо за свою країну. Друге, що мені дуже не подобається, як людина яка мала досвід в державній службі, наше позиціювання – що Європи, що Америки по відношенню до нас. Нас недостатньо там поважають. Чому? Через внутнішні чвари. Ми маємо сідати за стіл всередині держави, незалежно від наших розбіжностей, сперечатися, говорити свої думки, але весь світ має знати, що ми всі разом. І це, в першу чергу, залежить від керівника держави. Чи так сьогодні є? Так не є. Питання до керівників нашої держави.
– Як ви бачите розвиток області? Чи достатньо ми використовуємо внутрішні та зовнішні ресурси?
– Є речі, які для мене не зрозумілі, вони не мають пояснення. З інфраструктурної субвенції з 230 мільйонів гривень у 2022 році – є неправильний розподіл всередині області, тому що з 62 громад тільки 10 отримали гроші. Отримали не по формульному розрахунку, а як “порішали” в обласній державній адміністрації.
А тепер про інше. Івано-Франківська область по інфраструктурній субвенції отримає 230 мільйонів, а Дніпропетровська область – 2,4 мільярда гривень. Тернопільська область 866 мільйонів. Це що? Чому про нас забули?
Сьогодні голови ОТГ не є субʼєктами, які впливають на розподіл грошей. ОДА подає дані в Київ, у Києві вирішують в яку область подавати. А скільки за два роки у нас помінялося голів ОДА? Тут не питання до прізвищ керівників, керівнику потрібно нормально впливати на процес, зокрема і на ці цифри. Бо ця цифра у 230 мільйонів – це через зміни керівників нашої області. Бо гроші треба у Києві захищати.
Поговоріть з головами ОТГ, це ті, які майбутнє нашої країни, на кого вони сподіваються, на обласну державну адміністрацію чи на центральні органи управління? Вони вже давно махнули рукою і вони думають не як жити, а як виживати. Я вже не хочу говорити про енергоносії. Хай дадуть відповідь, що буде з хлібом при газі 60 гривень за метр кубічний. Що буде з ціною за хліб?
Потрібно обʼєднуватися, потрібно сідати, потрібно приводити професійних менеджерів. І шанувати тих, хто є на державній службі, і не включати їх у ці всі політичні розбірки. У нас сьогодні це доходить до нонсенсу – ти там в політичній партії, або ти там з кимось, то ти не можеш бути на службі. Я був головою ОДА в той час, коли балотувалися різні партії, і нехай хоч хтось скаже, що я говорив щось про партії, його як спеціаліста, державника я був готовий на руках носити.
Немає відповідей неспроможним громадам. Ви візьміть по освітній субвенції – це ж катастрофа, скільки не вистачає грошей в Івано-Франківську, скільки не вистачає в Долині, скільки не вистачає в Городенці. Це жах.
Або інше – ви напевно читали в ЗМІ, що наша атомна енергетика при температурі мінус сім працює на піку від часів незалежності України. Я не є фахівцем дуже великим в енергетиці, але проїжджаючи повз Бурштинську ТЕС саме бачите які там запаси вугілля, їх немає. Ситуація жахлива. Тому кажу, що потрібно однозначно зміни в державному управлінні щодо фаховості. І саме основне – політики повинні бути відповідальні. Я бачу сьогодні повну безвідповідальність політиків, які претендують на державні посади.
ФОТО ТИЖНЯ
