“Особливий, містичний, незборимий”: як Франківськ вітають з Днем міста
7 травня Івано-Франківськ відзначає 364-ту річницю від дня заснування. У день міста франківці, митці, медики, волонтери, військові та представники різних сфер ділилися теплими словами про місто, яке для багатьох є місцем сили та натхнення.
Пише “Галка“.
Архітекторка Ірина Чолій у своєму привітанні побажала місту витримки та розвитку:
“ВІТАЮ, рідний, з твоїм ДНЕМ! Бажаю тобі витримати усі випробування, котрі ти проходиш зараз. Пам’ятай, що ти створений бути комфортним, безпечним та зеленим. Нехай твої жителі люблять та цінують усі твої прекрасні та неповторні райони, вулиці, площі, будинки …..розквітай, зберігай ідентичність, зеленій і квітни,розвивайся, бо ти маєш все, аби стати найкращим містом в Україні. Люблю😘”.
До привітань долучився й архітектор Остап Дольний, який записав відеозвернення до міста:
Теплі слова для Франківська написав підприємець та офіцер ЗСУ Руслан Колішенко. У своєму дописі він назвав місто місцем, де народжується життя, сенси та перемоги:
“Це місто – про людей і для людей. Саме тут я відбувся. Тут народилися наші діти, тут вони ростуть і роблять свої перші кроки до власних перемог. Тут ми живемо. Служимо. Захищаємо. Тут будуємо бізнеси, створюємо нові сенси, помиляємося, падаємо й знову піднімаємося. Тут – наше життя. І нам тут добре. Бо ми вдома. Дякую тобі, Івано-Франківськ.
З Днем народження! Будь собою 🫡”.
З нагоди свята привітання оприлюднила й голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук. Вона подякувала мешканцям та захисникам України за їхню щоденну працю і стійкість:
“Місто, яке надихає і об’єднує. Місто, де кожна вулиця дихає історією, а новий день творить майбутнє. У день заснування Івано-Франківська щиро дякуємо кожному, хто щоденною працею розвиває місто — лікарям і вчителям, підприємцям і митцям, волонтерам і всім небайдужим мешканцям. Саме завдяки вам Івано-Франківськ живе, зростає, стає комфортнішим, сильнішим і красивішим. Низький уклін тим, хто боронить Україну, даючи можливість усім нам жити, навчатися, працювати. Дорогі іванофранківці! З Днем міста! Нехай Івано-Франківськ і надалі розвивається, зберігаючи свою унікальну атмосферу, затишок і відкритість. Миру, добробуту, нових досягнень і щасливого майбутнього нашому місту!”.
Своїми спогадами та любов’ю до рідного міста поділилася й журналістка Ольга Руда, яка нині працює в Америці. У великому дописі вона згадала дитинство, бабусині розповіді про Станіслав та особливу атмосферу Франківська:
“Івано-Франківськ (до 1962 року Станіслав) – це моє рідне місто, моя колиска, моя любов.
Я народилася вже в Івано-Франківську, тому мені дивно і смішно виглядало, що баба Юстина вперто називає його Станіславом – «Каська їздила до Станіслава й купила собі нову хустку шалінову на Великдень до церкви» або «вуйна Зоська збираєси до Станіслава на базар, щоб попродати яйця й сиру й покупувати дітлахам нові лахи на Різдво»… То воно в неї звучало як «Станіслав», то «Станислав», але було дивно і незвично, так, ніби баба все ще жила в якійсь дрімучій давнині.
Тільки коли я виросла до того, щоб дізнатись про історію свого міста, я, прогулюючись історичною частиною міста, проходячи повз Ратушу, Катедральний собор, площу Ринок, Вічевий майдан та дефілюючи з коліжанками пішохідною Радянською (тепер слава Богу Незалежності) часто думала: який же це Івано-Франківськ – це ж справжнісінький Станіслав (боронь Боже не маючи нічого супроти нашого генія Івана Франка)”.
Журналістка написала про особливі кольори, запахи та звуки Франківська, його людей і традиції, підсумувавши:
“Ми любимо тебе Франківськ-Станіслав – наше рідне, пречудове місто!”.
Про людей як головну цінність Франківська написав директор Центральної міської клінічної лікарні Тарас Масляк:
“Івано-Франківськ – це місто з особливою атмосферою, багатою історією та людьми, які щодня творять його майбутнє. Саме люди є найбільшою цінністю нашого міста, а турбота про їхнє здоров’я одним із головних пріоритетів.
Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківська – це лікарня, де іванофранківці мають змогу отримати якісну медичну допомогу. Ми впроваджуємо сучасні методи лікування, розвиваємо нові напрямки медицини та виконуємо складні й новітні операції, багато з яких уперше не тільки на Прикарпатті, але і в Україні та Європі.
Ми дбаємо про здоров’я людей! Івано-Франківськ – наш рідний дім, який ми любимо і яким ми пишаємось! Щиро вітаємо всіх із Днем міста!”.
Тим часом журналістка та волонтерка Оксана Говера у своєму стилі порушила тему дат святкування Дня міста. Вона пригадала історію перенесення святкувань та розмірковувала про те, яку дату можна вважати справжнім днем народження Івано-Франківська:
“Я помітила, що франківців розбуди серед ночі і вони тобі точно скажуть дату народження Франківська. Ще й розкажуть, як совіти штучно перенесли цю дату на липень, але містяни підпільно продовжували святкувати 7 травня. І заледве прийшла Незалежність, як одне з перших рішень міської влади було про перенесення дати святкування на історично зафіксований день. Щоправда, тут є одна (насправді, дві) незручна деталь для фанатів історичної автентичності. Бо чому – 7 травня 1662 року? Якщо вже бути настільки принциповими щодо “справжньої дати”, то чому саме 7 травня? Це дата привілею Анджея Потоцького на магдебурзьке право. Але є 14 серпня 1663 року, коли король Ян Казимир окремо підтвердив цей статус. Якщо б бути чесним, то 14 серпня – логічніша дата. А тепер друга незручна деталь, коли календарний сюрреалізм лише набирає обертів. Бо якщо вже так серйозно ставитися до “справжньої дати міста”, то чому тоді не 9 листопада? Саме цього дня у 1962 році Станіславів офіційно став Івано-Франківськом. Тобто місто, в якому ми всі живемо зараз, юридично народилося саме тоді. Але ні — між травнем і липнем метатися можна, а листопад чомусь нікому не підходить. Хоча це єдина дата, яка стосується саме Івано-Франківська, а не Станиславова XVII століття. Совіти хоча б чесно прив’язали святкування до 27 липня – “визволення міста”. Ідеологічно, зате логічно. А ми тепер одночасно хочемо і “історичну справедливість”, і “автентичність”, і “як у документах написано”, але без незручного уточнення, що документів у нас кілька, і кожен дає прекрасний привід посваритися про дату Дня міста ще років на сто. Як законослухняна громадянка, святкую сьогодні. І вас закликаю. З днем народження, Івано-Франківське. Треба пофоткати трохи тебе.
А на фото з пінтересту – озеро, яке сприймається як природнє, а насправді викопане штучно, при чому копали його, бо в Київ відправили цідулку, що в Станіславові … “нема води”)))) потім центральне телебачення зробило цілий фільм про те, що “красивьій город Станіслав, но есть проблема: нет у него ни моря, ни речки. Поєтому собрались ентузиасти комсомольци и решили: пусть будет озеро”… але це вже инша історія….”.
До вітань приєднався й Івано-Франківський театр драми і комедії IF DRACO. У театрі назвали Франківськ містом творчої енергії та особливим місцем сили:
“Кожного дня ми ходимо Його вулицями і площами, стоїмо і сидимо під Його маркізами, стелями і куполами. Кожного дня ми відпочиваємо у Його затишку, зігріваємося Його теплом, відчуваємо Його творчі енергії. Наше Місто древнє і юне, розпросторене і дуже камерне, скромне і сповнене метрополітарної гордості. Столиця строкатого Карпатського краю і безбурний, тихий осідок у передгірному межиріччі. А ще воно креативне, наче зумисно створене для пошуків нових творчих просторів та мистецької взаємодії. Й, нарешті, наше Місто – це Місце Сили. Особливе, містичне, незбориме, незнищенне, збережене для майбуття і Світла. З днем народження, наш рідний Івано-Франківськ!”.
У привітанні йдеться про Франківськ як про «особливе, містичне, незбориме, незнищенне» місто.
У Карпатському шпиталі побажали місту розвитку, добробуту та миру в домівках франківців:
“З Днем Міста, Івано-Франківськ! Місто, яке тримається на людях — щирих, сильних і небайдужих. Місто, де підтримують одне одного, де волонтерство стало щоденною справою, а віра в Україну — спільним вибором. Бажаємо Івано-Франківську розвитку й добробуту. Нехай місто розвивається, стає ще затишнішим і сильнішим, а в домівках франківців панують мир, добрі новини та впевненість у майбутньому. Дякуємо всім, хто працює для міста та підтримує наших Захисників і Захисниць. Зі святом, рідний Франківськ!”.
У свої 364 роки Івано-Франківськ вкотре довів, що для його мешканців це не просто місто на карті, а простір спогадів, сили, дому та любові.
Читайте також:
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
