В Івано-Франківську на фасаді ліцею імені Івана Пулюя, що на вулиці Івана Франка, відкрили памʼятні дошки випускникам закладу, які загинули у російсько-українській війні.
Про це пише Галка з посиланням на Департамент освіти та науки міської ради.
Меморіали присвячені пам’яті полеглим воїнам Павлу Панфілову, Володимиру Третяку, Гнату Тарасюку.
На відкритя прийшли рідні і друзі Захисників, їхні вчителі, учні та представники духовенства та влади.
Павло Панфілов – народився 27 грудня 1995 року в м. Радивилів Рівненської області у сім’ї військового. З 1996 року – проживав з батьками в м. Івано – Франківськ.
Професійно займався спортом. Був учасником змагань з футболу за кордоном. З 2009 по 2011 навчався в природничо-математичному ліцеї за напрямом «Математика». Опісля, як кращий спортсмен з єдиноборств, навчався в школі олімпійського резерву у м. Київ (Дзюдо).
У 2012р. вступив у ПНУ ім. В. Стефаника на кафедру «Фізичного виховання» та продовжив свої тренування в м. Київ під керівництвом Заслуженого тренера України Ганни Каштанової.
На 2 курсі отримав повістку, підписав контракт і пройшов військову службу в одній з військових частин в м. Івано- Франківськ (початок російсько – української війни). Впродовж служби проходив ротацію в м. Дніпро. З 29.06.2017р. – звільнений від служби, перебував в лавах 95-ї аеромобільної бригади в м. Житомир.
З 2010 по 2018 рр. став багаторазовим чемпіоном України з «Кунгфу – саньда» (1 місце), «Годзю – рю – карате», «УШУ», «Джиу – Джицу» .
2012р. – «Воїн року з Джиу –джицу» м. Івано- Франківськ.
2013р. – «Найкращий спортсмен серед молоді з Джиу –Джицу».
2018 р. – «Кращий спортсмен» м. Івано – Франківськ.
2018р. – Чемпіон світу з карате (1 місце ) м. Одеса.
2019р. – Чемпіон світу з карате (1 місце) Португалія.
2019р. – Кращий тренер м. Івано – Франківськ.
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав ТРО м. Київ. Після визволення Києва у квітні 2022р. – вступив до лав ЗСУ, служив в Силах спеціальних операцій «Схід».
Продовжував службу в Харкові, де тривали важкі бої на Ізюмському напрямку. 11 вересня о 5-й ранку Павло за позивним «Вікінг» першим підняв український стяг над головною державною будівлею Ізюму.
Павло був командиром групи. Людиною, котра не знала страху і ніколи не здавалась. Саме він підіймав моральний дух усій своїй команді. Після успішного виконання завдання в м. Бахмут був смертельно поранений ворожими дронами. Загинув воїн 23 лютого 2023 року. Йому назавжди буде 27 років.
Нагороди:
Відзначено нагрудним знаком «За сприяння обороні Києва»
Відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»
Нагороджений нагрудним знаком командувача об’єднаних сил Збройних Сил України «За службу та звитягу» ІІІ ступеня
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня від Президента України
Гнат Тарасюк – народився 16 серпня 1995 року у Львові.
Дитинство провів у місті Надвірна Івано-Франківської області. Навчався в Надвірнянській ЗОШ №4 та Надвірнянській дитячій музичній школі за спеціальністю духові інструменти, клас валторна. Згодом вступив до Івано-Франківського природничо-математичного ліцею. У 2012 році вступив до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, аби стати ветеринаром.
Під час Революції Гідності брав активну участь у протестах на підтримку євроінтеграції. З початком російського вторгнення перервав своє студентське життя і став учасником добровольчого батальйону «Шторм» в Одесі й відправився в зону проведення АТО. Брав участь у боях неподалік Георгіївки Луганської області, де він і побратими вступили в бойове зіткнення із російськими підрозділами Псковської десантної дивізії. В результаті бою були захоплені дві російські БМД і підбитий один танк. Нагороджений відзнакою Президента України за участь в АТО та став ветераном війни – учасником бойових дій.
З перших днів повномасштабного вторгнення знову став добровольцем. Брав участь в обороні Миколаївщини та Херсонщини. Служив в 126 окремій бригаді ТРО у складі штурмової групи. Брав участь в операції зі звільнення Херсона.
13 серпня 2023 р. при виконанні бойового завдання – штурмі лівого берега Дніпра в Херсоні отримав смертельне поранення.
Володимир Третяк – народився 11 вересня 1981 року в Івано-Франківську. У 1987 році пішов у перший клас Угорницької загальноосвітньої школи. У 1996 році розпочав навчання у Природничо-математичному ліцеї в м. Івано-Франківську (нині Івано-Франківський ліцей ім. І. Пулюя). Під час навчання в ліцеї був виховником Івано-Франківської пластової організації.
У 1998 році вступив на перший курс Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника (природничий факультет, спеціальність “Біологія”). Закінчив навчання у 2003 році, здобув освіту біолога викладача, вступив в аспірантуру.
Під час навчання в університеті став співзасновником студентського ентомологічного товариства “Тенакс-17”. У 2008 році був серед співзасновників науково-популярного журналу “Станіславівський натураліст”, де молоді науковці-біологи друкували статті про свої дослідження та відкриття. Крім того, наукові статті Володимира були опубліковані у багатьох фахових виданнях України та світу. Молодий науковець був постійним учасником численних всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, конгресів, семінарів і симпозіумів.
Упродовж 15 років працював асистентом кафедри біології та екології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Працював в туристичному клубі “Похід в гори”. Завдяки йому багато людей дізналися про найцікавіші місця в Україні та цілому світі.
Одним із улюблених занять Володимира Третяка було підкорення гірських вершин. Серед них – вершини в Японії, Чилі, Бразилії, Аргентині, Непалі, Франції, Туреччині і, звичайно, Україні.
27 лютого 2022 року Володимир Третяк отримав повістку і, не зволікаючи, з’явився до Івано-Франківського ТЦК та СП. Звідти направлений на навчання до Міжнародного центру миротворчості та безпеки. 13 березня 2022 року отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок ворожого ракетного обстрілу.
У Третяка Володимира залишилась дружина Ольга та донька Тетяна.
ФОТО ТИЖНЯ
