Заступник командира батальйону безпілотних систем “Стриж” розповів про свій шлях від добровольця 2014 року до фахівця з дронів. Військовий на позивний “Панда” пояснив, чому сучасна війна вимагає нових підходів і технологій.
“За 10 хвилин вбили 20 чоловік. Я зрозумів, що треба цим займатися”, — так описав момент, коли усвідомив ефективність безпілотних систем порівняно зі снайперською роботою.
Про це пише “Галка” з посиланням на відеоінтервʼю на сторінці 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Богдан отримав свій позивний ще у 2014 році. Тоді він ніс службу у Тельманівському районі, зокрема в Амвросіївці, Іловайську та Кутейникове.
Позивний “Панда” військовий отримав після конфлікту з п’янкими військовослужбовцями. Вони хотіли взяти його в кільце, але він дав їм відсіч. Силу йому забезпечили роки занять пауерліфтингом.
“Товариш Славік Баранюк намалював на моєму бронежилеті панду з мультфільму “Панда-конфу”. Цей бронежилет я носив протягом усієї служби, включно з боями в Дебальцеве”.
У цивільному житті “Панда” працював будівельником та керував вісьмома підприємствами. Цей досвід управління людьми йому згодом допоміг у військовій службі.
“Коли закінчилася каденція в міській раді, організував приватне будівельне підприємство. Троє працівників з колективу пішли воювати разом зі мною. Двоє з них уже загинули – один у Маринці, інший також на передовій”.
Спочатку “Панда” прийшов до війська сержантом, згодом став заступником командира роти, а потім – заступником командира батальйону безпілотних систем.
“Панда” не хоче прогнозувати завершення війни. Він зосереджується на поточних завданнях – навчанні людей та підготовці до зустрічі з противником.
“Перемога, напевно, в тому, що ми досі тримаємось. Я вже навіть не знаю, який сьогодні день війни — тисяча якийсь, чесно, я вже не рахую. Ми можемо боротися з росією — і це вже щось. Ніхто ще не боровся понад тисячу днів, це точно. Ну, хіба що Чечня, але то зовсім інше, не було такого зовнішнього втручання, як у нас.
Для мене перемога — це коли завершиться війна. Але як саме вона закінчиться — не уявляю. Немає якогось чіткого бачення. Моє завдання — готувати далі людей, готуватися до зустрічі з противником. Якщо зменшиться інтенсивність боїв або стане легше нашим людям — це вже буде добре. Щось там собі уявляти, фантазувати про кінець — ні, я вже цього не роблю”.
Детальніше у відео:
ФОТО ТИЖНЯ
