Перейменування Івано-Франківського району на Галицький: історична символіка чи маркетинговий хід
У розмові з “Галкою” кандидат історичних наук і доцент кафедри міжнародних відносин КНУВС Петро Гаврилишин пояснив, чому не схвалює перейменування Івано-Франківського району на Галицький.
Історик скептично ставиться і до ідеї перейменування Франківського району на Галицький. На його думку, така зміна радше символічна і не матиме суттєвого впливу на реальне життя громади. Як і у випадку з перейменуванням міста, це — знову питання витрат: оновлення документації, вивісок, адміністративних процедур. Гаврилишин вважає, що нині не час розпорошувати ресурси на косметичні зміни.
Водночас він припускає, що перейменування може мати певну логіку в контексті розвитку туризму або популяризації княжого Галича. З цієї точки зору, йдеться радше про маркетинговий інструмент або інформаційний жест — спосіб звернути увагу на історичну вагу регіону. Проте загалом, на думку Гаврилишина, подібні ініціативи нічого принципово не змінюють у житті району чи області.
Він підкреслює, що замість зосереджуватися на назвах, варто вирішувати нагальніші проблеми — від інфраструктури до екології. Бо війна й повоєнне відновлення ставлять перед суспільством значно серйозніші виклики, ніж зміна табличок на адміністративних будівлях.
Читайте повну версію матеріалу, де розповідається про три недооцінені історичні локації Івано-Франківська, яке найбільш переоцінене місце у Франківську з історичної точки зору, чому вулиця Труша — найкраща з найменших, чи достатньо досліджена історія Прикарпаття в часи Другої світової війни, для чого меморіал “вічного вогню” поблизу вокзалу, чому наше місто назвали саме Івано-Франківськом, чи варто перейменовувати Івано-Франківськ на Станіславів, як Івано-Франківськ реалізує свій історичний та архітектурний потенціал у туризмі, чи варто запроваджувати у вишах предмет «франківськознавства».
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
