Периферія як свобода: як працює Асортиментна кімната у центрі Франківська (ФОТО)
У центрі Франківська вже сім років працює Асортиментна кімната – незалежна галерея сучасного мистецтва, яка підтримує локальних художників і розвиває регіональну мистецьку спільноту.
Про історію, принципи роботи та виклики простору Галці розповіли Альона Каравай, співзасновниця Асортиментної кімнати та Вікторія Видиборець, комунікаційна координаторка.
Від фабричної метафори до власного простору
Асортиментна кімната виникла у 2018 році на території Промприладу – колишнього заводу, який намагався стати креативним кластером. Сама назва відсилає до радянської практики:
“Колись на заводах були такі асортиментні кімнати, де показували, що виробляє той завод”, – пояснює Вікторія Видиборець, комунікаційна координаторка простору.
Ця метафора стала ключовою для концепції галереї: показувати місцевий асортимент, місцеве мистецтво.
“Асортиментна працює в більшості випадків, як саме локальна спільнота”, – каже Видиборець.
Проєкт заснували три жінки: Ольга Дятел, Альона Каравай та Анна Потьомкіна. Перші дві також є співзасновницями громадської організації “Інша освіта”, яка спрямована на освітні і соціальні проєкти. Разом вони працюють ще з 2009 року.
На Промприладі команда провела рік – першу виставку відкрили у квітні 2018-го, останню закрили в лютому 2019-го. За цей час організували 10 виставок та запустили навчальну програму сучасного мистецтва, яка згодом трансформувалася в школу сучасного мистецтва “Фра фра фра”. Але співпраця з Промприладом не склалася з кількох причин.
“Там постійно мінялись умови співпраці, як організаційні, так і фінансові. Ми були не єдині “гравці”, які пішли звідти через те, що просто стало задорого… Також, на нашу думку, мистецтво там розглядається, як якийсь певний додаток, декоративний або розважальний. У нас інший погляд на мистецтво і тому ми пішли”, – розповідає Альона Каравай.
Після відходу з Промприладу почалися пошуки нового місця.
“Шукали нове місце через ріелторів, через знайомих. У нас була певна візія простору. Ми не зовсім таке знайшли, як шукали, бо ми хотіли окреме приміщення. Ніби, як вілла із двориком”, – каже Каравай.
Таке знайти не вдалося, але команда орендувала приміщення на вулиці Січових Стрільців, де Асортиментна знаходиться й досі. Спочатку це був лише другий поверх, але впродовж наступних п’яти років простір розширювався:
“Ми степ-бай-степ доорендовували ще окремі кімнати в цьому просторі. Те, що зараз в цій будівлі повністю тільки ми – це був процес дуже-дуже довгий, протягом п’яти років”, – пояснює співзасновниця.
Цей органічний процес обживання простору вплинув і на виставкову діяльність: експозиційні приміщення були в різних частинах будівлі, що створювало свою специфіку роботи.
Периферія як свобода
Цікаво, що більшість команди Асортиментної – не корінні франківці, а переселенці з інших регіонів України.
“Оля з півдня, з Криму, Альона зі сходу. І вони переїхали в певний момент: Оля трошки раніше, Альона трошки пізніше”, – розповідає Видиборець.
Альона Каравай переїхала у Франківськ після початку війни на Донбасі, десь у 2015 році, і почала тут розвивати діяльність “Іншої освіти”. Вибір Івано-Франківська не був випадковим:
“Це цікаво розвивати місцеві спільноти. В цьому є потенціал, в цьому є багато білих плям, про які не говорили”, – каже Видиборець.
Команда свідомо працює з периферійними, непідсвіченими темами: жінки-мисткині, права ЛГБТ-спільноти, фемінізм.
“Нам здавалося і здається, що це доволі непідсвічена тема, і нам цікаво з цим працювати. Цікаво з тим, про що не говорили, або говорили мало до цього”.
Своє кредо команда описує як “безкомпромісну децентралізацію”.
“Ми відходимо від того, що всі тягнуться до центру. Ми працюємо на периферії, і ми бачимо периферію не як провінційність, яка мала би тягнутися до якогось центру. А периферійність як місце, яке дає тобі свободу бути одночасно і з краю цих подій, і в курсі них”, – пояснює Видиборець.
Це означає відмову орієнтуватися на певний центр – чи то географічний, чи інституційний, чи сенсовий:
“Нам цікаво працювати зараз отут в цьому місці із цим контекстом, а не натягуючи цей контекст на якісь центральні стратегії, умовно, вигадані для зовсім інших контекстів”.
Після початку повномасштабного вторгнення асортимент Франківська знову змінився.
“З’явилися мисткині й митці, які переїхали сюди, для яких Франківськ став хабом в переїзді далі, до прикладу, в Європу. І з цим теж цікаво працювати, як спільнота змінюється, хто залишається, як місто працює у форматі цієї “резиденції”, куди можна приїхати”, – розповідає Видиборець.
Є випадки, коли митці з Києва приїжджають у Франківськ розслабитися від обстрілів і відключень світла, попрацювати в спокійнішій атмосфері і повернутися.
“Цікаво, як це все співіснує в одному місті і як це все працює і в що це все власне виливається”, – додає комунікаційна координаторка.
Простір для експерименту
Фізично Асортиментна кімната складається з кількох частин: чорної кімнати, білої кімнати та книгозбірні.
“Також в білій кімнаті є така чорна, як ми звемо її капличкою, бо це маленька кутова кімнатка. Там дуже класно якісь інсталяції ставити або звукові штуки”, – розповідає Видиборець.
Така структура дає широкі можливості для експериментів:
“Коли в тебе є суто чорна, суто біла кімната і книгозбірня, яку ти можеш переобладнати, насверлити скільки дірок, скільки тобі потрібно – це дає великий розмах, як можна працювати з роботами. Митці можуть бачити на що вони можуть розраховувати в цьому просторі”.
Водночас Видиборець наголошує, що багато залежить від команди:
“Створити щось можна з будь-якого простору. Головне, як до цього підійти”.
Є й фізичні обмеження:
“Є певні об’єкти, які ми не можемо показати в нашому просторі, бо якісь простори недостатньо великі”, – каже Альона Каравай.
Крім того, частина приміщень не опалюється, тому влітку більше просторів для виставкової діяльності, а взимку команда більше переходить до освітньої роботи. Але Асортиментна не обмежується власними стінами. Команда регулярно колаборує з іншими просторами у Франківську:
“Як в нас була був великий проєкт з виставкою Євгена Самборського. Це було три простори: ратуша, “Вагабундо” і Асортиментна. Також, коли була Київська бієнале, яку ми привозили у Франківськ, ми працювали з драмтеатром”, – розповідає Видиборець.
Партнерські зв’язки виходять далеко за межі Прикарпаття. Асортиментна тісно співпрацює з медіа і бібліотекою Post Impreza, з Єрміловцентр у Харкові, з Джем Факторі у Львові. Були виставки в Одеському художньому музеї, співпраця з Мистецьким арсеналом, а на початок 2026 року запланована виставка франківського мистецтва в одному з київських просторів.
За кордоном у Асортиментної є “дружні простори” в Німеччині: виставки проходили в Лауенбурзі та Хемніці. Нещодавно закінчилась виставка “Куди це все йде”, на яку приїжджали німецькі художники та куратори.
Альона Каравай підсумовує:
“Те, що відбувається в Асортиментній, не відбувається лише в Асортиментній. Якби у нас був якийсь інший фізічний простір у Франківську, це якимось чином би змінило програму, яку ми б пропонували”.
До повномасштабного вторгнення команда мала досвід номадичної роботи – співпрацювала з фестивалем електронної музики Detali та робила візуальну програму під час рейвів в індустріальних просторах.
Коли мова заходить про роль Асортиментної в розвитку мистецької сцени Прикарпаття та України, Видиборець ділиться власним баченням. Для неї найважливіше – формування спільноти.
“Одне з важливого в роботі Асортиментної для мене – це формування спільноти безпечної”, – каже вона.
Хто формує асортимент
На питання, хто саме формує асортимент галереї, Вікторія Видиборець відповідає однозначно:
“Спільнота завжди формує цей асортимент. Спільнота митців, які тут і народжуються. Ми простір, який створений для їхньої підтримки і розвитку”.
Роль Асортиментної – давати митцям простір для експериментів і безпечне середовище:
“Нам цікаво шукати митців, нам цікаво давати їм простір для розвитку, простір для безпечних подій, простір, де вони можуть виразити своє мистецтво”.
Команда часто працює з першими персональними виставками художників.
“До прикладу, першого листопада в нас стартувала перша персональна виставка Ксенії Погребенник. Це художниця, яку представляє Асортиментна кімната”, – каже Видиборець.
Філософія простору – бути місцем, де можуть народитися ідеї і розвиватися далі:
“Нам цікаво бути цим простором експерименту, простором, де можуть народитися якісь ідеї і розвиватися потім далі. Головне дати якусь можливість створювати”.
Прикладом такого підходу є школа сучасного мистецтва “Фра фра фра”, яка функціонує третій рік.
“В нас є школа сучасного мистецтва і це ж також про спільноту, яка тут була і до нас. Просто ми дали їм можливість зробити щось чи повчитися. Тут уже були ці мисткині й митці, а ми запропонували їм можливість відвідати воркшопи, подискутувати, спілкуватися з іншими сучасними мисткинями-митцями і з цього щось виросло”, – пояснює Видиборець.
Школа “Фра фра фра” та формування спільноти
Школа сучасного мистецтва “Фра фра фра” – один із ключових проектів Асортиментної. Вона має кілька напрямків: підліткову групу, дорослу групу та окремі майстерні для сформованих митців, які працюють під менторством упродовж півроку. Серед менторів – Стас Туріна з “Ательєнормально”. До проведення воркшопів регулярно запрошують художників із різних міст України.
“План на “Фра фра”, наприклад, розписаний повністю на рік. Є майстерні, є підліткова група, є доросла група, є окремо майстерні вже для сформованих митців-мисткинь”, – розповідає Видиборець про структуру програми.
Особливо цінним Видиборець вважає формування підліткової спільноти:
“Мені особисто дуже цінно, що навколо Асортиментної багато підлітків сформували свою спільноту. Це класно, бо вони можуть робити те, що їм справді подобається, вони вчаться висловлювати своє мистецтво так, як вони його бачать, а не в якихось рамках”.
Команда намагається створити безпечний простір, де підлітки можуть вільно приходити, пропонувати ідеї:
“Ми супер раді завжди втілювати якісь штуки, з якими вони до нас приходять”.
Це стосується не лише підлітків, а й усіх місцевих митців та людей, які переїхали до Франківська. Важлива цінність для команди – бачити розвиток учасників:
“Ми дуже багато сил на це витрачаємо і часу, і дуже класно бачити цей розвиток. Наприклад деякі митці й мисткині ходили до нас на “Фра фра фра”, їм сподобалось, вони почали розвиватися, і зараз мають якісь виставки”.
Видиборець наголошує на важливості надати можливість спробувати:
“Можливо, ці люди не були впевнені чи не знали, що вони справді хочуть продовжувати. І дати їм цей простір, де можна спробувати, важливо. Частина взагалі ніколи не захоче більше щось робити і це окей. Хочемо бути простором, де можна спробувати, бути простором, де можна безпечно поговорити про те, що тобі важливо”.
Проєкт “Розсіяне засіяне”
Окремою великою програмою є проєкт “Розсіяне засіяне”, який стартував після повномасштабного вторгнення і зараз триватиме другий рік поспіль. Це програма кола обговорень для художниць та художників із різним досвідом війни.
“Ми збирали в кола обговорень художниць та художників з різними досвідами. Це люди, які, до прикладу, служать, люди, які в Україні, люди, які виїхали”, – пояснює Видиборець суть проекту.
Мета – створити простір для проговорення тем, про які зазвичай не прийнято говорити:
“Ми створювали їм простори для проговорення речей, про які дуже часто не прийнято говорити, які просто всі замовчують або засуджують”.
Результатом стали не лише розмови, а й конкретні творчі продукти:
“В нас є спільні роботи, є спільні тексти, були мобільності, коли одні художники їздили до інших”.
Принципи та відповідальність
Асортиментна кімната має чіткі принципи щодо співпраці.
“Ми не йдемо на якісь майданчики, які співпрацюють з росіянами, це дуже принципова позиція, ми відмовляємося. Був не один випадок, коли доводилося відмовлятися, бо не хочеться їх якось легалізувати своєю присутністю там”, – каже Видиборець.
Команда відкрита до міжнародних проєктів, але лише там, “де ми матимемо простір говорити про те, що нам важливо”. Видиборець говорить про кілька рівнів відповідальності, яку бере на себе команда. Є практична відповідальність перед митцями:
“Люди нам дають свої роботи на виставку, значить ми їх обережненько показуємо, зберігаємо”.
Є нематеріальна відповідальність:
“Ми показуватимемо ці роботи лише в контексті, про який ми домовлялися, в нас все проговорено”.
Важлива відповідальність перед аудиторією:
“Хочемо бути місцем вільним від упереджень, вільним від мови ненависті, вільним від дискримінації, місцем, де можуть перетинатися різні думки, але вони можуть перетинатися лише з повагою”.
Команда за те, щоб виникали дискусії в мистецькому колі, але в безпечному форматі. Асортиментна свідомо говорить про фемінізм та права ЛГБТ:
“Люди, які бояться про це говорити, можуть нагуглити наш простір, прийти на якісь події, побути в колі однодумців, зрозуміти, що окей про це говорити, це теж важливо”, – пояснює Видиборець.
Фінансування: від УКФ до міжнародних грантів
Фінансова модель Асортиментної – це складний пазл із різних джерел.
“Це можуть бути якісь грантові проєкти, це можуть бути якісь проєкти колаборативні, також певна організація чи якийсь донор можуть нас підтримати. В нас є всі реквізити, для благодійної пожертви”, – каже Видиборець.
Альона Каравай детальніше розповідає про структуру:
“Фінансування – це такий пазл, який складається з грантів, який складається з благодійних внесків, який складається також з самоокупності із відсотків з продажу робіт”.
До повномасштабного вторгнення важливим джерелом фінансування був Український культурний фонд (УКФ).
“У Асортиментної кімнати виходило залучати бюджетні кошти через Український культурний фонд і робити програми через нього. І в моєму розумінні це була одна з найбільш правильних форм роботи, бо це відкритий конкурс, експертне незалежне журі і бюджетні кошти. Тобто ми дивимося, яку культуру, яке мистецтво ми хочемо профінансувати за ці бюджетні кошти”, – пояснює Каравай.
З 2022 року ситуація кардинально змінилася – команда переорієнтувалася на закордонне фінансування:
“Ми багато працюємо з закордонними партнерами і однією стратегією фінансування у нас є залучати кошти з-за кордону, розуміючи, що в Україні цих коштів зараз менше, і вони потрібні для інших потреб”.
Аудиторія: хто приходить до Асортиментної
“Наша аудиторія – це люди, яким близькі наші цінності”, – коротко формулює Видиборець.
Але насправді це дуже різноманітна група. Зокрема, це підлітки, які відвідують школу. Це люди, які цікавляться сучасним мистецтвом загалом або конкретними художниками, яких виставляє галерея. Після 2022 року з’явилася нова категорія відвідувачів:
“Це люди, які переїхали у Франківськ і шукали простори, де вони можуть відвідувати події, де вони, як мисткині чи митці, можуть проводити власні події”.
Для багатьох переселенців Асортиментна стала точкою входу в локальну мистецьку спільноту. Це також люди, які поділяють цінності, про які говорить команда – фемінізм, права ЛГБТ, антидискримінацію. Є постійні відвідувачі, які знають історію розвитку локального мистецтва:
“Люди, які знають, з чого умовно починалось це мистецтво і яким цікаво відслідковувати, як розвивається мистецтво”.
Аудиторія не обмежується Франківським регіоном:
“До нас приїжджають з інших міст. Також люди, яким цікаво, чим живе Франківськ і люди, яким цікаво саме конкретні проєкти, які ми робимо”.
Виставка Ксені Погребенник
Першого листопада відкрилася перша персональна виставка Ксені Погребенник під назвою “There is a light that never goes out” – це назва пісні The Smiths. Ксеня народилася на Херсонщині, близько 20 років свого життя прожила в Іспанії, а з початком повномасштабного вторгнення повернулася в Україну і тепер живе у Франківську. Художницю курує Анна Потьомкіна, одна зі співзасновниць Асортиментної.
“Аня і Ксеня і подруги, і колеги, що цікаво. І загалом мені дуже подобається, як Аня курує, особливо жіночі виставки. Це таке дуже ніжне кураторство, яке відкриває навіть самим мисткиням якісь нові сторони їхньої практики”, – каже Видиборець.
Ксеня працює з фотографією і темою тілесності:
“В неї вона дуже тонка та грайлива. На виставці багато робіт про якісь межові стани, про якісь крайні речі між тим, що прийнятно, що допомагає жити і тим, що вже неприйнятно”.
Асортиментна кімната продовжує розвиватися як незалежний мистецький простір, який поєднує виставкову діяльність, освітні програми та підтримку локальної спільноти. За сім років існування проєкт пройшов шлях від експерименту на Промприладі до сталої інституції з власним приміщенням, школою та міжнародними зв’язками. Водночас команда залишається вірною початковій філософії: працювати з місцевим контекстом, підтримувати периферійні теми та давати простір для експериментів тим, хто в цьому потребує.
Графік роботи Асортиментної кімнати:
Четвер: 12:00 – 18:00
П’ятниця: 12:00 – 18:00
Субота: 12:00 – 18:00
Адреса: Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
