“Під час операції була зупинка серця”: як ветеран Микола Байбарін продовжує волонтерити

Ветеран АТО Микола Байбарін, який отримав важкі поранення та переніс операцію на серці після інфаркту, сьогодні займається волонтерською діяльністю та допомагає українським військовим.

Про це пише “Галка” з посиланням на ЦМКЛ.

Микола Байбарін розповідає, що українці сьогодні не мають права розчаровуватись, розділятись чи “втомлюватись” від війни, а навпаки, акумулювати всі свої зусилля заради перемоги.

Два роки тому у Центральній міській клінічній лікарні Івано-Франківська йому провели складні операції на серці – ангіографію, стентування та аортокоронарне шунтування. Це стало необхідним після інфаркту, який військовий переніс на ногах під час боїв на Сході.

“Десь в Лимані під час бою відчув, що мене запекло в грудях. Я тоді присів і легше стало, а далі почав знову бить ворога. Тоді я ще там звернувся до лікаря. Він мені дав 2 таблетки – червону і зелену, так як в фільмі “Матриця” – червону і синю (жартує). Я тоді тиждень їх пропив і мені полегшало”, – говорить ветеран.

У Миколи Байбаріна багато осколкових поранень.

“На руці, нозі видалили. В голові є досі, але медики радять його краще не чіпати. Коли трапилось одне із чергових поранень, то у мене знов почались проблеми із серцем”, – розповідає захисник.

Після проведення ангіографії (рентгенологічне дослідження кровоносних судин, яке застосовується для виявлення звужень або закупорок у коронарних артеріях), інтервенційний кардіолог Андрій Салада здійснив пацієнтові стентування (в уражену судину встановили стент, щоб відновити нормальний кровотік).

Але у пацієнта в ЦМКЛ виявили і багатосудинне ураження коронарних артерій. У зв’язку з цим після дообстежень лікар-кардіохірург Світлана Сарапук провела аорто-коронарне шунтування (АКШ). Ця хірургічна операція виконується з метою відновлення кровотоку до серцевого м’яза, коли коронарні артерії (судини, що живлять серце) звужені або повністю заблоковані через атеросклероз.

Все пройшло успішно.

Микола Байбарін каже:

“Під час операції була зупинка серця, але дякуючи моїй лікарці Світлані Сарапук, я живий. Потім після операції вчився ходити, а вже за 2 тижня після її проведення, поїхав у місто Курахово хлопцям відвозити волонтерську допомогу. Хто як не ми, і ніхто крім нас”.

Захисник каже, що зараз дуже важливо втримати незалежність:

“Війна – це дуже тяжко. Бувало і води, і їди не було. Навіть ми з калюжі воду пили після мінного обстрілу і хлібом ділились. Це такі реалії. А воювати треба”.

Ветеран каже, що і навіть зараз, якщо буде критична ситуація, то повернеться на фронт:

“Найтяжче – втрачати побратима. Дуже багато людей загинули (дійсно та еліта і цвіт нації), але є ще ідейні люди, які не здадуть Україну. Я сам готовий знову брати зброю до рук”.